Рішення

від 03.04.2024 по справі 523/12468/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/12468/20

Провадження №2/523/2809/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-66", про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-66", про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму.

Позивач обґрунтовуєпозов тим,що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .

За розпорядженням Приморської районної адміністрації №3320 від 26.12.2006 року ОСОБА_3 отримав ордер серії ПР №1425 від 27.12.2006р. на право вселення трьох осіб в двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 . На підставі даного ордеру у вказану квартиру були вселені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскільки позивач та її син були вселені в спірну квартиру на підставі ордеру серії ПР №1425 від 27.12.2006р., то відповідно до ч. 2 статті 65 ЖК України вони набули рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, так як між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

На сьогоднішній день ордер серії ПР №1425 від 27.12.2006р. виданий ОСОБА_3 для сім`ї із трьох осіб на право зайняття квартири, є чинним, не оскаржений та не визнаний недійсним.

Посилаючись на те, що ні вона, ні її син ОСОБА_2 добровільно з квартири АДРЕСА_1 не виселялися, рішення щодо їх виселення судами не приймалося, отже відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 провели виселення позивача та її сина на підставах, що не ґрунтуються на законі, тобто фактично спричинили самоправство, просила усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , спірною квартирою, шляхом вселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в квартиру АДРЕСА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_6 самовільно (без рішення про надання їй у користування квартири АДРЕСА_1 , без ордеру на вселення у вказане житлове приміщення), вселилася у спірну квартиру та чинить перешкоди в користуванні останньою позивачу та її сину, а тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Крім того, позивач зазначила, що між нею та відповідачем ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки, в результаті чого сумісне їх проживання без встановлення порядку користування житловим приміщенням у спірній квартирі є неможливим, а тому необхідно встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) житлову кімнату площею 16,6 кв. м та балкон 1,0 кв. м, у сумісне користування ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) житлову кімнату площею 19,7 кв. м. В загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити кухню площею 11,6 кв. м, коридор площею 9,9 кв. м, туалет площею 1,5 кв. м, ванну кімнату площею 3,0 кв. м, дві комори площею 2,3 кв. м та 2,4 кв. м, та лоджію 2,1 кв. м.

Крім того, позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_3 уклав договорів найму квартири АДРЕСА_1 , саме з Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, яка своїм розпорядженням №592p від 28.09.2018р. виключила вказану квартиру зі складу службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 дозволу на укладення окремого договору житлового найму не дає, то позивач вимушена звернутися до суду з позовом щодо зміни договору житлового найму спірної квартири та зобов`язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з нею окремий договір найму житлової кімнати, площею 16,6 кв. м та балкону 1,0 кв. м, а інші допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву ОСОБА_6 , в якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що вона 02.07.2020 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Відповідач зазначила, що позивач вже давно переїхала, з власної ініціативи змінила місце проживання, розлучилась з ОСОБА_3 та є необґрунтованими вимоги щодо виділення їй в окреме користування однієї житлової кімнати площею 16.6 кв. м.

Щодо визнання позивача наймачем квартири відповідач вказала, що позивач ОСОБА_1 не є наймачем та власником вказаної квартири, не є членом сім`ї головного квартиронаймача ОСОБА_3 та безпідставно вимагає визнання її наймачем житлової кімнати площею 16.6 кв. м.

Щодо позовної вимоги про виселення, відповідач зазначила, що вона 02.07.2020 року зареєструвала шлюб, а тому набула статусу дружини члена сім`ї.

Крім того, заперечувала в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що вартість правничої допомоги у розмірі 67500,00 грн. завищена. (а.с.85-90, Том 1).

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_3 , в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є результатом прискіпливого ставлення до відповідача після припинення шлюбних відносин та припинення введення спільного господарства. Щодо усунення позивачу перешкод у користуванні квартирою, відповідач зазначив, що з серпня 2018 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 було припинено ведення спільного господарства подружжям та з 09.10.2019 року позивач не проживає за адресою реєстрації. Після зміни місця проживання позивач самостійно не оформила зняття з реєстраційного обліку. Вказав, що зміна місця проживання відповідача відбулося за ініціативою самого відповідача, відповідно до рапорту військовослужбовця про переміщення в іншу частину. Факт реєстрації ОСОБА_1 в спірній квартирі створює йому перешкоди в користуванні власністю, також, у нього не має матеріальної можливості сплачувати комунальні послуги за не проживаючу особу, тому він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав. Відповідач вказав, що відносно сина ОСОБА_2 не висовує ніяких претензій, а навпаки бажає налагодити з ним взаємозв`язок.

Щодо встановлення порядку користування квартирою зазначив, що позивач втратила статус члена сім`ї, а тому не має права вимагати виділення їй в окреме користування однієї житлової кімнати площею 16.6 кв. м.

Щодо позовної вимоги про зміну договору житлового найму спірної квартири та зобов`язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 окремий договір найму, вказав, що позивач не є наймачем, втратила статус члена сім`ї та не має права вимагати визнати її наймачем.

Щодо виселення відповідача ОСОБА_6 зазначив, що остання набула статус його дружини- члена сім`ї, та вони ведуть спільне господарство, спільними зусиллями сплачують комунальні платежі, платежі за життєві потреби, одяг, їжу, ліки.

Крім того, заперечував в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що вартість правничої допомоги у розмірі 67500,00 грн. штучно завищена (а.с.90-95, Том 1).

В матеріалах справи наявна відповідь представника позивача ОСОБА_1 адвоката Криворучко В.О. на відзив ОСОБА_3 , в якому представник позивача просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У відповіді на відзив зазначила, що у ОСОБА_1 змінилися умови та характер роботи, відповідно до яких вона проходить службу не в військовій частині НОМЕР_4 (яка розташована в Одеській області), а у військовій частині НОМЕР_5 (яка розташована в АДРЕСА_2 ). При цьому, тимчасова відсутність особи за місцем проживання у зв`язку з працевлаштуванням в іншому місті сама по собі не свідчить про постійну її відсутність, як підставу втрати права на житло, за таких обставин ОСОБА_1 не втратила право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 . Представник зазначила, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 вказує на те, що до свого сина ОСОБА_2 він не висуває ніяких претензій, а навпаки бажає налагодити з ним взаємозв`язок, що фактично є визнанням позовних вимог ОСОБА_2 . Проте в резолютивній частині відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до нього, що є не логічним.

Також, представник вказала, що сам факт припинення сімейних відносин з наймачем квартири не позбавляє колишніх членів сім`ї права користуватися займаним приміщенням та прав, що випливають з договору найму жилого приміщення. Окрім того, колишні члени сім`ї наймача є особи, які проживають разом із наймачем.

Представник позивача зазначила, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 взагалі не зазначає на підставі якого закону ОСОБА_4 була вселена в квартиру АДРЕСА_1 . ( а.с.118-134, Том.1).

В матеріалах справи наявна відповідь представника позивача ОСОБА_1 адвоката Криворучко В.О. на відзив ОСОБА_7 , в якому представник позивача просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У відповіді на відзив представник зазначила, що тимчасова відсутність особи за місцем проживання у зв`язку з працевлаштуванням в іншому місті сама по собі не свідчить про постійну її відсутність, як підставу втрати права на житло, за таких обставин ОСОБА_1 не втратила право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, колишні члени сім`ї наймача є особи, які проживають разом із наймачем.

Представник позивача зазначила, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_8 взагалі не зазначає на підставі якого закону вона була вселена в квартиру АДРЕСА_1 . ( а.с.142-147, Том 1).

В матеріалах справи наявний відзив представника Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, на позовну заяву в якій представник відповідача просив відмовити у задоволені позовної вимоги щодо зміни договору найму та зобов`язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з позивачем окремий договір найму. Відзив мотивований тим, що відповідно до копій актів перевірки житлових умов від 09.10.2019, 29.10.2019 та 01.06.2020, складених комісією військової частини НОМЕР_6 , квартира АДРЕСА_1 належить Міністерству оборони України. Відтак, відсутні будь-які документальні докази перебування квартири АДРЕСА_1 у власності територіальної громади міста Одеси, відсутні договірні відносини між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, ОСОБА_3 та іншими особами з приводу найму зазначеного житлового приміщення, а тому у Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради відсутні правові підстави на внесення змін до договору найму вказаної квартири шляхом укладання з позивачем окремого договору найму житлового приміщення.

Одночасно, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування просить суд розглянути справу з урахуванням житлових прав неповнолітнього ОСОБА_2 , 2005 року народження, місце проживання якого зареєстровано за адресою спірної квартири. (а.с.136-142, Том 2).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Криворучко В.О. просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_8 не з`явилися.

В судовому засіданні представник відповідачів адвокат Кудрявцев І.А. просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання представник відповідача Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

В судове засідання представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Суворовської районна адміністрація Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-66", не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши оцінку доказам, що мають значення для справи, вислухавши учасників процесу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 із сім`єю з 3 осіб видано ордер на право заняття службового жилого приміщення жилою площею 36,3 кв.м., що складається з 2 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується корпіє ордеру від 27.12.2006 року серії ПР (а.с. 29, Том 1).

Квартиру АДРЕСА_4 ,житловою площею2х36,3кв.м,будинку АДРЕСА_5 ,в якіймешкає гр. ОСОБА_3 ,складом сім`ї3чол.(він,дружина,син) виключено зі складу службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, що підтверджується витягом із розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 592 від 28.09.2018 року ( а.с.36, Том1).

ОСОБА_3 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на 10 поверсі десятиповерхового будинку, належного ОСББ «Мрія-66». На вказаній площі зареєстровані пять осіб : ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою виданою ОСББ «Мрія-66» від 18.12.2019 року (а.с.3, Том 2).

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. ( а.с.39-40, Том 1).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 02 липня 2020 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 405, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу ( ас.28, Том1).

Згідно довідки № 194 від 05.08.2020 року, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_2 з 11.10.2019 року (а.с.141, Том 1).

З повідомлення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 червня 2020 року вбачається, що райадміністрація вирішує питання про розподіл особистого рахунку тільки у тому випадку, коли усі повнолітні які зареєстровані за даною адресою дають письмову згоду. Так, як ОСОБА_3 письмової згоди на розділення особистого рахунку не надав, тому вирішувати це питання не є можливим. У зв`язку з вищевикладеним, для вирішення особистого рахунку, необхідно звернутися до суду ( а.с.37).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ( а.с.156 зворот, Том 2).

Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2020 року та додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишено без задоволення. ( а.с.25-34, Том 2).

Згідност. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно достатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідност. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частинами 4 та 5ст.9 ЖК Українипередбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно дост. 18 ЖК Україниуправління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно дост. 52 ЖК Українижилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

Згідност. 58 ЖК Українина підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно дост. 61 ЖК Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно дост. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідност. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідност. 106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Відповідно достатті 156 ЖК Україничлени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та другастатті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина другастатті 65 ЖК Української РСР).

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , напідставі ордерубула наданау користування ОСОБА_3 та членамйого сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,а отжеостанні маютьзаконне правона користуванняквартирою.Ордер неоспорений тав судовомупорядку невизнаний недійсним.Докази,що привселенні вквартиру між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 булаугода пропорядок користуваннявказаною квартирою,відсутні. Відповідач ОСОБА_3 не надає згоду позивачу ОСОБА_1 на розділення особистого рахунку. Також судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 чиняться перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні квартирою по АДРЕСА_3 . З даного питання позивач ОСОБА_1 зверталась із заявами до правоохоронних органів, що підтверджується довідками про проведення перевірки ( а.с.43, 44). Суть звернення полягала в тому, що відповідач ОСОБА_3 не впускає її у квартиру.

Заперечуючи щодо позовних вимог в частині усунення позивачу та їх спільному сину перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, відповідач ОСОБА_3 зазначив, що зміна місця проживання відповідача відбулося за ініціативою самого відповідача, а саме на підставі рапорту про переведення її, як військовослужбовця до іншої військової частини та після припинення сімейних відносин вона втратила статус члена сім`ї.

Суд відхиляє вказані твердження відповідача ОСОБА_3 , поскільки тимчасова відсутність особи за місцем проживання у зв`язку з працевлаштуванням в іншому місті сама по собі не свідчить про постійну її відсутність, як підставу втрати права на житло, як і припинення сімейних відносин з наймачем квартири не позбавляє особу права користування займаним житловим приміщенням.

Повно тавсебічно з`ясувавшиобставини справи,оцінивши зібраніу справідокази,беручидо увагивстановлення судомнеправомірних дійвідповідача,які спрямованіна створенняпозивачу таїх синуперешкод укористуванні квартирою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом вселення в останню, ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо позовної вимоги про виселення ОСОБА_6 , суд прийшов до наступного.

Відповідно до частин 4, 5ст.9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Так, відповідно дост.116 ЖК Україниякщо наймач, члени його сім`і або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилається на те, що відсутня згода позивача на вселення до спірної квартири ОСОБА_8 .

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі ОСОБА_12 та ОСОБА_8 посилаються на те, що ОСОБА_6 набула статус дружини- члена сім`ї, вони ведуть спільне господарство.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 жовтня 2019 року змінила місце роботи та перестала проживати разом з наймачем ОСОБА_3 за спірною адресою. Тобто на час вселення ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_3 проживав один, а тому письмова згода інших членів сім`ї, не була необхідна. ( ст. 65 ЖК України).

Крім того, судом встановлено, що в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками яких є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Підстави, передбачені ст. 116 ЖК України, судом під час розгляду справи не встановлені.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд, розглядаючи спір в частині виселення відповідача ОСОБА_8 , вважає що вимоги позову в цій частині не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності.

Щодо позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 наймачем та зобов`язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, змінити договір найму, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 61 ЖК Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Судомвстановлено,що квартиру АДРЕСА_6 ,в якіймешкає гр. ОСОБА_3 ,складом сім`ї3чол.(він,дружина,син) виключено зі складу службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, що підтверджується витягом із розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 592 від 28.09.2018 року ( а.с.36, Том1).

У відзиві на позовну заяву представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради зазначив, що відповідно до копій актів перевірки житлових умов від 09.10.2019, 29.10.2019 та 01.06.2020, складених комісією військової частини НОМЕР_6 , квартира АДРЕСА_1 належить Міністерству оборони України (а.с.138, Том 2).

Відтак, позивачем не надано до суду доказу в порядку ст. ст.76-80, ч. 1 ст.81 ЦПК Українина підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують її позовні вимоги в частині визнання позивача наймачем та зобов`язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, змінити договір найму,зокрема,порушення відповідачемСуворовськоюрайонною адміністрацієюОдеської міськоїради її прав.

Щодо встановлення порядку користування квартирою, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено,що позивач звернуласядо судуз вказанимпозовом,в якому однієюз позовнихвимог єусунення перешкоду користуванні квартироюшляхом вселення.Тобто,на часзвернення досуду звказаною позовноюзаявою позивач та їїсин некористуються квартирою,та між сторонамивідсутні конфлікти,які унеможливлюютьдобровільне встановленняпорядку користуванняквартирою АДРЕСА_1 .Більш того,запропонований позивачем порядок користуванняквартирою визначений безврахуванням усіхзареєстрованих осіб,які маютьправо накористування таким житловим приміщенням,позовна вимогапро встановлення порядку користування квартирою,є такою,що непідлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про встановлення порядку користування квартирою є передчасною, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення права позивача в заявленій частині позовних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягає задоволенню.

Одночасно судзазначає,що досягнення ОСОБА_2 повноліття, підчас розглядусудом справи, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) зауважив, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом.

Положення СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/ дочки після досягнення ними повноліття.

При досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/ матір`ю та сином/ дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв`язок як батьків і дитини. Це, відповідно, означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов`язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них навіть після смерті одного з них.

Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов`язки стосовно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного споріднення. Із повноліттям дитини виникають права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина/ дочки та відповідні кореспондуючі їм обов`язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями своєї дитини за законом.

Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/ дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та мати, які належно виконували свої обов`язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина/ дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов`язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому.

Частина друга статті 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем сплачено судовий збір за 4 вимоги немайнового характеру у розмірі 2522,40 грн. Враховуючи, що судом задоволено лише одну вимогу в частині усунення перешкод зі сторони відповідача ОСОБА_3 у користування квартирою шляхом вселення позивача та їх сина в зазначену квартиру, тому з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 630,65 грн.

Керуючись ст.ст.5,6,10,263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-66", про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму- задовольнити частково.

Усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_3 в користуванні ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом вселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в квартиру АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 630,65 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якомуповнерішення судунебуловручено у день його проголошення абоскладення,маєправона поновлення пропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 08.04.2024 року.

Суддя