Постанова

від 30.04.2024 по справі 910/11202/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. Справа№ 910/11202/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.04.2024 у справі №910/11202/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про розподіл судових витрат

подані за наслідками розгляду апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, повний текст якого складений 05.12.2023,

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, повний текст якого складений 18.12.2023,

у справі № 910/11202/22 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до: 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. ОСОБА_5 ,

5. ОСОБА_6 ,

6. ОСОБА_7 ,

7. ОСОБА_8 ,

8. ОСОБА_9 ,

9. ОСОБА_10 ,

10. ОСОБА_11 ,

11. ОСОБА_12 ,

12. ОСОБА_13 ,

13. ОСОБА_14 ,

14. ОСОБА_2 ,

15. ОСОБА_15 ,

про стягнення 2 375 429 188,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, заявлено про стягнення з відповідачів, як пов`язаних осіб АТ «Єврогазбанк», збитків у розмірі 2 375 429 188,10 грн., які завдані АТ «Єврогазбанк» протиправними діями та рішеннями відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/11202/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023:

- заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 присуджено 225 834,00 грн.;

- заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджено 611 961,14 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- заяву ОСОБА_3 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 присуджено 144 109,99 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/11202/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/11202/22 та відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023, справу № 910/9151/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11002/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/11202/23.

18.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/11202/22, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 302 525,00 грн.

25.01.2024 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржник вказав, що оскільки предметом розгляду в даній справі є шкода, завдана діяннями АТ «Єврогазбанк», а тому, у відповідності до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач на підставі п. 24 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/11202/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.03.2024 о 14:30

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у період із 14.03.2024 по 27.03.2024 у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1129/24 від 14.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11202/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суді від 14.03.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/11202/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суді від 20.03.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.04.2024 о 10:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1455/24 від 01.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11202/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суді від 01.04.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/11202/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/11202/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/11202/22 залишені без змін.

08.04.2024 до суду надійшли:

- від відповідача 14 - заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просить прийняти (ухвалити) додаткове рішення (постанову) у справі № 910/11202/22 про стягнення з позивача на користь заявника судових витрат в сумі 92 000,00 грн., які становлять вартість витрат на професійну правничу допомогу;

- від відповідача 1 - заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на користь заявника судових витрат у розмірі 112 000,00 грн., які становлять вартість витрат на професійну правничу допомогу;

- від відповідача 2 - заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просить прийняти додаткове рішення про стягнення з позивача на користь заявника судових витрат у розмірі 76 765,00 грн. які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 76 000,00 грн. та витрат на пересилання поштових відправлень в сумі 765,00 грн..

Відповідно до протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.04.2024, вказані заяви передані на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

У період із 08.04.2024 по 12.04.2024 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці, а судді Станік С.Р. та Шаптала Є.Ю. - на підвищенні кваліфікації в Національній школі суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат у справі № 910/11202/22 призначено на 30.04.2024 об 11:20 год.

29.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому заявник просить залишити без задоволення заяви відповідачів 1, 2 та 14 про розподіл судових витрат, а у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення заяв про розподіл судових витрат відповідачів 1, 2 та 14 - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виходячи з конкретних обставин справи.

В судове засідання відповідачі 5, 10 та 12 представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

В судовому засідання представники заявників заяви про винесення додаткового рішення підтримали повністю, представник позивача проти їх задоволення заперечив..

Дослідивши матеріали заяв відповідачів 1, 2 та 14 про розподіл судових витрат матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказані заяви підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 навів попередній розрахунок суми судових витрат на послуги адвоката у апеляційній інстанції в сумі 100 000,00 грн., а також заявив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- у відзиві на апеляційну скаргу відповідачі 4, 11, 13-15 навели попередній розрахунок суми судових витрат на послуги адвоката у апеляційній інстанції в сумі 120 000,00 грн., а також заявили, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- у відзиві на апеляційну скаргу відповідачі 1, 3, 6-10 навели попередній розрахунок суми судових витрат на послуги адвоката у апеляційній інстанції в сумі 120 000,00, а також заявили, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- 08.04.2024 до суду від відповідачів 1, 2 та 14 надійшли заяви про розподіл судових витрат до яких додані докази понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачами 1, 2 та 14 як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 92 000,00 грн., відповідач 14 долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «Гольтарб. Едвайс» договору про надання правничої (правової) допомоги №6/06-23 від 13.06.2023 з додатком № 1 до вказаного договору, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.04.2024 на суму 92 000,00 грн., рахунку № 1/04-24 від 03.04.2024 на суму 92 000,00 грн.

Вказаними документами підтверджується надання Адвокатським об`єднанням «Гольтарб. Едвайс» відповідачу 14 правової допомоги у цій справі № 910/11202/22 в суді апеляційної інстанції на загальну суму 92 000,00 грн., які складаються з витрат за підготовку та складення відзиву на апеляційну скаргу в сумі 80 000,00 грн. (витрачений час 20 годин, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.) та участі в судових засіданнях 20.03.2024 та 02.04.2024 витрачений час - 3 години, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.)

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 112 000,00 грн., відповідач 1 долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії акту приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 21.03.2024 на суму 112 000,00 грн., рахунку на оплату № 162-910/11202/22 від 04.04.2024 на суму 112 000,00 грн. Крім того, у матеріалах справи наявні копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «Група Бізнес Партнерів» договору про надання правової допомоги №209/2023 від 16.01.2023 та додатків до вказаного договору, заявки про надання правової допомоги від 17.01.2023.

Вказаними документами підтверджується надання Адвокатським об`єднанням «Група Бізнес Партнерів» відповідачу 1 правової допомоги у цій справі № 910/11202/22 на загальну суму 112 000,00 грн., яка складається з:

- підготовки заперечень на відкриття апеляційного провадження в сумі 8 000,00 грн. (витрачений час 2 години, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.);

- підготовки та складення відзиву на апеляційну скаргу в сумі 80 000,00 грн. (витрачений час 20 години, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.);

- складення та направлення адвокатського запиту на адресу ЄРДР Офісу Генерального прокурора в сумі 4 000,00 грн. (витрачений час 1 година, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.);

- складення та направлення усім учасникам справи клопотання про долучення доказу в сумі 8 000,00 грн. (витрачений час 2 години, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.);

- участь представника в судових засіданнях в судових засіданнях 20.03.2024 та 02.04.2024 з урахуванням часу очікування судового засідання в сумі 12 000,00 грн.( витрачений час 3 години, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 76 000,00 грн., відповідач 2 долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 05.04.2024 на суму 76 000,00 грн. Крім того у матеріалах справи наявні копії укладеного з Адвокатським бюро «Олександра Корця» договору про надання правничої допомоги №15/09/23 від 15.09.2023 та додатку № 1 до вказаного договору.

Вказаними документами підтверджується надання Адвокатським бюро «Олександра Корця» відповідачу 2 правової допомоги у цій справі № 910/11202/22 на загальну суму 76 000,00 грн., яка складається з:

- підготовки відзиву на апеляційну скаргу в сумі 60 000,00 грн. (витрачений час 15 годин, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.);

- участь адвоката у двох судових засіданнях в сумі 8 000,00 грн.;

- підготовка заяви про розподіл судових витрат в сумі 8 000,00 грн. (витрачений час 2 години, вартість послуги за годину 4 000,00 грн.);

Крім того, на підтвердження понесених витрат на пересилання поштових відправлень, у матеріалах справи наявні накладенні та описи вкладення до листів на суму 765,00 грн.

Колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджуються факти надання відповідачу 14 Адвокатським об`єднанням «Гольтарб. Едвайс», відповідачу 1 Адвокатським об`єднанням «Група Бізнес Партнерів», а відповідачу 2 Адвокатським бюро «Олександра Корця» послуг на заявлені до стягнення суми.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022

29.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому заявник просить залишити без задоволення заяви відповідачів 1, 2 та 14 про розподіл судових витрат, а у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення заяв про розподіл судових витрат відповідачів 1, 2 та 14 - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виходячи з конкретних обставин справи.

Вказана заява обґрунтована тим, що:

- надані відповідачами 1, 2 та 14 на підтвердження факту надання витрат на правову допомогу договори та додатки до них не містять посилань на те, що правова допомога надається у справі № 910/11202/22;

- подані відповідачами 1, 2 та 14 відзиви на апеляційну скаргу є ідентичними за змістом один з одним та з відзивами на позову заяву, які подавались до суду першої інстанції, а відтак їх складення не потребувало тривалої підготовки у 15-20 годин і опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а отже заявлена вартість послуг у 60 000,00 грн. - 80 000,00 грн. не відповідає критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, так як ці витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представників заявників;

- заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати відповідача 2 в сумі 8 000,00 грн. на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню;

- відправлення учасникам справи документів хоч і пов`язані з наданням адвокатських послуг, але, самі по собі не можуть бути кваліфіковані як надання правничої допомоги, а відтак витрати відповідача 2 в сумі 8 000,00 грн. не підлягає відшкодуванню;

- заявлений до стягнення з позивача відповідачами розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів вважає такі твердження позивача частково безпідставними, з огляду на те, що:

- відсутність у договорах про надання правової допомоги та додатках посилань на те, що правова допомога надається у справі № 910/11202/22 не свідчить про те, що правова допомога надавалась не у справі № 910/11202/22. При цьому посилання на номер справи містились у інших документах, наданих відповідачами (актах виконаних робіт, рахунках тощо);

- в свою чергу, поштові витрати не є різновидом адвокатської діяльності, проте такі витрати є різновидом судових витрат;

- посилання позивача на те, що заявлений до стягнення з позивача відповідачами розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є твердженням, які не доведені жодним доказами. Позивачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність погодженої між адвокатами та відповідачем 1, 2 та 14 суми гонорару 4 000,00 грн. за 1 годину роботи вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність. При цьому позивач не був позбавлений навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої відповідачами 1, 2 та 14 до стягнення суми, проте вказаного позивачем зроблено не було.

Водночас слід зазначити про таке.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Колегія суддів зазначає про те, що з матеріалів справи слідує, що правова позиція відповідачів 1, 2 та 14 не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво їх інтересів здійснювалось тими саме адвокатами, і вказані особи були обізнані з обставинами даної справи.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

З огляду на ступінь складності справи, надані відповідачу 14 Адвокатським об`єднанням «Гольтарб. Едвайс», відповідачу 1 Адвокатським об`єднанням «Група Бізнес Партнерів», а відповідачу 2 Адвокатським бюро «Олександра Корця» обсяги послуг, затрачений ними час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених відповідачами 1, 2 та 14 витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідачами 1, 2 та 14 докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений ними до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню з позивача підлягають витрати відповідачів 1, 2 та 14 по 50 000,00 грн.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази на підтвердження понесених витрат на відправлення поштової кореспонденції, стягненню з позивача на користь відповідача 2 підлягають судові витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 765,00 грн.

Таким чином заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розподіл судових витрат колегією суддів задовольняються частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ - 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

3. В решті вимог заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовити.

4. Заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задовольнити частково.

5. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ - 21708016) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

6. В решті вимог заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат відмовити.

7. Заяву ОСОБА_3 про розподіл судових витрат задовольнити частково.

8. Стягнути з Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ - 21708016) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 765 (сімсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

9. В решті вимог заяви ОСОБА_3 про розподіл судових витрат відмовити.

10. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

11. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11202/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 30.04.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала