Рішення

від 25.04.2024 по справі 906/1628/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1628/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Невисевич М.В. - керівник, наказ № 3-К від 13.01.2017;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

до ОСОБА_1

про стягнення 128024,76грн

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 128 024,76грн неустойки за користування торгівельними майданчиками №178, №179, №186, №189 після припинення договору оренди №207 від 31.12.2013, нарахованої за період з 01.05.2020 по 01.12.2023.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.785 Цивільного кодексу України.

18.12.2023 суд здійснив запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача, на який надійшла відповідь №368443 від 18.12.2023, згідно якої за вказаними параметрами особу не знайдено.

Ухвалою суду від 18.12.2023 постановлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у строк протягом 5 ( п ' я т и ) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на поштову адресу Господарського суду Житомирської області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 (відома суду адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

03.01.2024 до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області надійшла відповідь на запит, в якому вказано, що ОСОБА_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться.

Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 05.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1628/23 до судового розгляду по суті.

08.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив з додатками. У даному відзиві, відповідач зазначає, що у 2014 році припинив свою господарську діяльність і не використовує торгівельні площі на ринку, управління яким з 2017 року здійснює Комунальне підприємство "Міський ринок". Також, зазначає, що стосовно спірних правовідносин за участю ОСОБА_1 встановлено преюдиційні обставини щодо відсутності у нього жодних майнових прав на територію ринку м.Коростишів, вул.Шевченка, 40, яка визначена судами об`єктом благоустрою у вигляді асфальтобетонного покриття земельної ділянки комунальної форми власності, та яку останнього зобов`язано звільнити за рішенням суду в справі №906/1060/18. На думку відповідача, має місце зловживання позивачем правом на звернення до суду із позовними вимогами до нього, що висвітлено у справах №906/471/19 та №906/558/20.

Ухвалою суду від 02.04.2024 постановлено продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; продовжити строк розгляду справи по суті; відкласти розгляд справи по суті на 25.04.2024 о 14:15.

12.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 25.04.2024 не прибув. За інформацією з офіційного сайту щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером (штрихкодовий ідентифікатор) 0600260376079, яке суд адресував рекомендованим з повідомленням листом з копією ухвали від 02.04.2024, надіслано із сортувального центру (м.Житомир) (запис від 23.04.2024) (а.с. 107).

Через відсутність даних щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, суд повідомляв вказану особу про дату, час і місце судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 37, 44).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1628/23 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому учасники справи могли ознайомитися з їх текстом, оскільки були обізнані з судовим розглядом справи, що вбачається з доданих матеріалів.

З огляду на викладене вище, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи №906/1628/23.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (позивач, орендодавець) та Приватним підприємцем Тараном Миколою Вікторовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди №207 (далі - Договір №207) (а.с. 5), згідно з п.1.1 якого предметом договору є торгівельні майданчики №178, №186, №189, №179 загальною площею 4,5; 5,8; 9,5; 6 кв.м, місцезнаходження яких зазначено на плані розміщення торгівельних місць на ринку (далі - об`єкт оренди).

Пунктом 1.3 Договору №207 сторони обумовили, що об`єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торгівельної діяльності.

Згідно з п.2.1 Договору №207 орендар набуває права користування об`єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6.

Відповідно до п.4.1.1 Договору №207 орендодавець зобов`язується передати у тимчасове користування орендарю об`єкт оренди на умовах і в строк, передбачені цим договором; надавати послуги, визначені цим договором; підтримувати територію, на якій розташований об`єкт оренди в належному санітарно-технічному стані.

Пунктом 4.2.5 Договору №207 сторони погодили, що у разі якщо орендар після припинення дії договору в семиденний термін не звільнить об`єкти оренди, орендодавець переміщає тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торгівельному місці, на штрафмайданчик ринку.

Пунктом 4.3.6 Договору №207 обумовлено, що орендар зобов`язується, зокрема, мати на видному і доступному для огляду місці табличку встановленого зразка з повною інформацією про підприємця та продавця (реалізатора), а також забезпечити наявність на торговельному місці копій свідоцтва про державну реєстрацію СПД (витягу, виписки), патенту, ліцензії (у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню), документів, що підтверджують якість і безпечність товарів, договору оренди та квитанцій про сплату орендної плати.

Згідно з п.4.3.8 Договору №207 орендар зобов`язався у разі припинення або розірвання договору у 7-денний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

Договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 (п.6.1 Договору №207).

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.05.2017 у справі №280/751/15ц за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до ОСОБА_1 , треті особи Коростишівська міська рада, Коростишівська районна спілка споживчих товариств, про стягнення заборгованості з орендної плати, звільнення торгових місць, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про визнання договору оренди недійсним первісний позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 4610,04грн заборгованості з орендної плати та 97963,36грн неустойки за договором оренди №207 від 31.12.2013; зобов`язано ОСОБА_1 звільнити торгівельні майданчики №178, №186, №189, №179, шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; у задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с. 6-8).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/471/19 позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 74433,00 грн. неустойки за неповернення об`єкту оренди торгівельних місць № 178, 186, 189, 179 загальною площею 4,5; 5,8; 9,5; 6 кв.м.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/471/19 про задоволення позову Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до ОСОБА_1 про стягнення 74433,00грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктами оренди за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (а.с. 58-67). Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 01.04.2017 так і на момент звернення до суду торгівельні майданчики не звільнені й на їх площі розміщені тимчасові споруди відповідача, які ним використовуються для торгівлі на ринку.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.10.2020 у справі №906/558/20 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до ОСОБА_1 про стягнення 110160,84грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктами оренди за період з 01.04.2017 по 01.05.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 68-94). Судові акти мотивовані, у тому числі, тим, що позивачем не доведено, що станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідач, який припинив підприємницьку діяльність, не звільнив торговельні майданчики і на них розміщені кіоски з його товаром.

Варто зауважити, що в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №32017692 від 18.12.2023 щодо відповідача, з якого вбачається, що 28.01.2015 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Тарана Миколи Вікторовича за його рішенням (а.с. 22-23).

Однак, враховуючи положення ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.

Посилаючись на неповернення станом на день подання позовної заяви відповідачем торгівельних майданчиків №178, №186, №189, №179 позивачу, останній звернуся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 128 024,76грн неустойки за користування вказаними торгівельними майданчиками після припинення договору оренди №207 від 31.12.2013, нарахованої за період з 01.05.2020 по 01.12.2023.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Таким чином, необхідно дослідити умови договору оренди №207 від 31.12.2013 щодо можливості орендодавцем самостійно перемістити тимчасові споруди, які установлені на орендованих торгівельних місцях, на штрафмайданчик ринку.

Так, відповідно до підпункту 4.2.5 Договору №207 у разі, якщо орендар після припинення дії договору в семиденний термін не звільнить об`єкт оренди, орендодавець переміщає тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торговельному місці, на штрафмайданчик ринку.

Разом з тим, позивачем у матеріали справи не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо переміщення належних відповідачеві тимчасових споруд, що, нібито встановлені на торговельних місцях №178, №179, №186, №189, на штрафмайданчик ринку. При цьому, позивач у позовній заяві посилається на факт тривалого неповернення відповідачем об`єктів оренди за договором оренди №207 від 31.12.2013.

Водночас, необхідно зауважити, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №32017692 від 18.12.2023 щодо відповідача, основним видом діяльності ОСОБА_1 була роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у. (а.с. 22-23).

Відповідно до п.16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 (зі змінами), на торговельному місці продавця (фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Аналогічну вимогу містив і п.4.3.6 договору оренди №207 від 31.12.2013.

Таким чином, обов`язковою умовою здійснення суб`єктом підприємницької діяльності торговельної діяльності на ринку є факт його державної реєстрації як суб`єкта підприємництва. Разом з тим, враховуючи, що відповідач 28.01.2015 припинив свою підприємницьку діяльність, про що судом зазначалося вище, останній позбавлений права здійснювати торгівлю на ринку і, у свою чергу, використовувати металеві кіоски для зберігання власного товару, що знаходиться на торговельних майданчиках №178, №179, №186, №189.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач, який мав намір звільнити спірні торговельні місця від майна відповідача (зокрема, шляхом переміщення його кіосків на штрафмайданчик), мав змогу перевірити шляхом ознайомлення з інформацією на табличці, яка в порядку п.16 Правил торгівлі на ринках має бути на торговельному місці, прізвище, ім`я та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, особи, яка здійснює господарську діяльність на вказаних торговельних місцях.

Отже, з врахуванням факту припинення відповідачем підприємницької діяльності ще 28.01.2015, згідно правил торгівлі на ринку, останній не може здійснювати торгівлю на ринку, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 продовжує використовувати торговельні місця №178, №179, №186, №189.

Доказів наявності товару, в кіосках на торгівельних майданчиках №178, №179, №186, №189, який є власністю відповідача, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено, що станом на дату звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 , який припинив підприємницьку діяльність 28.01.2015, не звільнив спірні торговельні майданчики і на них розміщені кіоски з товаром відповідача.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування торговельними майданчиками за період прострочення з 01.05.2020 по 01.12.2023, при цьому допускаючи тривалу бездіяльність з виконання п.4.2.5 договору оренди №207 від 31.12.2013.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Зокрема, цей спосіб захисту є ефективним у разі неможливості реалізувати умову, передбачену підпунктом 4.2.5 договору оренди №207 від 31.12.2013, в досудовому порядку.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вжиття позивачем заходів щодо переміщення тимчасових споруд відповідача (металевих кіосків) за межі площ торговельних майданчиків №178, №179, №186, №189 за весь час, що минув після 01.05.2020.

Тобто, позивач не скористався правом, передбаченим у підпункті 4.2.5 Договору №207, щодо переміщення тимчасових споруд відповідача, які були встановлені на орендованих торговельних майданчиках, на штрафмайданчик ринку, якщо останні, за твердженням позивача, фактично не були звільнені відповідачем, шляхом їх демонтажу та вивезення за межі території ринку.

Відповідно до частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на зазначене, суд вважає, що подання позивачем позову про стягнення з ОСОБА_1 неустойки на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України за період з 01.05.2020 по 01.12.2023 на загальну суму 128024,76грн після прийняття рішення Коростишівським районним судом Житомирської області по справі №280/751/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 4610,04грн заборгованості з орендної плати, 97963,36грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за період з 04.07.2013 по 01.04.2017 на загальну суму 102573,40грн є зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не є власником асфальтобетонного покриття, на якій розташовані, зокрема, спірні торгівельні майданчики (постанова Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №906/41/19), оскільки використання торгівельного місця не є тотожним використанню асфальтобетонного покриття. Правовідносини між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та Коростишівською міською ради щодо асфальтобетонного покриття не впливають на предмет доказування у даній справі та не мають правового значення для даного спору про стягнення неустойки - в розмірі подвійної орендної плати за користування торгівельним майданчиком.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи, у їх сукупності та наданих доказів, загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до ОСОБА_1 щодо стягнення 128024,76грн неустойки в розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку з повернення торговельних майданчиків №178, №179, №186, №189, нарахованої за час прострочення користування торгівельними майданчиками у період з 01.05.2020 по 01.12.2023.

Згідно ч.2, 3ст.13 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1ст.73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядкуст. 81 ГПК Українисторонами доказів.

Статтею 76 ГПК Українивизначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1ст.77 ГПК Україниобставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1ст.86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1ст.123 Господарського процесуального кодексу Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.05.24

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу через електронний кабінет

3 - відповідачу ідент. номер 2545011674 (рек.)