Рішення

від 26.04.2024 по справі 908/361/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/31/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2024 Справа № 908/361/24

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)

до відповідача: Громадської організації ЕМ42 (вул. Зразкова, буд. 48, м. Запоріжжя, 69067, ідентифікаційний номер юридичної особи 42631461)

про стягнення 13 030 грн 24 коп.

без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою стягнення з Громадської організації ЕМ42 13 030 грн 24 коп. основного боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 позовні матеріали № 908/361/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 13 030 грн 24 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/361/24, присвоєно справі номер провадження 27/31/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 26.03.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 26.02.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 14.03.2024.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвала суду від 26.02.2024, яка була направлена на адресу відповідача повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/361/24.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 26.04.2024.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (надалі - Позивач) діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Відповідно до Статуту Концерну Міські теплові мережі, основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну МТМ предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття «Споживач»:

- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);

- споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Як зазначено у позовній заяві договір між сторонами про постачання теплової енергії укладено не було.

Позивачем, з урахуванням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.2020 № 23, кожному споживачу було присвоєно особовий рахунок (абонентський номер), що дає змогу ідентифікувати кожного споживача за місцем споживання теплової енергії нежитловим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам чинного законодавства між позивачем та відповідачем договір про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти є неукладеним, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 207184.

Відповідач користується вищевказаним приміщенням на підставі договору оренди № 485/13 від 31.01.2020.

Так, 31.01.2020 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєкдання № 7» (Балансоутримувач) та Громадською організацією ЕМ42(Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення по вул. Портовій 9Б.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди Орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 23.01.2020 № 35р передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення №109 підвального поверху (літ.А-9) площею 136,68 кв.м у складі приміщення №№ 2, 12 - 16, 19, 20 площею 105,80 кв.м та місця загального користування №№ 1, 5, 6, 9 -11 площею 30,88 кв.м по вул.Портовш,9Б яке перебуває на балансі комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість (Додаток № 1 до Договору) 426 368,00 гри. (чотириста двадцять шість тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) без ПДВ станом на 31.01.2020.

Майно використовується Орендарем на правах оренди для його розміщення (розміщення громадської організації) (п. 1.2 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі від 31.01.2020 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в особі директора Забутного Олександра Павловича, який діє на підставі Положення про департамент, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 25.01.2017 № 52, комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» в особі начальника Шкаран Лілії Анатоліївни, яка діє на підставі Статуту, передають, а Громадська організація «ЕМ42», в подальшому іменована «Орендар», в особі голови Мягкого Максима Миколайовича, який діє на підставі Статуту, приймає в оренду комунальне майно - частину нежнтлового приміщення № 109 підвального поверху (літ.А-9) площею 136,68 кв.м у складі приміщення №№ 2, 12 - 16, 19, 20 площею 105,80 кв.м та місця загального користування №№ 1, 5, 6, 9 -11 площею 30,88 кв.м по вул.їїортовш,9Б, яке перебуває на балансі комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість (Додаток №1 до Договору) 426 368,00 гри. (чотириста двадцять шість тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) без ПДВ станом на 31.01.2020.

Відповідно до 11.1 договору оренди, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 31 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року.

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2023 за період січень 2020 року по вересень 2021 року відповідачем спожито теплової енергії на суму 13 030 грн 24 коп. з ПДВ.

Відповідачем не оплачено суму спожитої теплової енергії в розмірі 13 030 грн 24 коп.

У зв`язку з невиконанням споживачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання, позивач 16.11.2023 надіслав на його адресу вимогу № б/н. До вимоги був доданий Акт приймання-передачі теплової енергії за перівод січень 2020-вересень 2021 по особовому рахунку № 207184 в 2-х екземплярах та рахунок за теплову енергію за період січень 2020-вересень 2021 по особовому рахунку № 207184 в 2-х екземплярах.

Відповідач підписаний акт приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цього акту не направляв, оплату за відпущену позивачем теплову енергію не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/361/24.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 та ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України Про теплопостачання).

Судом встановлено, що за період з січня 2020 року по вересень 2021 року відповідач отримував теплову енергію, але не оплатив її вартість в розмірі 13 030 грн 24 коп.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2020 - 2021 рр. відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 109 підвального поверху (літ.А-9), розташованого за адресою: 69006 м. Запоріжжя, вул. Портова, буд.9-б, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області за допомогою системи Електронний суд та задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача судового збору у розмірі 2 422,40 грн (3028,00 грн * 0,8). Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.

Отже, сума судового збору при поданні позову повинна складати 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Позивачем сплачено 2 684 грн 00 коп.

У позовній заяві позивач просив суд повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 261 грн 60 коп. Концерну Міські теплові мережі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для повернення з Державного бюджету України, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, судового збору в сумі 261 грн 60 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 7143 від 21.02.2023.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі до Громадської організації ЕМ42 задовольнити.

Стягнути з Громадської організації ЕМ42 (вул. Зразкова, буд. 48, м. Запоріжжя, 69067, ідентифікаційний номер юридичної особи 42631461) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458, р/р № НОМЕР_1 Філії - АТ Укрексімбанк у м. Києві, код МФО 322313, код ЄДРПОУ 32121458) 13 030 (тринадцять тисяч тридцять) грн. 24 коп. основного боргу.

Стягнути з Громадської організації ЕМ42 (вул. Зразкова, буд. 48, м. Запоріжжя, 69067, ідентифікаційний номер юридичної особи 42631461) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458, р/р НОМЕР_2 , МФО 320478, код ЄДРПОУ 32121458, Банк: ПАТ АБ УКРГАЗБАНК) суму судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку «Азов», 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) 261 (двісті шістдесят одна) грн 60 коп. судового збору, надмірно сплаченого на підставі платіжної інструкції № 7143 від 21.02.2023.

Рішення оформлено та підписано 01.05.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua