Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/1061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/1061/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Партнерс»

про стягнення 26 812 312,03 грн,

за участю представників:

від позивача - Бондаренко О.О.,

від відповідача - Швидкий Д.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Партнерс» про стягнення 11 673 830, 67 грн. заборгованості за послуги передачі електричної енергії, 10 214 877,82 грн. пені, 793 199, 55 грн. трьох процентів річних та 4 130 403, 99 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1704-02024 від 02.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем 22.02.2024 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на недійсність встановленого договором обов`язку відповідача із сплати вартості послуг позивача, недійсність актів приймання-передачі послуг, недійсність актів коригування тощо.

У підготовчому засіданні 05.03.2024 представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення судами справи №910/14293/21.

Відповідачем 14.03.2024 повторно надано суду відзив.

Позивачем 28.03.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, якою заперечено доводи відзиву та підтримано доводи позовної заяви.

У підготовчому засіданні 02.04.2024 представником відповідача надано суду та представнику позивача письмові клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про витребування доказів, які повернуто судом представнику відповідача у зв`язку з їх неналежним оформленням. Протокольною ухвалою від 02.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено наступне засідання.

Відповідачем 02.04.2024 через відділ діловодства суду надано заперечення на відповідь на відзив. Крім того, відпвоідачем надано суду клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі №910/14293/21 та клопотання про витребування у позивача сертифікованих даних (інформації) щодо загального обсягу постачання відповідачу електричної енергії за період часу з 01.02.2021 до 28.02.2022 та сертифікованих даних (інформації) щодо обсягу постачання електричної енергії на експорт за цей же період часу, у задоволенні яких судом відмовлено.

Позивачем 15.04.2024 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та витребування додаткових доказів.

Відповідачем 16.04.2024 надано суду роздруківки з персонального кабінету в системі управління ринком, які долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 16.04.2024 Господарським судом міста Києва закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 30.04.2024.

У судовому засіданні 30.04.2024 представником відповідача заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на відсутність сукупних вимог, передбаченими приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 02.06.2020 укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №1704-02024, за умовами якого позивач зобов`язався надавати послуги з передачі електричної енергії, а відповідач - здійснювати оплату їх вартості.

Судом відхиллено доводи відзиву в частині фактичного позбавлення відповідача права на погодження умов цього договору з огляду на його затверджену типову форму, оскільки це твердження не ґрунтується на позитивно-правовому регулюванні господарського та цивільного законодавства, яке не містить заборони на зміну певних умов типової форми договорів на вимогу заінтересованої сторони, у тому числі і у примусовому судовому порядку. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Пунктом 6.1 договору №1704-02024 від 02.06.2020 розрахунковим періодом визначено 1 календарний місяць.

Відповідно до умови пункту 6.5 договору №1704-02024 від 02.06.2020 відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунок за фактичний обсяг послуги з передачі електричної енергії протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від позивача актом приймання-передачі за попередній розрахунковий період відповідач має право оскаржити визначену цим актом вартість послуг направленням протягом 5 робочих днів відповідного повідомлення. Процедура оскарження не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість послуг у встановлений договором строк. Якщо відповідачем не надано протягом 5 робочих днів повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей, акт вважається прийнятим без розбіжностей (пункт 6.6 договору №1704-02024 від 02.06.2020).

З урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів реалізації відповідачем встановленого пунктом 6.6 договору №1704-02024 від 02.06.2020 права на оскарження визначеної позивачем вартості наданих послуг, у суду відсутні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у невідповідності зазначених в актах приймання-передачі вартостей наданих послуг за відповідні періоди часу.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріали справи не містять жодного належного доказу визнання у судовому порядку недійсним частково або повністю укладеного сторонами у справі договору №1704-02024 від 02.06.2020 або жодного з наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі.

Крім того, відповідачем не зазначено жодної норми Закону, на підставі якої умови укладеного господарського договору та акти є нікчемними.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно, судом відхиллено доводи відповідача в частині недійсності чи нікчемності умов укладеного сторонами у справі господарського договору №1704-02024 від 02.06.2020, наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі та актів коригування.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом відхиллено доводи відповідача в частині встановлення позивачем плати за послуги з передачі електричної енергії за експортними операціями, яку позивач вважає за своєю природою подібною до мита, з посиланням до статті 41 Договору про створення Європейського союзу, оскільки відповідач жодним доказом не довів суду поза розумним сумнівом, що у спірні періоди часу ним здійснювався експорт електричної енергії і цей експорт здійснювався саме до країни - учасника Європейського союзу. Крім того, навіть за умови належного доведення цієї обставини, позивач використовував для транспортування електричної енергії електричні мережі позивача, що зумовлює оплату вартості відповідних послуг. Законодавство не містить правових норм, які позбавляють експортера обов`язку оплати отриманих послуг з транспортування електричної енергії з покладенням відповідних витрат на Державу, позивача чи на інших користувачів електричних мереж. Посилання відповідача до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі адміністративного судочинства при вирішенні спору в галузі регуляторної діяльності центрального органу виконавчої влади у даному випадку є помилковим з огляду на принципово різні правовідносини з даним спором, який виник внаслідок господарської діяльності сторін у справі.

Таким чином, відповідач є носієм юридичного обов`язку сплатити у встановлений пунктом 6.5 договору №1704-02024 від 02.06.2020 строк вартість отриманих від позивача за попередній розрахунковий період послуг.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачем додано до позовної заяви копії актів приймання-передачі наданих послуг за лютий 2021 року, червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року. Загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг транспортування енергії у зазначені в актах періоди часу з урахуванням актів коригування складає 11 673 830,67 грн.

Відповідачем не надано суду жодного доказу реалізації права на оскарження визначених актами грошових сум у встановленому пунктом 6.6 договору №1704-02024 від 02.06.2020 порядку.

Як зазначалось судом раніше, за умовою пункту 6.6 договору №1704-02024 від 02.06.2020: якщо відповідачем не надано протягом 5 робочих днів повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей, акт вважається прийнятим без розбіжностей.

Таким чином, наявність у відповідача заборгованості в розмірі 11 673 830,67 грн., яка стала наслідком невиконання обов`язку з оплати наданих йому позивачем послуг, доведена суду поза розумним сумнівом належними доказами.

Враховуючи наведене, суд задовольняє вимогу позову про стягнення з відповідача 11 673 830,67 грн. основного боргу.

Судом встановлено факт господарського правопорушення, яке полягає у невиконанні відповідачем свого зобов`язання з поставки товарів у встановлений договором строк та у повному обсязі.

За приписами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Відповідачем не доведено суду поза розумним сумнівом відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за укладеним сторонами у справі договором.

Пунктом 6.7 договору №1704-02024 від 02.06.2020 встановлено, що у випадку прострочення оплати наданих послуг відповідач має сплатити позивачу пеню з розрахунку 0,1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань. За прострочення понад 30 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Судом відхиллено доводи відзиву в частині правового регулювання позовної давності з огляду на їх помилковість. Встановлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій за своєю правовою природою не є строком позовної давності.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, встановлене законодавцем на час пандемії продовження строку нарахування пені фактично є збільшенням часового проміжку нарахування штрафних санкцій.

Проте, у даному випадку ця обставина не має істотного значення, оскільки укладеним сторонами у справі договором визначено, що пеня нараховується до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Відповідно, у даному випадку встановлений статтею 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій не може застосовуватись, оскільки укладеним договором визначено інший період нарахування пені.

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно, на час звернення позивачем до суду з даним позовом встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України строк не сплив.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено його арифметичну вірність.

Відповідачем не доведено наявність обставин для застосування судом у даному випадку правового регулювання статті 233 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 214 877,82 грн.

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено відповідні розрахунки позивача та встановлено їх арифметичну вірність.

Відповідно, суд задовольняє вимоги позову про стягнення 793 199,55 грн. трьох процентів річних та 4 130 403,99 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Партнерс» (03150, місто Київ, Велика Васильківська, 72; ідентифікаційний код 43483611) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 11 673 830,67 грн. основного боргу; 10 214 877,82 грн. пені; 793 199,55 грн. трьох процентів річних; 4 130 403,99 грн. інфляційних втрат та 402 184,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.05.2024.

Суддя Т.Ю.Кирилюк