Рішення

від 01.05.2024 по справі 911/3849/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3849/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув справу № 911/3849/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГРАД-ТРЕЙДІНГ»

52580, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище міського типу Славгород, вулиця Центральна, будинок 9, код ЄДРПОУ 38978530

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЖИРІЧЧЯ-АГРО»

09154, Київська область, Білоцерківський район, село Яблунівка, вулиця Центральна, будинок 66, код ЄДРПОУ 03755452

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3112/23 від 21.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГРАД-ТРЕЙДІНГ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЖИРІЧЧЯ-АГРО» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки №20012023-1 від 20.01.2023.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 гривень.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГРАД-ТРЕЙДІНГ заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 181890,08 грн., отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені сторонам строки подання заяв по суті справи.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 22.01.2024 відповідачу встановлено строк подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання цієї ухвали, яку відповідач отримав невідкладно (22.01.2024) після її підписання засобами системи "Електронний суд", оскільки мав у ній зареєстрований Електронний кабінет, про що до матеріалів справи складено відповідну довідку.

Відзиву на позов або доказів відповідачем суду не надано.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, оцінки наданих суду доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГРАД-ТРЕЙДІНГ як продавцем (далі - позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЖИРІЧЧЯ-АГРО» як покупцем (далі - відповідач/покупець) укладений договір поставки від 20.01.2023 №20012023-1 (далі- Договір), за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця макуху, шрот соняшника, барду зернову нативну (далі - товар), вид, кількість та вартість якого узгоджується сторонами у Специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити в порядку та у строки, що вказані у Договорі.

Укладання Договору та погодження первинних документів між сторонами відбувалось шляхом обміну електронними листами з накладанням цифрових підписів, що підтверджується позивачем наданими до матеріалів справи скріншотами переписки електронною поштою та копіями цих документів з накладеними електронними підписами та відповідачем не спростовується.

Згідно із Специфікацією №3 від 10.08.2023, видатковою накладною №129 від 11.08.2023 та рахунком №105 від 10.08.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв товар - шрот соняшниковий у кількості 25,36 тонн вартістю 277692,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями Специфікації №3 від 10.08.2023, видаткової накладної №129 від 11.08.2023 та товарно-транспортної накладної від 11.08.2023 № АТ-00129, які містять підписи уповноважених представників відповідача.

Відповідно до пункту 5 Специфікації №3 від 10.08.2023 оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100 % загальної суми поставки на підставі виставленого рахунку-фактури за фактом постачання товару на склад, протягом 10 банківських днів.

Як вказано позивачем та не заперечено відповідачем, відповідач оплатив товар лише частково такими платежами:

- 24.08.2023 у розмірі 100000,00 грн.;

- 25.08.2023 у розмірі 10000,00 грн.;

- 07.09.2023 у розмірі 5000,00 грн.;

- 08.09.2023 у розмірі 10000,00 грн.;

- 15.09.2023 у розмірі 10000,00 грн.;

- 22.09.2023 у розмірі 10000,00 грн.;

- 29.09.2023 у розмірі 10000,00 грн.;

- 06.10.2023 у розмірі 10000,00 грн.

З вимогами про остаточний розрахунок за Договором позивач направляв відповідачу претензію від 02.09.2023 вих. № 020923, відповіді на яку, за твердженнями позивача, він не отримав.

Відтак, заборгованість відповідача з оплати отриманого за Договором товару складає 112692,00 грн., відповідач наявності цієї заборгованості суду не заперечив, доказів на спростування вищевказаних обставин не надав.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.2. Договору ціна за кожну партію товару, вид та кількість товару, що поставляється покупцю в межах кожної окремої партії товару, визначається у Специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних, а згідно з пунктом 5 Специфікації №3 від 10.08.2023 оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100 % оплати від загальної суми поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого рахунку-фактури за фактом постачання товару на склад, протягом 10 банківських днів, поставленого в межах даної партії.

Як встановлено судом вище, сторонами погоджені у Специфікації №3 від 10.08.2023 ціна спірної у справі партії товару, вид та кількість товару, що поставляється покупцю в межах цієї партії товару, поставка товару відповідає погодженій у Специфікації та підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №129 від 11.08.2023 з доставкою за адресою відповідача: Київська область, Білоцерківський район, село Яблунівка, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.08.2023 № АТ-00129, яка містить підпис уповноваженого представника відповідача та відбиток його печатки, відтак, ціна товару погоджена сторонами, його поставка підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а з огляду на дату доставки товару на адресу відповідача - 11.08.2023 та умови пункту 5 Специфікації №3 від 10.08.2023 - строк оплати спірного товару - до 21.08.2023, відтак, з 22.08.2023 наявна заборгованість, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 112692,00 грн.

При цьому, при розрахунку дати виникнення заборгованості судом враховано те, що з 1 квітня 2023 року запрацювала нова Система електронних платежів Національного банку України (СЕП), що фактично скасувало поняття "банківський день" як період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом, відтепер система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та доступна для проведення міжбанківських платежів 24 години на добу 7 днів на тиждень, відтак, станом на час погодження сторонами умов оплати у Специфікації № 3 від 10.08.2023 фактично банківськими днями є всі дні тиждня.

Стосовно відсутності у матеріалах позову доказів виставлення позивачем відповідачеві рахунку-фактури судом враховано усталену практику Верховного Суду з цього питання.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

"У розглянутій судом справі у договорі між конрагентами передбачалося, що на підставі рахунку на оплату покупець здійснює оплату 100% загальної вартості товару, зазначеної в додатках до договору, протягом десяти банківських днів з дня отримання товару.

І хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 Цивільного кодексу України та договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку.

Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє від обов`язку оплатити товар.".

При цьому, суд врахував, що визначення умов договору щодо періоду належної оплати у справі № 915/641/19, які аналізував при вищевказаних висновках Верховний Суд та умови щодо періоду належної оплати, що погоджені сторонами у даній справі - ідентичні, відтак, вказані висновки Верховного Суду застосовуються судом в порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Також, у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявляються до стягнення 7057,01 грн. пені, 61634,48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 506,59 грн. 3 % річних.

Стосовно вказаних позовних вимог судом враховане таке.

За приписами частини третьої статті 14 Цивільного кодексу України виконання цивільних обов`язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша статті 216 Господарського кодексу України).

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені статтями 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 1% за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Судом враховано, що законом встановлюються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними в разі порушення грошового зобов`язання, що має місце в даній справі, що встановлено частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України для правовідносин такої правової природи як спірні правовідносини сторін у цій справі та пунктом 7.4. Договору, оскільки спірні правовідносини сторін у справі виникли між продавцем і покупцем щодо купівлі-продажу товару.

У даному випадку, відповідач після спливу строку оплати поставленої продукції користувався грошовими коштами, що призначені на її оплату, на власний розсуд неправомірно.

Стаття 624 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі двох облікових станов НБУ від суми несплаченого товару; пеня сплачується покупцем за весь строк прострочення грошового зобов`язання.

Суд зауважує, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, що набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також в юриспруденції широко застосовується принцип "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведених вище положень статей 624 та 625 Цивільного кодексу України допускається, якщо інше не передбачено договором, одночасне покладення на боржника обов`язку сплатити неустойку та сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, зважаючи на вказане, одночасне стягнення заявлених пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та 3 % річних та порядок їх обрахунків відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

За результатам перевірки судом розрахунків цих позовних вимог, що надані позивачем, з урахуванням меж позовних вимог і вищевказаних висновків суду про наявність заборгованості та період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, суд дійшов висновків про їх обгрунтованість, відтак, про задоволення цих вимог у заявленому розмірі.

За статтею 265 Господарського кодексу України 1. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. 2. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. 3. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. 4. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. 5. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. 6. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Оцінюючи надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на висновки суду про повне задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача у повному розмірі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №3162/23 від 21.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГРАД-ТРЕЙДІНГ» (52580, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище міського типу Славгород, вулиця Центральна, будинок 9, код ЄДРПОУ 38978530) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЖИРІЧЧЯ-АГРО» (09154, Київська область, Білоцерківський район, село Яблунівка, вулиця Центральна, будинок 66, код ЄДРПОУ 03755452) про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЖИРІЧЧЯ-АГРО» (09154, Київська область, Білоцерківський район, село Яблунівка, вулиця Центральна, будинок 66, код ЄДРПОУ 03755452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГРАД-ТРЕЙДІНГ» (52580, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище міського типу Славгород, вулиця Центральна, будинок 9, код ЄДРПОУ 38978530) 112692,00 грн. (сто дванадцять тисяч шістсот дев`яносто дві гривні) основного боргу, 7057,01 грн. (сім тисяч п`ятдесят сім гривень одна копійка) пені, 61634,48 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні сорок вісім копійок) процентів за користування чужими грошовими коштами, 506,59 грн. (п`ятсот шість гривень п`ятдесят дев`ять копійок) 3 % річних, 2728,50 грн. (дві тисячі сімсот двадцять вісім гривень п`ятдесят копійок) відшкодування судового збору, що сплачений позивачем за подання позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 01.05.2024.

Суддя С.О. Саванчук