Ухвала

від 30.04.2024 по справі 911/1090/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1090/24

За заявою б/н від 25.04.2024 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про забезпечення позову у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл»

про виконання зобов`язання

Суддя А.Ю. Кошик

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» б/н від 25.04.2024 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» про виконання зобов`язання (до подання позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року заяві б/н від 25.04.2024 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про забезпечення позову присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи 911/1090/24 та для розгляду заяви визначено суддю Кошика А.Ю.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в заяві б/н від 25.04.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову в якості заходів забезпечення позову просить суд:

- накласти арешт на рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ОІЛ», а саме: бензин А 92 Energy в кількості 1 379 100 тис. літрів; бензин А 95 в кількості 1 020 000 тис. літрів; дизельне паливо Energy в кількості 1 960 000 тис. літрів, яке знаходиться на усіх автомобільних заправних станціях (АЗС) мережі «АВІАС-ПЛЮС» та «ANP» за адресами: м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 14, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 5, м. Київ, бульвар Дружби народів, 42, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 12, м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 70, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 4, м. Київ, проспект Броварський, 53, м. Київ, проспект В. Лобановського, 126/1, м. Київ, проспект Науки, 171, м. Київ, Столичне шосе, 33, м. Київ, вул. Автозаводська, 24/1, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 174, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 31-Є, м. Київ, вул. Богатирська, 17, м. Київ, вул. Братиславська, 11 а, м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 а, м. Київ, вул. В. Чорновола, 1, м. Київ, вул. Міська, 2 а, м. Київ, вул. Жмеринська, 1 а, м. Київ, вул. Кирилівська, 58, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 5, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 39, м. Київ, вул. Саратовська, 63, м. Київ, вул. Світла, 1, м. Київ, вул. Стеценка, 1, м. Київ, Харківське шосе, 68, та в інших місцях для зберігання бензину та дизельного палива;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ОІЛ», а також будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження (шляхом укладення в усній чи письмовій формі будь-яких договорів купівлі-продажу, дарування, міни, комісії, поставки, тощо) арештованого рухомого майна, а саме: бензин А 92 Energy в кількості 1 379 100 тис. літрів; бензин А 95 в кількості 1 020 000 тис. літрів; дизельне паливо Energy в кількості 1 960 000 тис. літрів, яке знаходиться на усіх автомобільних заправних станціях (АЗС) мережі «АВІАС-ПЛЮС» та «ANP» за адресами: м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 14, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 5, м. Київ, бульвар Дружби народів, 42, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 12, м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 70, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 4, м. Київ, проспект Броварський, 53, м. Київ, проспект В. Лобановського, 126/1, м. Київ, проспект Науки, 171, м. Київ, Столичне шосе, 33, м. Київ, вул. Автозаводська, 24/1, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 174, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 31-Є, м. Київ, вул. Богатирська, 17, м. Київ, вул. Братиславська, 11 а, м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 а, м. Київ, вул. В. Чорновола, 1, м. Київ, вул. Міська, 2 а, м. Київ, вул. Жмеринська, 1 а, м. Київ, вул. Кирилівська, 58, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 5, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 39, м. Київ, вул. Саратовська, 63, м. Київ, вул. Світла, 1, м. Київ, вул. Стеценка, 1, м. Київ, Харківське шосе, 68, та в інших місцях для зберігання бензину та дизельного палива, та яке належить їм на праві власності або повного господарського відання на час розгляду справи в суді.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що у його власності знаходяться тисячі скретч-карток бренду «АВІАС» на отримання нафтопродуктів - палива різного виду. Особливістю цих скретч-карток є те, що їх власник може приїхати до будь-якої АЗС мережі «АВІАС» (яка налічує понад тисячу заправок) та «отоварити» їх шляхом заправлення відповідного транспорту.

Однак, як зазначає заявник, на даний час склалася ситуація, за якої оператори АЗС відмовляються відпускати паливо по відповідним карткам, хоча всі картки є дійсними та безстроковими, що ніким не заперечується.

З огляду на наведені обставини, заявник зазначає, що має намір звернутись до суду з позовом про спонукання відповідачів до виконання зобов`язання в натурі відпуск пального по наявним у позивача скретч-карткам бренду «АВІАС» на отримання нафтопродуктів.

Як зазначає заявник (особа, яка має намір звернутись з позовом до суду), між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міранж» були укладені договори купівлі-продажу, в забезпечення виконання яких було укладено договір застави, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Міранж» в якості предмету застави було визначено скретч-картки ТОВ «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН» на отримання палива, які згодом у зв`язку з невиконанням зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Міранж» були передані ним позивачу.

В подальшому, намагаючись «отоварити» відповідні скетч-картки у відповідних АЗС мережах «АВІАС», заявник (в особі його представників) зіштовхнувся з тим, що оператори АЗС (зокрема, відповідачі) відмовляють здійснювати відпуск палива за відповідними скетч-картками, що підтверджується відповідними Актами відмови у відпуску палива. На думку заявника, відповідачі - є тими юридичними особами, які здійснюють відпуск палива за картками в мережі «АВІАС», зокрема, на мережі заправних станцій ANP та АВІАС-ПЛЮС.

Таким чином, позивач зазначає, що значна сума вартості палива (відповідно до вартості предмета застави за «заставним» скретч-картками), а також відсутність жодних підтверджених відомостей про вжиття з боку відповідачів будь-яких дійсних дій протягом тривалого часу, спрямованих на відпуск палива за картками і як наслідок відсутність намірів, дають підстави допускати ймовірність настання обставин, за яких буде неможливо або вкрай утруднено виконати рішення суду у майбутньому.

Зважаючи на вищенаведене, на думку заявника, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Зокрема, ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз. 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у п. 2 Постанови № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Дослідивши викладені в заяві про забезпечення позову обставини та додані заявником до заяви докази, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає про відсутність документально підтверджених фактів вчинення відповідачами дій, які містять ознаки наміру ухилення від виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому відсутні підстави стверджувати про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, заява фактично ґрунтується на припущеннях.

Також, в силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду. Проте, у поданій заяві заявник посилається лише на потенційну можливість виникнення наведених у заяві обставин. Зокрема, не викладено обставин та не надано доказів, які вказують на реальні наміри відповідачів вчиняти відповідні дії, які можуть створити загрозу утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду. Заявником не підтверджено припущення, що майно може зникнути чи зменшитись понад необхідну кількість. Також заявником не наведено жодних доказів та обставин, які вказують на вчинення відповідачами дій, спрямованих на приховання майна.

Крім того, між позивачем та відповідачами взагалі відсутні зобов`язальні відносини. З доданих до заяви доказів вбачається, що дійсність переданих у заставу скретч-карток гарантувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Міранж», з яким у позивача існували господарські взаємовідносни і яке передало позивачу скретч-картки в заставу.

В той же час, існування між позивачем та відповідачами зобов`язальних правовідносин не доведено та не обґрунтовано. Позивач визначив відповідачів лише по відомостям з фіскальних чеків, не надавши навіть інформації з «Куточка споживача». До того ж, навіть якщо відповідачі є особами, які здійснюють відпуск пального на АЗС ANP та АВІАС-ПЛЮС, виникнення у них зобов`язань перед позивачем обумовлено дійсністю переданого за скетч-картками права вимоги пального.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відмову в обслуговуванні отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міранж» скретч-карток, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Еволюшн».

Однак, в якості доказів відмови в обслуговуванні скретч-карток надано Акти щодо відмови в обслуговуванні скретч-карток Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг».

З відповідних Актів відмови вбачається, що причиною відмови визначено неактивність карток, тобто їх недійсність чи інші технічні недоліки, за які відповідальність несе особа, яка передала позивачу відповідний майновий актив - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міранж».

До того ж, суд звертає увагу, що на долучених до Актів відмов скретч-картках міститься вказівка про необхідність їх використання у 2020 році, що цілком обґрунтовує їх неактивність (недійсність) у 2024 році.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

При цьому, саме лише посилання позивача в поданій ним заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Крім того, заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів саме до подання позову, не зазначено обставин щодо терміновості.

Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви б/н від 25.04.2024 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява б/н від 25.04.2024 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про забезпечення позову у справі № 911/1090/24 задоволенню не підлягає як не обґрунтована та не доведена.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

1. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» б/н від 25.04.2024 року про забезпечення позову у справі № 911/1090/24.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.Ю. Кошик