Рішення

від 29.04.2024 по справі 917/290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 Справа № 917/290/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс", вул. І. Богуна, 2, офіс 303, м. Вінниця, Вінницька область, 21010

до відповідача Фермерського господарства "Берегове", вул. Київська 13, село Давидівка, Пирятинський район, Полтавська область,37010

про стягнення 144 371,33 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" просить суд стягнути з Фермерського господарства "Берегове" 144 371,33 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 26.06.2023 року між сторонами Договору поставки № 26/06-5, з яких : 96 200,40 грн основний борг, 8 997,77 грн пеня, 28 860,12 грн штраф, 8 765,84 грн 30% річних, 1 547,20 грн інфляційні втрати.

Крім того, позивач надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи : 10 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 3 028,00 грн витрати на сплату судового збору.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за переданий йому у власність товар.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору поставки № 26/06-5 від 26.06.2023; копія Специфікації № 1 від 26.06.2023; копія видаткової накладної № 1006 від 26.06.2023; картка рахунку позивача № 361 за 26.06.2023-16.02.2024; розрахунок ціни позову; копія рахунку на оплату № 842 від 26.06.2023; копія податкової накладної; копія квитанції про реєстрацію податкової накладної.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

22.02.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" до відповідача Фермерського господарства "Берегове" про стягнення 144 371,33 грн заборгованості, що виникла внаслідок не належного виконання останнім умов укладеного 26.06.2023 року між сторонами Договору поставки № 26/06-5, з яких: 96 200,40 грн основний борг, 8 997,77 грн пеня, 28 860,12 грн штраф, 8 765,84 грн 30% річних, 1 547,20 грн інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 року справу № 917/290/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 27.02.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений за місцем його реєстрації про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 27.02.2024 наявне у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

26 червня 2023 року між ТОВ "Євровектор Плюс" (далі - Постачальник) та ФГ "Берегове" (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 26/06-5 (далі - Договір, а.с. 7-10).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- у строки, передбачені цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший товар, погоджений Сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього) (п. 1.1 Договору);

- предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях, підписаних Постачальником та Покупцем, які є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2 Договору);

- загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається загальною кількістю Товару, зазначеною у всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього Договору. Товар поставляється партіями, відповідно до замовлень Покупця та/або Специфікацій (п. 2.1 та п. 2.2 Договору);

- ціна Товару, що є предметом даного Договору, вказується у Специфікаціях до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість Товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США та ЄВРО). Загальна сума Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору (п. 3.1 та п. 3.2 Договору);

- поставка Товару Покупцю здійснюється Постачальником на умовах EXW у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), якщо інше не передбачено у Специфікації (п. 4.1 Договору);

- ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні, з визначенням її еквіваленту у доларах США та ЄВРО за курсом, що встановлений АТ «ТАСКОМВАНК» для операцій з продажу долара США. Розрахунки заТовар за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівковогс перерахування на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі. Відсутність виписаногс Постачальником рахунку-фактури не звільняє Покупця від оплати за Товар та не являється простроченням кредитора. У такому випадку Покупець зобов`язується здійснити оплату на підставі даного Договору (п. 5.1 та п. 5.2 Договору);

- порядок та строки оплати Товару визначаються у відповідних Специфікаціях щодо умов поставки такого Товару (п. 5.5 Договору);

- у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від перерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п, 3.2. Договору (п. 7.4 Договору);

- у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8 Договору);

- відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку (п. 7.9 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до «31» грудня 2023 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії (п. 9.1 Договору);

- невід`ємними додатками до цього Договору є Специфікації, додаткові угоди та інші додатки, укладені Сторонами протягом дії цього Договору у письмовій формі за підписами обох Сторін (п. 9.2 Договору).

26.06.2023 сторонами було підписано та скріплено їх печатками Специфікацію № 1 до Договору (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 10 зі зворотного боку).

У даній специфікації сторони погодили кількість, ціну та асортимент товару який підлягає поставці, а саме:

-Фертекс Баланс у кількості 100 кг загальною вартістю з ПДВ 65 000,40 грн;

-Фертекс Кукурудза у кількості 40 кг загальною вартістю з ПДВ 31 200,00 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору Сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати Товару : 96 200,40 грн оплачується Покупцем в строк до 31.10.2023 року

На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 96 200,40 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 1006 від 26.06.2023 (а.с. 11), яка підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплена печатками Сторін.

Крім того, Позивачем було пред`явлено Відповідачу рахунок на оплату отриманого товару № 842 від 26.06.2023 (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 17).

В порушення умов Договору Відповідач не здійснив оплату отриманого товару.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 16.02.2024 становить 96 200,40 грн.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 144 371,33 грн заборгованості, що виникла внаслідок не належного виконання останнім умов укладеного 26.06.2023 року між сторонами Договору поставки № 26/06-5, з яких: 96 200,40 грн основний борг, 8 997,77 грн пеня, 28 860,12 грн штраф, 8 765,84 грн 30% річних, 1 547,20 грн інфляційні втрати.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 96 200,40 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого Товару, пред`явлення претензій щодо його якості та кількості, неотримання Товару за вказаною накладною.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 96 200,40 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від пеперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8 997,77 грн за період з 01.11.2023 по 19.02.2024 та 28 860,12 грн штрафу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розрахунок суми пені судом здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт".

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

У п. 7.8 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 8 765,84 грн 30% річних за період з 01.11.2023 року по 19.02.2024 та 1 547,20 грн інфляційних втрат за період з листопада 2023 року по січень 2024 року, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 96 200,40 грн основного боргу, 8 997,77 грн пені, 28 860,12 грн штрафу, 8 765,84 грн 30% річних та 1 547,20 грн інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Берегове" (вул. Київська, 13, село Давидівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37010, код ЄДРПОУ 32464591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" (вул. І.Богуна, 2, офіс 303, м. Вінниця, Вінницька область, 21010, код ЄДРПОУ 39286927) 96 200,40 грн основного боргу, 8 997,77 грн пені, 28 860,12 грн штрафу, 8 765,84 грн 30% річних та 1 547,20 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 29.04.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик