Рішення

від 29.04.2024 по справі 921/809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/809/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до відповідача: Релігійної організації "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України, 47730, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Буцнів, вул. Т. Шевченка, 20

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

про стягнення 37 476,80 грн

за участі представників:

позивача: адвоката Бень В.Е., довіреність №01/02-2024 від 01.02.2024;

відповідача: не прибув;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Релігійної організації "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України про стягнення заборгованості в загальній сумі 37 476,80 грн, в тому числі: 24949,16 грн - основного боргу, 3684,27 грн - пені, 1183,21 грн - 3% річних та 7660,16 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 08 січня 2024 року о 09:30 год.

Ухвалою суду від 03 січня 2024 року задоволено заяву б/н від 03.01.2024 року (вх.№73 від 03.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №921/809/23 та постановлено проведення судового засідання, призначеного на 08 січня 2024 року о 09:30 год за участю представника позивача Пронюка Владислава Ярославовича, та всіх наступних засідань у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 29 січня 2024 року, враховуючи обставини справи та клопотання представника позивача, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №921/809/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання у цій справі на 22 лютого 2024 року о 10:00 год.

12 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 10.02.2024 (вх.№1204), у якому останній виклав свої заперечення щодо позову. Зокрема, вказує на те, що постачання природного газу до церкви Святих апостолів Петра і Павла села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України у грудні 2021 року проводилося у відповідності до договору постачання природного газу №5191/21-РО-Т від 03.11.2021, укладеного між Релігійною організацією "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ЕІС-код 56Х0000010610Х. Розрахунок та оплата за послуги у відповідності до умов Договору проводились щомісячно у відповідності до визначених (обумовлених) тарифів та актів приймання-передачі природного газу. Вважає, що позивачем безпідставно завищено розмір спожитого відповідачем газу та безпідставно проведено нарахування пені та відсотків річних, оскільки жодних даних, які б підтверджували такі постачання газу, документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про постачання природного газу за умов постачання як постачальника "останньої надії" упродовж 2021-2023 рр. до організації не надходило. Також, не надходило подібної інформації і від договірного постачальника "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". У зв`язку із наведеним, відповідач у відзиві просив також залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, сторону договору постачання природного газу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 42399676).

16 лютого 2024 року від представника позивача, через підсистему "Електронний суд", надійшла відповідь на відзив б/н від 15.02.2024 (вх.№1377), у якій останній навів свої заперечення щодо відзиву та, серед іншого, заперечив щодо клопотання відповідача про залучення до участі у цій справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважаючи таке необґрунтованим. Зокрема зазначив, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 18.12.2021 по 22.12.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року задоволено заяву (вх. №1512 від 21.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про заміну представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Постановлено підготовче засідання у справі №921/809/23, призначене на 22 лютого 2024 року о 10:00 год, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" за участі представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Піун Світлани Петрівни.

Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року задоволено клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов б/н від 10.02.2024 (вх.№1204 від 12.02.2024), та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання на 11 березня 2024 року на 12:00 год та запропоновано третій особі в строк до 11.03.2024 подати письмові пояснення по суті спору відповідно до ст. 168 ГПК України.

26.02.2024, на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2024, від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до суду надійшло клопотання б/н від 26.02.2024 (вх.№1614) про приєднання до матеріалів справи доказів надіслання заяв по суті справи третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

29.02.2024 до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшли письмові пояснення третьої особи від 29.02.2024 (вх.№1756), у яких третя особа повідомляє суд про те, що Товариством було забезпечено своєчасну реєстрацію відповідача як Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника.

При цьому зазначає, що між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Релігійною організацією "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України укладено договір постачання природного газу від 03.11.2021 №5191/21- РО-Т. Договір набирає чинності з дати його укладання. Відповідно до пункту 3.2 Договору постачання природного газу за договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

При реєстрації Споживача 03.11.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що EIС код Споживача відсутній (не внесено оператором ГРМ Тернопільміськгаз). В свою чергу, 18.12.2021 Тернопільміськгаз було внесено ЕІС код Споживача на інформаційну платформу Оператора ГТС. Відповідно, Товариство 20.12.2021 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Запити було підтверджено 20.12.2021 та зареєстровано Споживача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 23.12.2021. Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами Споживача у грудні 2021 року з ресурсів Товариства, а саме з 23.12.2021 по 31.12.2021, складає 633,85 куб.м.

Згідно з пунктом 7 розділу IV Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 Про затвердження Правил постачання природного газу: "Зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу" щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника". Згідно з п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, інформаційна платформа електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Крім того, третя особа просила суд розглядати справу №921/809/23 без участі представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", з урахуванням даних пояснень.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2024 задоволено заяву (вх.№1917 від 06.03.2024) про заміну представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та постановлено наступне підготовче засідання у справі №921/809/23 провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Пронюка Владислава Ярославовича.

08.03.2024 до суду від представника Релігійної організації "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України надійшло клопотання б/н, б/д (вх.№1968) в якому зазначив, що вивчивши подані учасниками справи заяви по суті справи, в яких підтверджено укладення договору постачання природного газу від 03.11.2021 № 5191/21- PO-T між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Релігійною організацією "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України, у період дії якого входить спірний період заявлений позивачем, а саме 18-22.12.2021 року, враховуючи попередні пояснення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву від 10.02.2024, відповідач не знаходить власної прямої провини щодо ситуації описаної третьою особою у письмових поясненнях, та розцінює це як непорозуміння між постачальниками природного газу, задіяними у справі, та оператором ГРМ.

Вказує, що відповідачу не були відомі обставини, описані третьою особою, і відповідно, відповідач ніяк не міг запобігти чи вплинути на ситуацію, що склалась. Наголошує, що відповідач в питанні отримання природного газу керується виключно договором постачання природного газу від 03.11.2021 №5191/21- PO-T, згідно умов якого виконав свої зобов`язання в повному обсязі, а тому вважає правовою колізією укладання паралельного договору з іншим постачальником, та не визнає такого договору і відповідно претензій позивача.

Разом з тим, щоб запобігти подальшому поглибленню і ускладненню судового процесу, відповідач повідомив, що готовий отримати від позивача проект взаємовигідної мирової угоди та просив врахувати позивача та суд, що Релігійна організація "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України являється неприбутковою організацією, що складається з вірних переважно пенсійного і похилого віку та налічує всього 58 домогосподарств (дворів) і існує виключно за рахунок скромних пожертв парафіян. Тому сума грошових претензій заявлена позивачем є неприпустимо високою для релігійної громади і такою, що не може бути виплачена в повному обсязі.

11 березня 2024 року для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом, суд відклав підготовче засідання, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України на 25 березня 2024 року о 11:00 год., про що присутній представник позивача у судовому засіданні повідомлений у режимі відеоконференції, представник відповідача - під розписку, а третій особі надіслано відповідну ухвалу.

14 березня 2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання б/н від 14.03.2024 (вх.№2141 від 14.03.2024) в якому просить визнати поважні причини не подання доказів до позовної заяви та прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів справи додані до даного клопотання докази, а саме: додаток №4 до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 31.10.2024 №ТОВВИХ-23-15450.

У підготовчому засіданні 25 березня 2024 року суд, у відповідності до ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу №921/809/23 до судового розгляду по суті на 08 квітня 2024 року о 09:30 год, без постановлення окремого процесуального документа з зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представник позивача повідомлений в режимі відеоконференції, представник відповідача під розписку, а третій особі направлено ухвалу повідомлення.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01 квітня 2024 року задоволено заяву б/н від 01.04.2024 (вх. №2584 від 01.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про заміну представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено судове засідання у справі №921/809/23, призначене на 08 квітня 2024 року о 09:30 год. та всі наступні судові засідання провести за участі представниці ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Бень Вікторії Ернестівни в режимі відеоконференції.

В судове засідання 08 квітня 2024 року прибув представник відповідача та повідомив суду про погашення заявленого до стягнення у цій справі основного боргу в сумі 24949,16 грн, в підтвердження чого долучив відповідні докази.

Представниця позивача - Бень Вікторія Ернестівна, взяла участь в судовому засіданні 08.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Водночас повідомила, що у неї відсутня інформація щодо поступлення коштів в рахунок погашення суми основного боргу, заявленої до стягнення у цій справі.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в судовому засіданні 08.04.2024 суд оголосив перерву, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, до 11 квітня 2024 року до 09:05, про що представник позивача повідомлений в режимі відеоконференції, представник відповідача під розписку, а третій особі направлено ухвалу повідомлення.

В судовому засіданні 11 квітня 2024 року судом оголошено перерву для надання можливості сторонам розглянути можливість реструктуризації заявленої до стягнення заборгованості чи врегулювати спір шляхом взаємних поступок, без постановлення окремого процесуального документа, із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, до 29 квітня 2024 року до 14:10, про що представник позивача повідомлений в режимі відеоконференції, представник відповідача під розписку, а третій особі направлено ухвалу повідомлення.

В судовому засіданні 29 квітня 2024 року в режимі відеоконференції взяла участь представниця позивача - Бень Вікторія Ернестівна, та повідомила суду, що від відповідача надійшло звернення щодо врегулювання спору мирним шляхом, проте на даний час сторонами не досягнуто будь-яких домовленостей щодо укладення мирової угоди чи щодо реструктуризації решти несплаченої заборгованості. Поряд з цим зазначила, що укладення мирової угоди можливе на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання рішення суду.

Представниця позивача в судовому засіданні підтвердила сплату відповідачем 24949,16 грн заявленого до стягнення основного боргу та підтримала позовні вимоги в частині стягнення 3684,27 грн - пені, 1183,21 грн - 3% річних та 7660,16 грн - інфляційних втрат. Окрім того, оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із цим позовом до суду, просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача явку представника в підготовче засідання не забезпечила. При цьому суд враховує, що згідно письмових пояснень ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" просила суд розглядати справу без участі представника.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема цивільного характеру.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

29 квітня 2024 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону, у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 809 і від 9 грудня 2020 № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

Релігійна організація "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України є споживачем, що не є побутовим.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі "Кодекс ГТС").

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: - ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; - прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); - назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); - поштову адресу об`єкта споживача

Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Як вказує позивач, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 18.12.2021 по 22.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. При цьому, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, підтверджується:

- листом Оператора ГТС від 31.10.2023 № ТОВВИХ-23-15450;

- інформацією щодо споживача, який був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до п. 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

За п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як стверджує позивач, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу проводяться газопостачальною компанією виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримані в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМ України від 30 вересня 2015 року №809 в редакції Постанови КМ України №1102.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Як стверджує позивач, ним було виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору, у строк та порядок, передбачені Договором.

У період з 18.12.2021 по 22.12.2021 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 0,352 тис. куб.м на суму 24 949,16 грн, а саме згідно з Актом приймання-передачі природного газу за №32039 від 31.12.2021.

Вказаний вище акт і рахунок на оплату за №2676 від 12.01.2022 за період з 1-31 грудня 2021 року ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на виконання умов п.4.3 Договору направлено на адресу відповідача, однак останнім оплату не здійснено.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія адресованої відповідачу вимоги №119/4.3-7154-2023 від 13.03.2023 про сплату заборгованості в сумі 24949,16 грн, яка останнім залишена без задоволення.

Таким чином, у відповідача перед позивачем на час пред`явлення позову до суду сформувалась заборгованість за спожитий природний газ в сумі 24949,16 грн.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості, позивачем також нараховано 3684,27 грн - пені, 1183,21 грн - 3% річних та 7660,16 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП за №2496 від 30.09.2015, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, між сторонами укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Як свідчать матеріали справи, у період з 18.12.2021 по 22.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,352 тис. куб. м на загальну суму 24949,16 грн, однак відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав акт приймання-передачі природного газу №32039 від 31.12.2021.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Релігійна організації "Парафія святих апостолів Петра і Павла", зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56XS0000L48ЕK00G.

Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 31.10.2023 №ТОВВИХ-23-15450 щодо споживача із ЕІС-кодом 56XS0000L48ЕK00G зазначено, що у період з 18.12.2021 по 22.12.2021 обсяг природного газу, використаний споживачем, внесено в алокацію постачальника "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та становить: 352,15 куб.м.

Отже, в матеріалах справи наявні докази включення спожитого відповідачем об`єму природного газу у період з 18.12.2021 по 22.12.2021 саме до Реєстру споживачів позивача.

Факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.

За поставлений у вказаний період газ позивач виставив відповідачу рахунок №2676 від 12.01.2022 на суму 24 949,16 грн, який відповідачем на час звернення з цим позовом до суду не оплачено.

Факт відправлення на адресу відповідача зазначеного рахунку на оплату підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень "Рекомендований лист", а саме: №17.01.2022 (штрихкодовий ідентифікатор №0600015757539), а також фіскальним чеком від 19.01.2022.

Поряд з цим, судом встановлено, що 03.04.2024 (після звернення позивача з цим позовом до суду) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 24949,16 грн, що становить суму заявленого до стягнення основного боргу за спожитий природний газ, що підтверджується квитанцією №195889046 від 03.04.2024. Вказана обставина також визнається представником позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у цій справі, провадження у справі №921/809/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 24949,16 грн слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо стягнення 3684,27 грн - пені, 1183,21 грн - 3% річних та 7660,16 грн - інфляційних втрат, то суд відзначає таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із неналежним виконанням договірних умов, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України 1183,21 грн 3% річних (за період з 01.02.2022 по 31.08.2023) та 7660,16 грн інфляційних втрат (за період з 01.02.2022 по 30.06.2023), нарахованих на суму боргу 24949,16 грн.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 1183,21 грн 3% річних та 7660,16 грн інфляційних втрат, відтак позов в цій частині є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3684,27 грн пені, нарахованої за неналежне виконання умов договору (за період з 01.02.2022 по 31.07.2022) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Оцінюючи фактичні обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов, які стали підставою для допущення несвоєчасного виконання ним зобов`язань, а також враховуючи погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у цій справі та задоволення судом у цій справі вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав та доцільність зменшення пені до 10%. Відтак, до задоволення у цій справі підлягає пеня в розмірі 368,43 грн.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

В частині стягнення решти 3315,84 грн пені слід відмовити (з покладенням судових витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 1183,21 грн 3% річних, 7660,16 грн інфляційних втрат та 368,43 грн пені як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Водночас, розподіл витрат у разі закриття провадження у справі врегульовано статтею 130 ГПК України, частиною третьою якої передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Слід зазначити, що позивачем при зверненні із цією позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2147,20 грн (2684 грн*0,8), з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю в сумі 2147,20 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 130, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Релігійної організації "Парафія святих апостолів Петра і Павла" села Буцнів Тернопільського району Тернопільської Єпархії православної церкви України (47730, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Буцнів, вул. Т. Шевченка, 20, код 21152524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 40121452):

- 1 183 (одну тисячу сто вісімдесят три) грн 21 коп. 3% річних,

- 7 660 (сім тисяч шістсот шістдесят) грн 16 коп. інфляційних втрат,

- 368 (триста шістдесят вісім) грн 43 коп. пені,

- 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 3315,84 грн пені відмовити.

5. В частині стягнення 24 949,16 грн основного боргу провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

6. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.05.2024.

Суддя Н.В. Охотницька