Рішення

від 30.04.2024 по справі 922/641/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/641/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", місто Київ, доКомунального закладу «ЗЕЛЕНОГАЙСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА» Харківської обласної ради, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Високий, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального закладу «ЗЕЛЕНОГАЙСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА» Харківської обласної ради, про стягнення коштів за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60АB200-1539-23 від 19.05.2023 року у загальному розмірі 24 041,96 грн., з них: 17 658,00 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію, 5 658,21 грн. пеня, 407,20 грн. 3% річних, 318,55 грн. інфляційні втрати.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01 березня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/641/24. Розгляд справи № 922/641/24 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 01 березня 2024 року є доставленою в електронний кабінет за датою 01 березня 2024 року о 17:19 год. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 01 березня 2024 року, а саме до 18.03.2024 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, 19 травня 2023 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60АB200-1539-23 від 19.05.2023 року (далі «Договір»). Відповідно до положень п. 2.1. Договору постачальник продає споживачу електричну енергію (ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія»), для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до Додатку № 3 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60АB200-1539-23 від 19.05.2023 року, обсяги закупівлі електроенергії енергії за цим Договором на 2023 рік становлять 17 730 кВт/год. Відповідно до п. 5.1. ціна Договору згідно з обсягами державного бюджетного фінансування становить 95742,00 грн з урахуванням ПДВ. Відповідно до п. 5.6. Договору, розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/ передачі. Пунктом 5.8. Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору. Відповідно до п. 4. Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору оплата електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. В п. 5 «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» «Комерційної пропозиції» зазначено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. За підсумками надання послуг з електропостачання сторонами було підписано акт приймання-передачі електричної енергії № ТГЗ83101195 від 31.05.2023 року відповідно до якого позивачем у травні 2023 року передано відповідачу 21 000 кВт/год електричної енергії вартістю 113 400,00 гривень. На думку позивача, підписаний сторонами акт приймання передачі за травень 2023 рік свідчить про факт отримання відповідачем послуг з постачання електричної енергії. Додатково фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії постачальником споживачу за травень 2023 рік підтверджений оператором розподілу АТ «Харківобленерго», а саме копією додатка № 10 до договору енергопостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10 липня 2020 року № ЗС/3166, відповідно до якого відповідачу у травні 2023 року було поставлено електричну енергію обсягом 21 000 кВт/год. Позивач зазначає, що відповідачем 16 червня 2023 року перераховано в оплату за Договором 59 778,00 грн., 21 липня 2023 року перераховано в оплату 14 839,20 грн. та 30 серпня 2023 року перераховано в оплату 21 124,80 грн. Враховуючи зазначену оплату загальна сума заборгованості склала 17 658,00 грн (113 400,00 59 778,00 14 839,20 21 124,80). Також, позивач заявляє до стягнення 5 658,21 грн. пені, 407,20 грн. 3% річних, а також 318,55 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 19 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (позивач, постачальник за Договором) та Комунальним закладом «ЗЕЛЕНОГАЙСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА» Харківської обласної ради (відповідач, споживач за Договором) укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60АВ200-1539-23 від 19 травня 2023 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник продає споживачу електричну енергію (ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія»), для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 5.1. Договору його ціна згідно з обсягами державного бюджетного фінансування становить 95 742,00 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідно до п. 5.6. Договору розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за Договором споживача з оператором системи розподілу/передачі. Пунктом 5.8. Договору встановлено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору. Відповідно до п. 4 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору оплата електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. В п. 5 зазначеного Додатку 2 зазначено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Відповідно до Додатку № 3 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60АB200-1539-23 від 19.05.2023 року, обсяги закупівлі електроенергії енергії за цим Договором на 2023 рік становлять 17 730 кВт/год.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з Актом приймання-передачі електричної енергії № ТГЗ83101195 від 31.05.2023 року до Договору у травні 2023 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 21 000 кВт/год на суму 113 400,00 грн. Акт підписаний з обох сторін. Як зазначає сам позивач, 16 червня 2023 року відповідачем перераховано в оплату 59 778,00 грн., 21 липня 2023 року перераховано в оплату 14 839,20 грн. та 30 серпня 2023 року перераховано в оплату 21 124,80 грн.

З урахування здійснення всіх оплат, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 17 658,00 грн. З матеріалів справи вбачається та іншого не доведено відповідачем, що означена сума не була оплачена.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 17 658,00 грн за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Позивачем заявлено до стягнення 407,20 грн 3% річних та 318,55 грн інфляційних втрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вони здійснені арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних у сумі 407,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 318,55 грн.

5. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ПЕНІ

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 цієї комерційної пропозиції, постачальник нараховує за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем пені, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі №910/18557/20, суд прийшов до висновку, що її розрахунок здійснений невірно.

Відповідно до п. 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». В подальшому, відповідно до п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Як вбачається з представлених розрахунків пені, вона в повному обсязі нарахована після 26.04.2022 року, що суперечить постанові НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (в редакції від 27.02.2022 та 26.04.2022).

Таким чином, вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Під час ухвалення цього рішення судом враховано, що постановою ОП КГС від 19 квітня 2024 року у справі № 911/1359/22 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17 933 524,59 грн залишено без змін. При цьому, судом першої інстанції, що підтверджено судом апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені на підставі постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (в редакції від 27.02.2022 та 26.04.2022).

6. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «ЗЕЛЕНОГАЙСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА» Харківської обласної ради (62460, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Високий, ВУЛИЦЯ ТЕАТРАЛЬНА, будинок 10; код ЄДРПОУ: 14107285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2; код ЄДРПОУ: 43965848) заборгованість за спожиту електричну енергію по Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 60АB200-1539-23 від 19.05.2023 року розмірі 17 658,00 грн. на розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_1 в ФІЛІЯ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПО М. КИЄВУ ТА КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", МФО: 322669, код за ЄДРПОУ 43965848.

Стягнути з Комунального закладу «ЗЕЛЕНОГАЙСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА» Харківської обласної ради (62460, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Високий, ВУЛИЦЯ ТЕАТРАЛЬНА, будинок 10; код ЄДРПОУ: 14107285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2; код ЄДРПОУ: 43965848) 3% річних у розмірі 407,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 318,55 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 315,37 грн на розрахунковий рахунок № IBAN: НОМЕР_2 АТ «БАНК АЛЬЯНС» м. Київ, МФО 300119, код за ЄДРПОУ 43965848

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" квітня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко