Рішення

від 01.05.2024 по справі 922/504/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/504/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "К.Н.Т." доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ" простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "К.Н.Т." звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ЗАК", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф 20% у розмірі 485.999,78 грн, пеню в розмірі 1.025,26 грн та судові витрати.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем свого обов`язку за Договором поставки від 15.09.2021 №1509/21-2 в частині своєчасної поставки обумовленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі №922/504/24 позовну заяву ТОВ "К.Н.Т." залишено без руху

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 з урахуванням незначної складності справи №922/504/24, яка визнана судом малозначною; відкрито спрощене позовне провадження; призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

11.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6554/24), в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки позивач не довів порушення строків поставки товару саме з вини відповідача. Також поведінка позивача суперечить його попередній поведінці, оскільки останній надіслав відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що немає можливості вивезти товар з адреси відповідача на свою адресу, а також просив здійснити усі можливі заходи, пов`язанні зі зберіганням товару.

18.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7284/24), в якій зазначає, що позивач просив відповідача повернути перераховані якості попередньої оплати за договором, втім відповідачем кошти не були повернуті. Фактична відмова відповідача від повернення коштів змусила позивача направити на адресу відповідача претензії про повернення коштів та сплату штрафних санкцій або здійснення постачання товару. За весь час дії договору відповідачем не направлялося жодних листів чи повідомлень, якими відповідач міг би підтвердити готовність до відвантаження позивачу товару.

21.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (вх. №7756/24), в яких останній зазначає, що одностороння відмова від договору не допускається, а отже листи позивача з вимогою повернути кошти та сплатити штрафні санкції є неправомірними та не можуть розглядатися як докази в межах цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ "К.Н.Т." (покупець) та ТОВ "ЗАК" (постачальник) був укладений Договір поставки від 15.09.2021 №К-1509/21-2 (надалі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2021 року (товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник поставляє товар згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р., за винятком застережень, прямо передбачених даним Договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Строк поставки товару визначається в специфікації до Договору, які є його невід`ємними частинами (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору покупець здійснює передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури. Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом 3 банківських днів після отримання документів, передбачених пунктом 2.4. даного Договору.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що за прострочення терміну поставки з вини постачальника на строк 5 календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару, а в разі прострочення більше, ніж на 5 днів - додаткові штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 0.1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.07.2022, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними сторонами (пункт 7.1. Договору).

В подальшому між сторонами була підписана Специфікація від 18.02.2022 №6 (Додаток №6 до Договору), в якій сторони погодили товар, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, а саме: пшеницю в кількості 300,00 тонн на загальну вартість 2.429.998,92 грн з ПДВ.

Умовами пункту 1 Специфікації від 18.02.2022 №6 передбачено, що товар поставляється на умовах FCA (в розумінні "ІНКОТЕРМС-2010") зі складу постачальника за адресою: Харківська обл., Золочівський р-н, с. Олександрівка в період з 18.02.2022 до 18.03.2022 включно.

Відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура №СФ-0000006 від 18.02.2022 на суму 2.429.998,92 грн.

Позивач здійснив попередню оплату товару за Договором на загальну суму 2.267.999,00 грн, про що свідчать платіжні доручення від 18.02.2022 №№596, 597, 1036.

Листом від 11.03.2022 вих. №11/03-22-2 ТОВ "К.Н.Т." повідомило відповідача про неможливість вивезти зерно з адреси продавця, у зв`язку із запровадженням воєнного стану та просило здійснити всі можливі заходи, пов`язані зі зберіганням товару до стабілізації воєнно-політичної ситуації в Україні.

Листом від 24.06.2022 вих. №24/06-22-1 позивач просив розглянути відповідача альтернативну можливість вирішення питання щодо зменшення ціни на зерно пшениці на ринку шляхом договірного перегляду ціни або повернення грошових коштів, які були отримані в якості попередньої оплати.

03.02.2023 позивач засобами поштового зв`язку надіслав на адресу відповідача претензію від 03.02.2023 №б/н, в якій вимагав упродовж 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії повернути сплачені кошти за непоставлений товар у сумі 2.267.999,00 грн за Договором.

21.02.2023 позивач електронною поштою повторно надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав виконання відповідачем умов укладеного Договору або негайно повернути сплачені ТОВ "К.Н.Т." грошові кошти з урахуванням штрафних санкцій.

Листами від 09.03.2023, від 13.03.2023 та від 16.03.2023 ТОВ "К.Н.Т." просило відповідача завантажити пшеницю згідно зі Специфікацією від 18.02.2022 №6 до Договору на автомобілі перевізника ТОВ "КІРАНА".

На підставі видаткових накладних від 11.03.2023 №РН-0000004, від 13.03.2023 №РН-0000005 від 15.03.2023 №РН-0000006від 16.03.2023 №РН-0000007, від 17.03.2023 №РН-0000008 відповідач передав у власність позивача пшеницю на загальну суму 2.264.998,98 грн.

На думку позивача відповідач порушив умов укладеного Договору в частині строків поставки товару, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовною заявою з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини першої, шостої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором (статті 610-612 ЦК України).

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що за прострочення терміну поставки з вини постачальника на строк 5 календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару, а в разі прострочення більше, ніж на 5 днів - додаткові штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 0.1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд зазначає, що відповідно до статті 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) позивач має довести наявність обставин щодо порушення відповідачем зобов`язання в частині поставки товару в обумовлений Договором строк.

Натомість, цей тягар позивачем не витриманий, виходячи з наступного.

Умовами пункту 1 Специфікації від 18.02.2022 №6 передбачено, що товар поставляється на умовах FCA (в розумінні "ІНКОТЕРМС-2010") зі складу постачальника за адресою: Харківська обл., Золочівський р-н, с. Олександрівка в період з 18.02.2022 до 18.03.2022 включно.

Згідно з умовами статті А.4. ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Статтею А.5 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) передбачено, що Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Тобто поставка товару за Договором на підставі Специфікації від 18.02.2022 №6 на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС-2010 повинна була здійснена відповідачем шляхом передання призначеному позивачем перевізнику в названому місці, в даному випадку - Харківська обл., Золочівський р-н, с. Олександрівка.

Разом із тим судом встановлено, що матеріали справи не місять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою (проханням) передати товар, визначений у Специфікації від 18.02.2022 №6 до Договору, відповідному перевізнику, як і не місять доказів відмови відповідача від передачі товару позивачу за визначеною у Специфікацією адресою, за період від здійснення попередньої оплати (18.02.2022) до 18.03.2022 включно.

Окрім цього, докази залучення позивачем перевізника під час виконання умов Договору в період з 18.02.2022 до 18.03.2022 в матеріалах справи також відсутні. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Посилання позивача в листах про його залучення не є належним доказом (абзац 3 розділу FCA ІНКОТЕРМС-2010).

Навпаки, згідно з наданим відповідачем листом ТОВ "К.Н.Т." від 11.03.2022 вих. №11/03-22-2, який не був наданий позивачем разом із позовною заявою, останній повідомив відповідача про неможливість вивезти зерно з адреси продавця, у зв`язку із запровадженням воєнного стану та просив здійснити всі можливі заходи, пов`язані зі зберіганням товару до стабілізації воєнно-політичної ситуації в Україні.

При цьому, будь-яких інших листів, які б надсилалися до 18.03.2022 на адресу постачальника, щодо передання (завантаження) товару за Договором визначеному ТОВ "К.Н.Т." перевізнику позивачем до суду не надано, а матеріали справи не містять. Таким чином, позивач фактично змінив обумовлені в Специфікації від 18.02.2022 №6 строки поставки товару за Договором на невизначений термін.

Посилання позивача на листи від 25.04.2022, від 24.06.2022, а також претензію від 03.02.2023 №б/н, в яких ТОВ "К.Н.Т." просило (вимагало) повернення отриманої відповідачем попередньої оплати, судом не береться до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, предметом даного спору є стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару за Договором, а не стягнення на користь позивача суми попередньої оплати на підставі статті 693 ЦК України.

Аргументи позивача про те, що за весь період дії Договору відповідачем не направлялось жодних листів чи повідомлень щодо підтвердження готовності товару до відвантаження суд відхиляє, оскільки умовами укладеного Договору такого зобов`язання на постачальника не покладено, а надання будь-якої інформації щодо готовності товару до відвантаження є правом відповідача, а не його обов`язком.

Разом із тим, листами від 09.03.2023, від 13.03.2023 та від 16.03.2023 ТОВ "К.Н.Т." просило відповідача завантажити пшеницю згідно зі Специфікацією від 18.02.2022 №6 до Договору на автомобілі перевізника ТОВ "КІРАНА". Жодних конкретних строків поставки товару дані листи не містять.

У подальшому на підставі видаткових накладних від 11.03.2023 №РН-0000004, від 13.03.2023 №РН-0000005 від 15.03.2023 №РН-0000006від 16.03.2023 №РН-0000007, від 17.03.2023 №РН-0000008 відповідач передав у власність позивача пшеницю на загальну суму 2.267.998,98 грн.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Така правова позиція щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20.

Відповідно до частини третьої статті 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором необхідних дій.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів після закінчення встановленого Специфікацією від 18.02.2022 №6 до Договору строку на поставку товару (18.03.2022), позивач до 09.03.2023 не звертався до відповідача з проханням відвантажити товар визначеному перевізнику як того передбачають положення FCA правил ІНКОТЕРМС-2010, а отже відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару в обумовлений Договором строк та, відповідно, застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 4.2. Договору.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором в частині своєчасної поставки товару з його вини. А отже відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 4.2. Договору, шляхом стягнення штрафу 20% в розмірі 485.999,78 грн та пені в розмірі 1.025,26 грн.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 7.305,38 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50.000,00грн залишаються за позивачем.

Щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29.000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до відзиву на позову заяву додані наступні документи:

- договір про надання юридичних послуг від 21.02.2024 №б/н, укладений між ТОВ "ЗОЛОЧІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ" як замовником та Адвокатським об`єднанням "СІМЕЙСТВО" як виконавцем. За умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги та виконати роботи, передбачені цим договором, а замовник зобов`язується прийняти юридичні послуги та роботи, оплатити їх. Юридичні послуги та юридичні роботи за цим договором включають себе юридичний супровід у справі про стягнення штрафних санкцій за позовом ТОВ "К.Н.Т.

- платіжну інструкцію від 22.02.2024 №64 на суму 24.000,00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 08.03.2024 серії АТ №1031810;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001921 виданого Струць Тетяні Ігорівні.

Разом із тим, з наданого Договору про надання юридичних послуг від 21.02.2024 не вбачається за можливе встановити, що юридичні послуги надавалися Адвокатським об`єднанням "СІМЕЙСТВО" відповідачу саме в межах справи №922/504/24. Жодних додаткових угод щодо конкретизації надання юридичних послуг в межах цієї справи матеріали справи не містять, як і не містять первинних документів, зокрема, акту приймання-передачі наданих юридичних послуг за укладеним Договором про надання юридичних послуг від 21.02.2024 №б/н.

Окрім цього, відповідач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 29.000,00 грн, втім у Договорі про надання юридичних послуг від 21.02.2024 №б/н погоджено ціну в розмірі 24.000,00 грн.

Також, відповідачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги як того вимагає частина третя статті 126 ГПК України.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а відтак покладений саме на відповідача.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №911/4242/15 вказано, що "від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права".

Отже, детальний опис робіт (наданих послуг) є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відсутність якої тягне за собою неможливість іншої сторони спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено фактичного розміру понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 29.000,00грн у межах даної справи, а тому вимоги відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29.000,00 грн задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "01" травня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля