Рішення

від 23.04.2024 по справі 926/4619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Справа № 926/4619/23Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, ,

секретар судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

позивача: Єфтемій Р.Ф., адвокат

відповідача: не з`явився

розглянувши матеріали

за позовом Фермерського господарства «Серет»

до SONNEN AGRO SRL

про стягнення заборгованості за поставлену сільськогосподарську продукцію в розмірі 12 057 євро

І. Стислий виклад позовних вимог

Фермерське господарство «Серет» (далі ФГ «Серет») звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до SONNEN AGRO SRL про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №30/11 від 30.11.2022 в сумі 12 057 євро.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору за поставлену у грудні 2022 року сільськогосподарську продукцію в повному обсязі не розрахувався, що призвело до виникнення боргу.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 30.10.2023, у зв`язку із відсутністю доказів сплати судового збору позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

31.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків та надано докази сплати судового збору за подання позовної заяви на загальну суму 7 010, 00 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2023 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21.12.2023.

Ухвалою суду від 21.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче судове засідання на 27.02.2024.

У судове засідання 27.02.2024 відповідач не з`явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, оскільки 11.01.2024 отримав ухвалу суду від 21.12.2023.

Ухвалою суду від 27.02.2024 задоволено клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26.03.2024.

Ухвалою суду від 26.03.2024 судове засідання відкладено на 23.04.2024 у зв`язку із неявкою відповідача та відсутністю доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 23.04.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

При відкритті провадження у справі судом застосовано пункт "а" статті 10 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року та для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, всі судові документи надсилалися безпосередньо поштою на його адресу Sat Giroc Comuna Giroc Strada Muress, Nr1, Camera 2, Judet Timiss, Romania.

Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

Відповідно до частини другої статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

На міжнародному рівні питання вручення документів за кордоном регулює, як міжнародний договір між Україною та Румунією, так і Конвенція про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000, із заявами та застереженнями.

Україна та Румунія приєднались до зазначеної Конвенції.

Щодо вручення документів в Румунії також діє двосторонній договір між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від 30.01.2002 (ратифікований Законом №2822-IV від 07.09.2005, дата набуття чинності для України 30.10.2006)

Відповідно до п.3 ст. 1 даного договору цивільними справами в розумінні цього договору вважаються сімейні та комерційні справи.

Проте, договір між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від 30.01.2002 не виключає застосування Конвенції.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційноїго господарського суду в постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21 при вирішенні питання щодо застосування Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі Конвенція) при повідомленні відповідачів іноземних юридичних осіб зазначив, що у разі, якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори (один чи декілька) і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо одних і тих самих питань, під час вручення документів суд може керуватися процедурою вручення, передбаченою у будь-якому з цих договорів.

Для застосування Конвенції до процедури вручення судових документів необхідно також дотримання чотирьох умов, які випливають зі змісту норм Конвенції (п.3 Практичного керівництва):

- документ передається з однієї держави до іншої для вручення (вимога щодо вручення має міститися у праві держави, де знаходиться суд, який передає документ);

- документ належить до категорії судових або позасудових;

- адреса отримувача є відомою;

- документ має відношення до цивільної або комерційної (господарської) справи.

Конвенція застосовується у всіх випадках, коли судовий документ направляється за кордон для вручення. В Конвенції відсутнє визначення терміну "вручення".

У п. 46 Практичного керівництва із застосування Конвенції, яке розміщене на сайті Гаазької конференції (третє видання 2006 року та четверте видання 2016 року) та на сайті "Законодавство" Верховної Ради України (третє видання, 2006 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_a890, тут і далі саме на це видання надається посилання), в якому проаналізована практика застосування Конвенції судами держав-учасниць, вказано, що термін "вручення" має усталене техніко-юридичне значення і визначає вручення судом документів з дотриманням формальних вимог, які є юридично достатніми з точки зору інформування відповідача щодо судового процесу.

Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (п.47 Практичного керівництва).

Відповідно до норм ГПК всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.

Так, згідно з ст.120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст.242 ГПК судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч.10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11).

Відповідно до ст.365 ГПК іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Зазначене стосується також і права іноземного суб`єкта господарської діяльності (іноземної юридичної особи) бути повідомленим про судовий розгляд.

Спосіб (канал) вручення судових документів обирається судом, який ухвалив відповідний документ.

Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:

1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;

2) альтернативні:

- прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч.1 ст.8);

- непрямі консульські канали (ч.1 ст.9 Конвенції);

- непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч.2 ст.9);

- поштові канали (ст.10(а));

- прямі зв`язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст.10(б));

- прямі зв`язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст.10(с));

3) інші канали, які не регулюються Конвенцією:

- відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25);

- національного законодавства держави яка вручає документи (ст.19).

У Практичному керівництві роз`яснюється, що поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.

Пунктом "а" статті 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Заяви і застереження, висловлені державами до міжнародного договору, є його невід`ємною частиною. При застосуванні багатостороннього міжнародного договору його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та відповідної іноземної держави.

Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Румунія заявила, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач SONNEN AGRO SRL (Sat Giroc Comuna Giroc Strada Muress, Nr1, Camera 2, Judet Timiss, Romania) є нерезидентом, а інформація про наявність на території України офіційно зареєстрованого представництва станом на момент розгляду справи у даній справі у суду відсутня, тож судом застосовано Конвенцію, сторонами якої є Україна та Румунія.

Частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 916/3188/16.

Як вбачається із національного торгового реєстру місцем знаходження відповідача SONNEN AGRO SRL є: вул. Муреш, буд.1, оф. 2, село Жірок, комуна Жірок, повіт Тіміш, Румунія, код 32237499.

На підставі пункту "а" статті 10 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року та для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачу, була надіслана за вищезазначеною адресою.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.11.2023, що була надіслана за належною адресою, повернута до суду без вручення відповідачу.

Ухвалу суду про продовження строку підготовчого провадження від 21.12.2024, яку було надіслано за вказаною адресою, отримано відповідачем 11.01.2024, згідно Трекінгу Укрпошти.

Ухвалу суду про закриття підготовчого провадження у справі та призначення до розгляду по суті від 27.02.2024, що була завчасно надіслана відповідачу за належною адресою, не вручено та не повернуто станом на момент розгляду справи до суду, а згідно Трекінгу Укрпошти міжнародне відправлення надійшло в установу обміну країни призначення.

Ухвалу суду про відкладення розгляду справи по суті від 26.03.20234 згідно інформації з сайта Tracking|Ukrposhta (https://track.ukrposhta.ua/tracking_EN.html) відповідач отримав 16.04.2024, тож він був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання 23.04.202.

Згідно з ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 статті 251 ГПК України).

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відтак, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

У судовому засіданні 23.04.2024 після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30.11.2024 між Фермерським господарством «Серет» та нерезидентом, юридичною особою створеною за законодавством Румунії - SONNEN AGRO SRL укладено договір купівлі-продажу №30/11 (далі договір), згідно умов якого Фермерське господарство «Серет» (продавець) продає, а SONNEN AGRO SRL (покупець) купує овочі, фрукти, зернові культури, насіння соняшнику продовольче, урожай 2022 року згідно з замовленням покупця (п.1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору, загальна сума договору складає 500 000 євро.

Ціна товару визначається відповідно до інвойсів, постачання товару здійснюється на умовах відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів у редакції 2010 року (далі- Інкотермс 2010) (п.2.2 договору).

Пунктами 2.3 та 3.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату в євро, а конкретні умови поставки узгоджуються сторонами додатково та зазначаються в Інвойсі.

Датою відправки товару слід вважати дату, проставлену на вантажних митних деклараціях країни відправника (п.3.2 договору).

Умовами договору сторони визначили, що продавець зобов`язується постачати покупцеві до замовленого ним терміну, у зазначеній кількості та асортименті, який відповідає своїми властивостями стандартам (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару фіксується у накладній рахунку (інвойсі).

Покупець оплачує кожну партію товару в євро на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у договорі у безготівковій або готівковій формі, протягом 3 (трьох) днів після отримання інвойсу або передплатою у безготівковій чи готівковій формі на підставі інвойсу (п.5.1 договору).

Сторони домовилися, що при прийомі передачі товару перевіряється кількість та якість переданого товару, після чого приймаючий підписує накладну-рахунок з пред`явленням довіреності, що підтверджує це право (п.7.1 договору).

Даний договір складено українською та англійською мовами у двох ідентичних примірниках, що мають рівну юридичну силу, з яких один передається покупцеві, а другий залишається у продавця. (п.8.1)

Спори, що виникають під час виконання цього договору вирішуються шляхом переговорів. У разі, якщо переговори не призводять до конструктивного вирішення спору, подальше його вирішення відбувається у Чернівецькому міському суді (п.8.2 договору).

Інші питання, пов`язані з виконанням цього договору вирішуються на підставі законодавства України (п.8.7 договору).

Пунктом 8.8 договору передбачено, що договір купівлі-продажу №30/11 діє з моменту його підписання і до 31.12.2023.

Договір засвідчено підписами уповноважених представників сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи 08.12.2022 позивач поставив відповідачу 25300 кг продукції на суму 11 638 євро, що підтверджується Інвойсом №60 від 08.12.2022, вантажною митною декларацією №5981, фітосанітарним сертифікатом №13/24-60005/ЕВ-512886 та товарно-транспортною накладною СМR від 08.12.2022.

Згідно вантажно-митної декларації товар доставлений відповідачу 13.12.2022.

09.12.2022 позивач поставив відповідачу 26 200 кг товару на суму 12 052 євро, що підтверджується Інвойсом №61 від 09.12.2022, вантажною митною декларацією №6000, фітосанітарним сертифікатом №13/24-60005/ЕВ-512973 та товарно-транспортною накладною СМR від 09.12.2022.

Згідно вантажно-митної декларації товар доставлений відповідачу 14.12.2022.

Загалом, на виконання умов договору купівлі продажу №30/11 від 30.11.2022 позивач поставив відповідачу продукцію (соєві боби) на загальну суму 23 690 євро.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що згідно доданої до матеріалів справи платіжної інструкції №1 від 14.04.2023 відповідач частково здійснив оплату вартості поставленого товару в сумі 11633 євро.

Позивач через відділення поштового оператора АТ «Укрпошта» направив відповідачу вимогу про сплату коштів за поставлену продукцію в сумі 12057 євро протягом семи днів, проте дана вимога залишена без відповіді.

Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 12057 євро.

Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

IV. Позиція суду по суті спору.

За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.1 ст.365 ГПК України).

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Враховуючи пп.1 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та керуючись положеннями ст. 20, 24 ГПК України щодо предметної, суб`єктивної та інстанційної юрисдикції господарських судів, вказаний спір відноситься до компетенції Господарського суду Чернівецької області.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.1, 2 ст. 2 ГПК України)

Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою (ч. 1 ст. 377 ГК України).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Приписами ч. 1-2 ст. 382 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.»

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч.1 ст. 664 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу №30/11 від 30.11.2022 позивач зобов`язався продати, а відповідач - купити товар, а саме овочі, фрукти, зернові культури, насіння соняшнику продовольче, урожай 2022 року.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму на суму 23 690 євро.

Пунктами 2.3 та 3.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату в євро, а конкретні умови поставки узгоджуються сторонами додатково та зазначаються в Інвойсі.

Судом встановлено, що позивачем 23.08.2023 було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату коштів за поставлену продукцію, яка залишена без відповіді.

Згідно платіжної інструкції №1 від 14.04.2023 відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 11 633 євро, тож залишок заборгованості на дату подання позовної заяви становить 12 057 євро.

Суд зазначає, що в порушення вимог ст. 526 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України відповідач неналежним чином виконав свій обов`язок щодо оплати поставленого товару, а тому з нього слід стягнути на користь позивача 12 057 євро заборгованості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в загальній сумі 12057 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

V.Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, ФГ «Серет» при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 7010 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9389 від 24.10.2023 року.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 86, 123, 129, ст.232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з SONNEN AGRO SRL (вул. Муреш, буд.1, оф. 2, село Жірок, комуна Жірок, повіт Тіміш, Румунія, унікальний реєстраційний код 32237499) на користь Фермерського господарства «Серет» (60444, вул. Виробнича, 4, с. Черепківці, Чернівецький район, Чернівецька область, код 21425324) 12 057 євро боргу та 7 010 грн судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2024

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

СуддяМ.І. Ніколаєв