Вирок

від 01.05.2024 по справі 535/264/24

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/264/24

Провадження № 1-кп/535/180/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного 08.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023170490000416 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Котельва Котелевського району Полтавської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , освіта повна вища, неодруженого, неповнолітніх дітей не має, працюючого директором ПП « Котелевський райагропостач », раніше не судимого, інвалідності не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 навесні 2023 року (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), з метою вирощування сільськогосподарської культури сої на земельних ділянках одним масивом, розташованих за межами селища Котельва Полтавського району Полтавської області: земельна ділянка з кадастровим номером 5322255100:00:001:0314 площею 4,0003 га, власником якої є ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 5322255100:00:001:0192 площею 4,0 га власником якої є ОСОБА_6 , земельна ділянка з кадастровим номером 5322255100:00:001:0564 площею 0,7635 га, власником якої є ОСОБА_7 , діючи всупереч вимогам статей 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують порядок набуття і реалізації права на землю, усвідомлюючи відсутність у нього будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також у порушення ст. ст. 60, 61 Земельного Кодексу України та ст. ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, якими встановлено обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг водних об`єктів, здійснив розорювання власною сільськогосподарською технікою земельної ділянки державної власності загальною площею 0,91 га, яка відносяться до земель водного фонду, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування (оренду), яка відноситься до земель водного фонду, а саме, прибережної захисної смуги річки Бистра площею 0,91 га, за межами селища Котельва Котелевської ОТГ Полтавської області, та посіяв на ній сільськогосподарську культуру сою. Згідно з розрахунком, проведеним Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, становить 8924 грн 44 коп. (вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні сорок чотири копійки).

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши вище встановлені судом обставини їх вчинення та пояснив, що навесні 2023 року з метою вирощування сої на земельних ділянках, розташованих за межами селища Котельва Полтавської області, власниками яких є він, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розорав власним трактором земельну ділянку державної власності загальною площею 0,91 га, яка відносяться до земель водного фонду та посіяв на ній сою. Будь-яких правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку та відповідне рішення органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування (оренду), яка відноситься до земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Бистра площею 0,91 га, за межами селища Котельва Полтавської області, не має. Про незаконність своїх дій знає, у скоєному щиро розкаюється.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому судом було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.197-1 КК України як самовільне зайняття земель в охоронних зонах.

При призначенні покарання суд виходить з вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце роботи, неодружений, неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання характеризується виключно позитивно. Обвинувачений працездатний, визнає себе здоровим, інвалідності не має, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому, виходячи з санкції ч.2 ст.197-1 КК України, у виді обмеження волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, наведені вище, в тому числі повне визнання обвинуваченим вини у скоєному кримінальному правопорушенні, наявність декількох обставин, що пом`якшують відповідальність, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що обвинувачений щиро жалкує з приводу своїх протиправних дій та наслідків кримінального правопорушення, й виходячи з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та вважає за необхідне звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, що буде відповідати основним засадам та принципам індивідуалізації, обґрунтованості, гуманності, законності та справедливості призначення покарання, а також достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

По справі цивільний позов не заявлено, речові докази та процесуальні витрати відсутні. Щодо обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном один рік не вчинить нового кримінального правопорушення й зобов`язати його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1