Рішення

від 24.04.2024 по справі 548/1016/23

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1016/23

Провадження №2/548/45/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

24.04.2024 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Кулиничі» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки, яку орендує відповідач Фермерського господарства «Кулиничі» згідно договору оренди землі №б/н від 10.03.2017 року. Позивач вказує, що текст вказаного договору оренди землі йому не був відомий, оскільки він не був присутній при його складанні та не підписував його.

В зв`язку з вищевказаним позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Кулиничі» повернути йому земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди та стягнути на його користь судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 22.05.2023 року відкрито провадження по справі та витребувано докази.

Ухвалою суду від 06.06.2023 року повторно витребувано докази та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.10.2023 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою судувід 16.01.2024року відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою судувід 20.03.2024року відновлено провадження у справі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шелудякова І.Ю. не з`явилася, з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про місце, дату та час розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача Фермерського господарства «Кулиничі» Кулинич О.В. не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд,з`ясувавши позиції сторін,відповідно до вимог ст.89 ЦПК України з`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю виходячи з нижченаведеного.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1901 га кадастровий номер 5324884200:00:016:0009, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, що доводиться копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 180891 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 322418497 від 09.02.2023 року.

З копії договору оренди землі б/н, укладеного 10.03.2017 року від імені ОСОБА_1 з ФГ «Кулиничі» щодо вищевказаної земельної ділянкиз кадастровим номером 5324884200:00:016:0009 та акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.03.2017 року слідує, що відповідно до умов даного договору позивачем, як орендодавцем, передано орендарю Фермерському господарству «Кулиничі» в строкове платне користування дану земельну ділянку. Строк дії договору оренди землі складає 10 (десять) років (пункт 8 Договору оренди землі від 10.03.2017 року) та набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 Договору оренди землі від 10.03.2017 року).

Позивач мотивує позов тим, що після ознайомлення із текстом вищевказаного Договору оренди землі від 10 березня 2017 року ним встановлено,що підпису Розділідоговору «Підписисторін» Графі «Орендодавець» виконано не ним, а іншою сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії.

Висновком судово-почеркознавчоїекспертизи №СЕ-19/117-24/2488-ПЧвід 12.03.2024року встановлено,що підпис відімені ОСОБА_1 у Розділі«Підписи сторін»графі «Орендодацець»договору орендиземлі №б/нвід 10березня 2017року,сторонами якогоє ОСОБА_1 та Фермерськегосподарство «Кулиничі»,предметом якогоє земельнаділянка площею2,1901га,кадастровий номер5324884200:00:016:0009,щорозташованана територіїНовоаврамівської сільськоїради ХорольськогорайонуПолтавськоїобласті,правооренди щодовказаноїземельноїділянки зареєстрованоу Державномуреєстріречових правнанерухомемайно заФГ«Кулиничі», номерзапису проінше речовеправо:33599861, виконаний тією особою, від імені якої він зазначений, - ОСОБА_1 .

Крім тогопідпис відімені ОСОБА_1 у графі«Орендодацець» актуприймання-передачіземельної ділянкивід 10березня 2017року додоговору орендиземлі №б/нвід 10березня 2017року,сторонами якогоє ОСОБА_1 та Фермерськегосподарство «Кулиничі»,предметом якогоє земельнаділянка площею2,1901га,кадастровий номер5324884200:00:016:0009,щорозташованана територіїНовоаврамівської сільськоїрадиХорольськогорайону Полтавськоїобласті,правооренди щодовказаноїземельноїділянки зареєстрованоу Державномуреєстріречових правнанерухомемайно заФГ«Кулиничі», номерзапису проіншеречовеправо:33599861також виконаний тією особою, від імені якої він зазначений, - ОСОБА_1 .

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Статтею 627 ЦК Українивстановлено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 2ст. 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно дост. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до частини першоїстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 року у справі № 454/148/20 зазначила, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Саме такі висновки висловлені у постанові КЦС ВС від 23.12.2020 у справі № 358/509/17 та постанові ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16.

Частиною 1ст. 228 ЦК Українивизначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном фізичної особи і такий правочин є нікчемним.

Згідно ст.ст.319,321 ЦК Україниправо володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд, право вчиняти будь-які дії щодо свого майна має лише його власник. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 41 Конституції Україниправо власності в Україні є непорушним, а за ч. 7ст. 319 ЦК Українидіяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, і такого обов`язку власника у даній справі не встановлено.

Позивач ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки захищає своє, порушене на його думку, право на користування земельною ділянкою, спростовуючи у позові укладення ним договору оренди земельної ділянки, виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки, що узгоджуєтьсяз позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження№ 14-499цс19).

Судом з вищевказаного висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/2488-ПЧ від 12.03.2024 року встановлено, що саме позивач підписав спірний договір оренди землі №б/н від 10 березня 2017 року, отже, на даний час судом не встановлено порушення прав позивача, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до вимогст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволені позову судові витрати по справі залишаються за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-14, 76-81, 141, 209-211, 213, 216, 221, 228, 229, 235, 240-242, 258, 259,263-265,268, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Кулиничі» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційногосуду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 ,що проживаєза адресоюс.ПопівкаЛубенського районуПолтавськоїобласті,іпнНОМЕР_1 ,

Представник позивача адвокат Шелудякова ІннаЮріївна,адреса м.Полтава,вул.Степового Фронту22, офіс12,

Відповідач - Фермерське господарство «Кулиничі», адреса с. Новоаврамівка Лубенського району Полтавської області, вул. Миру, 62,

Представник відповідача Кулинич ОлексійВасильович,адреса с.Новоаврамівка Лубенського району Полтавської області, вул. Миру, 62.

Повний текстсудового рішенняскладено 24.04.2024 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна