Ухвала

від 09.11.2023 по справі 752/17618/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17618/21

Провадження № 1-кс/752/7696/23

У Х В А Л А

09.11.2023 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у кримінальному провадженні № 420200000001193 від 02.07.2020 року,

в с т а н о в и в:

адвокат ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 06.07.2023 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у кримінальному провадженні № 420200000001193 від 02.07.2020 року.

Скарга обґрунтована тим, що Слідчим управлінням ГУ НП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке, були внесені до ЄРДР за № 42020000000001193 з л 02.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 191 КК України.

06.07.2023 року, в рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у службовій недбалості.

За твердженням сторони обвинувачення ОСОБА_3 , обіймаючи посаду начальника комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва», будучи службовою особою, наділеною Контрактом від 31. 10.2016 року, повноваженнями на укладення договорів від імені Підприємства, неналежно виконав свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди, за наступних обставин.

Так, 19.07.2019 року ОСОБА_3 , обіймаючи посаду начальника підприємства, відповідно до своїх службових обов`язків, повинен був здійснювати загальний контроль за його діяльністю, але через несумлінне ставлення до таких службових обов`язків, належним чином не перевіривши відповідність п. 6.1.1. ДСТУ 8751:2017 висоту предмета тендерної закупівлі (Лот 2-Код ДК 021:2015-34920000-2) Дорожнє обладнання (обмежувальні стаціонарні стовпчики з нержавіючої сталі, обмежувальні стаціонарні стовпчики з нержавіючої сталі зі з`ємною верхньою частиною), уклав Договір № 19/07-Т від 19.07.2019 1 з ТОВ «АНТЕКС-МЕТ 2011», на виконання умов якого, в період часу з 23.07.2019 року по 03.03.2020 року, на адресу Підприємства, були поставлені обмежувальні стаціонарні стовпчики (обмежувальні огородження) з нержавіючої сталі в кількості 2148 шт., на загальну суму 1 970 041 гривень, висота яких, складала 0,5 м., замість встановленої п. 6.1.1. ДСТУ 0,75 м. - 1,10 м.

Сторона захисту, вказану підозру, вважає необгрунтованою, та просить її скасувати, аргументуючи тим, що органом досудового розслідування не були враховані положення Закону України «Про стандартизацію», застосував положення ДБН, які не поширюються на відомчі (технологічні) автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, автомобільні дороги на приватних територіях та тимчасові (об`їзні) дороги, зміни до ДБН, на які посилається сторона обвинувачення, втратили чинність 01.09.2019 року, тобто вже після укладання Договору № 19/07-Т від 19.07.2019 року.

Захисник зазначає, що закупівля, оплата та встановлення обмежувальних (антипаркуальних) стовпчиків здійснювалася Підприємством на виконання Наказів Департаменту транспортної інфраструктури (як головного розпорядника коштів) від 15.02.2019 року № Н-54 від 05.12.2019

Встановлення на тротуарах, в даному випадку, вулиць міста Києва обмежувальних (антипаркувальних) стовпчиків (обмежувальних огороджень), не є новим будівництвом, реконструкцією, реставрацією, капітальним ремонтом або проектуванням вулиць і доріг населених пунктів, тому застосування ДСТУ 8751:2017 при здійсненні такої діяльності, не є обов`язковим, тому як така діяльність вноситься до сфери діяльності з благоустрою населених пунктів.

У відповідності до ст. 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

28.03.2018 року, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (як засновник і власник Підприємства), керуючись приписами ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», видав Розпорядження за № 520 «Про деякі питання організації і благоустрою в місті Києві», яким було затверджено архетип антипаркувального стовпчика ТлП 2), висотою 0,5 м.

В рамках поточного ремонту вулично-дорожньої мережі, Підприємство, керуючись приписами нормативно-правових актів та розпоряджень власника Підприємства, закупило та встановило обмежувальні (антипаркувальні) стовпчики (обмежувальні огородження), архетип яких, було затверджено таким власником.

Зазначені обставини, на думку заявника, є підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 .

В ході судового розгляду адвокат ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_3 підтримали подану скаргу, просили її задовольнити, з підстав, зазначених в ній.

Прокурор заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на обґрунтованість підозри та відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали за поданою скаргою, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП у м.Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке, були внесені до ЄРДР за № 42020000000001193 з л 02.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 191 КК України.

06.07.2023 року, в рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у службовій недбалості.

ОСОБА_3 підозрюється у тому, що, обіймаючи посаду начальника комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва», будучи службовою особою, наділеною Контрактом від 31. 10.2016 року, повноваженнями на укладення договорів від імені Підприємства, неналежно виконав свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди.

25.10.2023 р. ОСОБА_3 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 9 КПК України закріплений обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Ст. 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Стороною захисту були дотримані положення кримінального процесуального закону щодо строків звернення до суду зі скаргою на повідомлення про підозру.

Відповідно до ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України визначено порядок здійснення повідомлення про підозру та обов`язок роз`яснення прав підозрюваного, а саме: письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень; письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Зазначені вимоги були дотримані органом досудового розслідування при врученні повідомлення про підозру, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини.

Так у своїх рішеннях у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» Європейський суд зазначив, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Тобто, для визначення наявності обґрунтованої підозри, яка б виправдовувала подальше переслідування особи, слідчий суддя повинен надати оцінку не наявності достатніх або допустимих доказів на підтвердження того, що дана особа вчинила кримінальне правопорушення, оскільки даним обставинам дійсно надається оцінка судом в ході судового провадження, а взагалі їх наявності для об`єктивного підтвердження того, що особа могла вчинити злочин і застосування до неї процедури переслідування є виправданим.

В даному випадку, сторона обвинувачення на підтвердження обґрунтованості підозри посилається на висновки судово-економічної експертизи, вимоги ДСТУ, протоколи допитів свідків, Статут підприємства.

Обставини, на які посилається сторона захисту, стосуються оцінки доказів сторони обвинувачення на предмет їх допустимості та достатності для підтвердження вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, однак зазначені обставини підлягають оцінці в ході судового розгляду.

Крім того, слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення ОСОБА_3 25.10.2023 р. повідомлено про зміну повідомлення про підозру в зв`язку з встановленням нових обставин, а отже подальше досудове розслідування буде здійснюватись в межах нового повідомлення про підозру.

З огляду на викладене, скарга адвоката ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у кримінальному провадженні № 420200000001193 від 02.07.2020 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту її проголошення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя