Ухвала

від 22.04.2024 по справі 753/6790/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6790/24

провадження № 1-кс/753/1253/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100020001341, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190, частиною четвертою статті 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100020001341, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190, частиною четвертою статті 197-1 КК України

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 11 квітня 2024 року клопотання передано судді ОСОБА_1 .

Звертаючись із клопотанням про арешт майна, прокурор обґрунтував його наступним.

В провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12024100020001341 від 11.03.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.190, ч. 4 ст. 197-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що до слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшов рапорт оперуповноваженого ССП Дарницького УП ГУНП у м. Києві про те, що в ході відпрацювання території оперативного обслуговування та в ході моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно було виявлено, що невстановленими особами було зареєстровано право власності на:

- житловий будинок площею 114,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:239:0009) за ОСОБА_4 .

- житловий будинок площею 114,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:90:239:0011) за ОСОБА_5 .

- житловий будинок площею 117,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ) (кадастровий номер 8000000000:90:239:1231) за ОСОБА_6 .

- житловий будинок площею 99,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ) (кадастровий номер 8000000000:90:239:0021) за ОСОБА_7 .

- житловий будинок площею 120,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 8000000000:90:239:0017) за ОСОБА_8 , у подальшому продано ОСОБА_9 .

З метою перевірки відомостей щодо здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна було здійснено виїзд на земельні ділянки, на яких, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровані житлові будівлі.

Однак, у ході обстеження територій земельних ділянок встановлено, що жодного із вказаних вище житлових будинків виявлено не було, що дає підстави вважати, що невстановленими особами було неправомірно зареєстровано право власності на вище вказані житлові будинки, для подальшого заволодіння земельними ділянками.

Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №368168172 реєстрація права власності на житловий будинок, загальною площею 114,8кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:239:0009) зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрував вказаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, 1/2 частини житлового будинку, серія та номер: 8315, виданий 27.12.2016, видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та договору купівлі-продажу, 1/2 частини житлового будинку, серія та номер: 8312, виданий 27.12.2016, видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 придбав право власності на житловий будинок у громадянки України ОСОБА_11 , РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 10.08.1996 року, яка зареєструвала вказане майно на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області про затвердження (визнання) мирової угоди №361/1942/15-ц, виданої 25.05.2015, провадження №6/361/133/2015р.

Згідно з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, судом затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_4.

Відповідно до матеріалів справи № 361/1942/15-ц, громадянин України ОСОБА_12 уклав з громадянкою України ОСОБА_17 договір позики, відповідно до якого ОСОБА_11 передала на користь ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 880 000 гривень, що еквівалентно 110 000 доларів США і зобов`язувався повернути вказані грошові кошти з відсотками до 07 липня 2012 року. У подальшому вказані кошти не повернув, внаслідок чого ОСОБА_11 звернулась до суду з вимогою їх стягнення, що станом на момент ухвалення рішення по справі складало 2 487 712 з урахуванням штрафних санкцій.

За результатами розгляду справи було відкрито виконавче провадження.

Приблизно у цей момент сторони досягли домовленостей і звернулись до відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції з пропозицією укладання мирової угоди, відповідно до якої ОСОБА_11 згодилась на отримання від ОСОБА_12 боргу у розмірі 2 487 712,50 гривень шляхом передачі ОСОБА_12 у власність ОСОБА_11 майна, а саме житлових будинків, які розташовані за адресами:

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_5 ;

- АДРЕСА_6 ;

- АДРЕСА_7 .

На підтвердження права власності на вказані житлові будинки, ОСОБА_12 було надано технічні паспорти на житлові будинки за вищезазначеними адресами.

Як наслідок, за результатами судового розгляду і затвердження мирової угоди судом, за громадянкою ОСОБА_11 зареєстровано право власності на житлові будинки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 .

З метою перевірки вказаних обставин, а також встановлення факту подання завідомо підроблених документів, органом досудового розслідування було скеровані відповідні запити до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а також до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

У відповідь, Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано відповідь, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 огороджена парканом, вільна від будівель і споруд. Рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування Київська міська рада не приймала.

Разом із цим, листом КП КМР «КМ БТІ» від 08.11.2023 надано відповідь, що об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 не реєструвались. Крім того, надано відповідь, що технічний паспорт з інвентаризаційним номером №47326 бюро не виготовлявся. Водночас, не надано і відомостей щодо наявності на праві власності об`єктів нерухомого майна у громадянина України ОСОБА_12 .

Поряд із цим, у ході досудового розслідування встановлено, що об`єкти нерухомого майна ніколи не існували на території земельної ділянки. Так, у ході досудового розслідування проведено огляд історичних відомостей супутникових знімків місцевості, на якій розташована адреса: АДРЕСА_1 та встановлено, що на супутникових знімках не зафіксовано жодних об`єктів на території земельної ділянки починаючи з 2004 року.

Крім того, у ході досудового розслідування було допитано свідка ОСОБА_13 , який показав, що тільки наприкінці 2021 року невідомі йому особи почали здійснювати роботи по очищенню земельних ділянок, які межують з озером "Заплавне" і встановили огорожу. До цього часу, починаючи з 2000 року біля берегової лінії озера жодних будівель він не спостерігав, а земельні ділянки були захаращені та вкриті зеленими насадженнями.

Вказані факти у своїй сукупності доводять, що громадянами України ОСОБА_12 та ОСОБА_11 умисно створено уявлення для державних органів наявності цивільних правовідносин з метою подальшої реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Поряд із цим, громадянином України ОСОБА_4 також продовжується протиправна діяльність, оскільки вказана особа придбала права власності на об`єкти нерухомого майна, яких ніколи не існувало, намагається вчинити інші дії, направлені на отримання права власності/користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009 поза аукціоном, створюючи враження у Київської міської ради наявність права власності на об`єкт нерухомого майна, що є підставою для отримання земельної ділянки у право власності.

Вказані відомості підтверджуються публічно доступною інформацією, зокрема відомостями з офіційного картографічного сервісу Google Earth Pro, відповідно до відомостей з якого, як на момент передачі ОСОБА_12 у власність ОСОБА_11 , так і у подальшому під час продажу ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4 на земельній ділянці були відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна.

Крім того, про намір ОСОБА_4 заволодіти земельними ділянками територіальної громади міста Києва свідчить факт присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ТОВ «ЗЕМПРОЕКТ-ГРУП», яке діючи відповідно до укладеного договору з ОСОБА_4 розробило технічну документацію на земельну ділянку на замовлення ОСОБА_4 для подальшого звернення до Київської міської ради для її відведення у власність ОСОБА_4 .

Так, станом на зараз, земельна ділянка огороджена, проводяться підготовчі будівельні роботи. Однак, вказана земельна ділянка знаходяться упритул до озера Заплавне, що дає всі підстави вважати, що земельна ділянка повністю знаходиться у межах прибережено захисних смуг вказаного озера, де відповідно до Земельного та Водного кодексів, здійснення будівництва є забороненим.

Враховуючи все вищезазначене, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту як на земельну ділянку із забороною користування вказаною ділянкою, зокрема і здійснення будівельних робіт, а також і на реєстраційні відомості щодо житлового будинку площею 114,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 682601880000).

Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, а також призвести до негативних наслідків, зокрема заволодіння грошовими коштами інших громадян шляхом продажу об`єкту нерухомого майна, відомості щодо якого відображено за реєстраційним номером нерухомого майна 682601880000, а також здійснення поділу, виділу, чи внесення відомостей щодо помилки, після того як ОСОБА_14 стане відомо про викриття відомостей про наявність підроблення та шахрайських дій. Разом із цим, не вжиття заходів із накладення арешту на земельну ділянку у своєму результаті може потягнути вибуття права власності на земельну ділянку шляхом її повної забудови.

Крім того, у разі не застосування вказаного заходу, існують всі підстави вважати, що з метою приховання протиправної діяльності, ОСОБА_14 може здійснити і завершити самочинну забудову земельної ділянки, що створить враження для органів місцевого самоврядування щодо законності будівництва, що у свою чергу стане підставою для передачі ОСОБА_14 земельну ділянку поза аукціоном, і як наслідок - додаткових збитків територіальній громаді м. Києва у зв`язку з недоотриманням грошових коштів у разі реалізації земельної ділянки на аукціоні, а також вибутті земельної ділянки із власності громади.

До того ж вказана земельна ділянка знаходиться у межах прибережних захисних смуг відповідно до ст. 58 Земельного Кодексу, які знаходяться під особливою охороною держави, а тому самовільне зайняття та самовільне будівництво на земельній ділянці водного фонду є суворо забороненим, та таким, що підлягає винятковому захисту з боку держави, що ще раз доводить факт незаконності здійснення будівництва, а також неможливість у будь-який проміжок часу реєстрації права власності на майно ОСОБА_18, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 чи будь-якою іншою особою.

В ході досудового розслідування постановою прокурора від 09 листопада 2023 року, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок площею 114,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009, який на праві власності належить ОСОБА_4 , було визнано речовими доказом у кримінальному провадженні № 12024100020001341 від 11 березня 2024 року.

У судове засідання прокурор не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд клопотання без його участі, клопотання про накладення арешту просив задовольнити.

Власник майна у судове засідання не з`явивсь, про день та час розгляду клопотання повідомлявся відповідно до приписів норм КПК України, будь-яких заяв суду не подавав.

Враховуючи приписи частини першої статті 172 КПК України (неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання), з огляду на строки розгляду клопотання, визначені КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо розгляду клопотання у відсутність осіб, які не з`явились.

Слідчий суддя, повно, всебічно та об`єктивно вивчивши доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, долучені до нього, доходить до наступного висновку.

Як визначено частиною другою статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, що були надані суду для дослідження, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак злочину, передбаченого частиною другою статті 190, частиною четвертою статті 197-1 КК України.

Згідно з частиною третьою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зважаючи на обставини та події, які були встановлені досудовим розслідуванням, з огляду на наявні докази у матеріалах кримінального провадження, нерухоме майно, а саме земельна ділянка, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки може бути об`єктом кримінально протиправних дій, враховуючи правову підставу для арешту майна, а також з метою об`єктивного всебічного досудового розслідування та необхідності встановлення обставин скоєння злочину, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведено необхідність арешту земельної ділянки.

Як передбачено частиною четвертою статті 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Частиною одинадцятою статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Оцінивши доводи прокурора, врахувавши наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження прав власника майна завданнями кримінального провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, а також вид нерухомого майна, його стан на час розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на земельну ділянку підлягає задоволенню шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном.

Поряд з цим клопотання прокурора в частині накладення арешту на об`єкт державної реєстрації - житловий будинок площею 114,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009, який на праві власності належить ОСОБА_4 ,не підлягає задоволенню, оскільки вказане майно не відповідає критерію речових доказів у кримінальному провадженні, з урахуванням того, що речовий доказ - це матеріальний об`єкт, а як вбачається із клопотання такий об`єкт нерухомого майна, як житловий будинок площею 114,8 кв.м. фізично не існує, тобто фактично прокурор просив накласти арешт на інформацію, яка міститься про такий об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України , слідчий суддя

УХВАЛИВ:

клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100020001341, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190, частиною четвертою статті 197-1 КК України- задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1