Рішення

від 23.04.2024 по справі 754/312/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-о/754/84/24

Справа №754/312/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Париста А.С.

за участі: заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ІНФОРМАЦІЯ_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_3 , інвалідом ІІ групи, а інші особи, які можуть здійснювати такий догляд відсутні. Відповідно до змісту заяви заявник вказав, що встановлення факту здійснення ним постійного догляду за інвалідом ІІ групи, а інші особи, які можуть здійснювати такий догляд відсутні породжує для нього право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2024 року відкрито провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про встановлення факту, що має юридичне значення.

Залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали в повному обсязі та наполягали на її задоволені.

Заінтересована особа Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація до судового розгляду не з`явились. До суду подана заява про розгляд справи без участі їх представника.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_3 надали суду пояснення, відповідно до яких вважають що відсутні правові підстави для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Посвідчення Серія НОМЕР_1 видане 11.08.2019 року є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС у 1987 році (категорія 1) та встановлено 2 групу інвалідності.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Довідки від 17.12.2014 року №3003-5227 ОСОБА_1 взят на облік внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає/перебуває за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до Довідки від 25.12.2023 №3003-5003075909 ОСОБА_3 взят на облік внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає/перебуває за адресою АДРЕСА_2 .

Довідкою №530 від 13.02.2024 року виданою Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією повідомлено, що ОСОБА_1 на обліку в Управлінні соціального захисту населення не перебуває, не отримує виплат та соціальної допомоги.

Заявник ОСОБА_1 є військовозобов`язаним і може у встановленому законом порядку бути призваним до Збройних сил України.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" визначено, що обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами.

Постійний сторонній догляд - вид догляду, яким забезпечуються інваліди із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, зумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати туалет, потребують допомоги при прогулянках тощо).

Відповідно до ст. 234 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ч.1,2 ст. 256 ЦПК України суд, розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов`язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Протягом судового розгляду справи заявником не було доведено фактів викладених в заяві, факт постійного догляду заявника за ОСОБА_3 не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що заява має бути залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 79-79 234,256,264 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: