Ухвала

від 10.04.2024 по справі 757/13662/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13662/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року № 757/56264/23-к у кримінальному провадженні №62020140000001195 від 06.10.2020.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки арештоване майно не має жодного відношення до вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_4 не має жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні та не має жодного процесуального статусу.

У судовому засіданні представник клопотання підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі, прокурор заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки на даній стадії досудового розслідування триває проведення необхідних (слідчих) дій, після отримання їх результатів будуть призначені експертизи, необхідні для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62020140000001195, внесеному 06.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року № 757/56264/23-к накладено арешт на зазначене майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, метою арешту майна відповідно до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні та спеціальної конфіскації.

Як вбачається з матеріалів клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що службові особи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, діючи за попередньою змовою групою осіб з посадовими особами органу місцевого самоврядування, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, здійснили неправомірні дії, пов?язані з приватизацією земельних ділянок у межах лісового фонду ДП «Надвірнянське ЛГ» та ДП «Ворохтянське ЛГ».

Разом з тим, слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №62020140000001195 від 06.10.2020, а відтак не є особою щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру, а також не може бути забезпечено завдання арешту майна у кримінальному провадженні.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 придбала вказану земельну ділянку задовго до подій злочину, а саме 13.05.2019, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріальногуокругу ОСОБА_5 .

Разом з тим, зазначені обставини прокурором не спростовані.

Тобто, вказані відомості повністю спростовують викладену прокурором та слідчим інформацію, щодо будь-якої причетності майна ОСОБА_4 до кримінального провадження, тобто підтверджують, що її майно не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

П. 1 ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є добросовісним власником майна, набутим у встановленому законом порядку, жодних доказів, що арештоване майно отримано незаконно слідчому судді не надано.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № №62020140000001195 від 06.10.2020 не має статусу підозрюваної та не є будь-яким іншим учасником кримінального провадження або особою, яка в силу закону несе відповідальність за завдану кримінальним правопорушенням шкоду.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про наявність підстав для скасування арешту, з метою забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, а також у зв`язку із відсутністю обгрунтованих підстав для його застосування, оскільки майно придбане до події злочину та набуте у встановленому законом порядку, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва № 757/56264/23-к від 11 грудня 2023 року у кримінальному провадженні №62020140000001192, а саме:

на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2604, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483064326110, який належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1