Рішення

від 26.04.2024 по справі 757/3429/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3429/24-ц

пр. 2-263/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 рокуПечерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судових засідань - Гаманюк О.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Зайцева І.Є. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформайно-обчислювальний центр «Рада» про повернення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (далі - відповідач, ТОВ «ІОЦ «Рада»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 39364,59 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 1211,20 грн. судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є співвласником нежитлового приміщення №№1,2 (секція А), яка належить позивачу на підставі свідоцтва на право власності на нежитлове приміщення серія НП№010004410 від 19.11.2001 року.

За період з квітня 2020 року по березень 2023 року позивач оплачував рахунки за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму та вивезення ТПВ відповідачу, з яким у позивача немає договірних відносин, на підставі квитанцій про оплату цих послуг, які надходили від ТОВ «ІОЦ «Рада».

Разом з тим, житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок Ковпака, 17, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 1» (далі - ТОВ «Рада 1»).

Посилаючись на те, що грошові кошти в розмірі 39364,59 грн., сплачені на рахунок ТОВ «ІОЦ «Рада», отримані останнім без достатніх правових підстав, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути ці грошові кошти з відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ІОЦ «Рада» про повернення грошових коштів, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.02.2024 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовну заяву задовольнити з викладених у ній підстав.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з викладених у відзиві підстав, який надійшов до суду 07.03.2024 року, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю. Відзив обґрунтований тим, що ТОВ «ІОЦ «Рада» є уповноваженою ТОВ «Рада 1» організацією, яка виставляє рахунки та квитанції на оплату послуг мешканцям будинку АДРЕСА_1 відповідно до договорів доручення №01/01/10/19/Р1 від 01.10.2019 року та №01/01/10/22/Р1 від 01.10.2022 року. Видані відповідні довіреності, які видані ТОВ «Рада 1» відповідачу з дотриманням вимог ч. 3 ст. 244 ЦК України. За таких обставин у відповідача наявні достатні правові підстави для отримання грошових коштів від мешканців указаного будинку за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються ТОВ «Рада 1». При цьому мешканці зазначеного будинку не позбавлені права оплачувати вказані послуги безпосередньо на рахунок ТОВ «Рада 1». Підстав для укладення договору між позивачем та відповідачем на надання житлово-комунальних послуг немає, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не відбувалась.

У відповіді на відзив, яка подана позивачем суду, позивач зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування договірних відносин між позивачем та ТОВ «Рада 1», доказів фактичного надання позивачу будь-яких послуг та згоди позивача на виставлення рахунків на оплату послуг за довіреністю.

Вислухавши думку представника позивача в обґрунтування позову, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є співвласником нежитлового приміщення №№1,2 (секція А), яка належить позивачу на підставі свідоцтва на право власності на нежитлове приміщення серія НП№010004410 від 19.11.2001 року.

Відповідно до Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком ТОВ «Рада 1» від 30.12.2020 року вказане товариство є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з дублікатами квитанцій, доданими позивачем до матеріалів позовної заяви, ОСОБА_3 за період з квітня 2020 року по березень 2023 року сплачував грошові кошти (призначення платежу - о/р: НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) на рахунок одержувача - «Рада, ООО» код 38809727.

Відповідно до наданих позивачем повідомлень/квитанцій на оплату за надані послуги за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17, пом. 1 (оплата за житлово-комунальні послуги) отримувачем зазначено ТОВ «ІОЦ «Рада», код ЄДРПОУ 38809727.

Довіреністю від 01.10.2019 року № 07/20 ТОВ «Рада 1» відповідно до вимог ст. 244 ЦК України на підставі укладеного з повіреним договору від 01.10.2019 року № 01/01/10/19/Р1 уповноважило ТОВ «ІОЦ «Рада» від імені довірителя: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів; виконувати всі інші дії, які необхідні для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю та договором. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 01.10.2022 року.

Довіреністю від 01.10.2022 року № 01-22 ТОВ «Рада 1» відповідно до вимог ст. 244 ЦК України на підставі укладених з повіреним договорів від 01.10.2019 року №01/01/10/19/Р1 та від 01.10.2022 року № 01/01/10/22/Р1 уповноважило ТОВ «ІОЦ «Рада» від імені довірителя: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів; виконувати всі інші дії, які необхідні для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю та договором. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 01.10.2025 року.

01.10.2022 року між ТОВ «Рада 1» (довіритель) та ТОВ «ІОЦ «Рада» (повірений) укладено договір доручення № 01/01/10/22/РІ, за умовами якого довіритель доручив, а повірений зобов`язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: виставляти від імені довірителя рахунки та квитанції на оплату послуг споживачам; отримувати грошові кошти від споживачів; ініціювати переказ грошових коштів, отриманих від споживачів на рахунки одержувачів; укладати правочини (договори) з банками про розрахункове обслуговування споживачів; укладати правочини (договори) з еквайринговими установами про надання послуг технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків споживачів за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та з іншими установами про здійснення прийому платежів від споживачів через мережу Інтернет. Споживачем у цьому договорі вважається фізична особа, з якою у довірителя укладений договір про надання послуг (чи будь-якій інший договір), згідно з умовами якого довіритель виконує певні зобов`язання, внаслідок чого у споживача виникає обов`язок по оплаті грошових коштів на користь довірителя. Строк зазначеного договору встановлено з моменту його підписання сторонами до 30.09.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна виникають за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Рада 1», яке надає житлово-комунальні послуги в будинку АДРЕСА_1 , уповноважило ТОВ «ІОЦ «Рада» від імені ТОВ «Рада 1», зокрема, виставляти рахунки та квитанції на оплату цих послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів тощо (довіреності від 07/20 від 01.10.2019 рок; 01-22 від 01.10.2022 року та договір доручення від 01.10.2019 року № 01/01/10/19/РІ та від 01.10.2022 року №01/01/10/22/Р1).

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За положеннями ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно ч. 3 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, - 17.01.2018 року), довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Згідно зі ст. 1006 ЦК України, повірений зобов`язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

За змістом зазначеної норми саме на повіреного покладено обов`язок передати довірителеві все одержане за виконаним дорученням, причому негайно.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності повноважень ТОВ «ІОЦ «Рада» виставляти рахунки та квитанції на оплату житлово-комунальних послуг та отримувати грошові кошти від споживачів послуг, на підставі вищевказаних договору доручення та довіреностей від ТОВ «Рада 1», можна стверджувати що кошти, сплачені споживачами цих послуг на підставі повідомлень/квитанцій, виставлених ТОВ «ІОЦ «Рада», набуто відповідачем за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

Довіреності від 01.10.2019 року № 07/20, від 01.10.2022 року № 01-22 та договорів доручення від 01.10.2019 року № 01/01/10/19/РІ, від 01.10.2022 року №01/01/10/22/Р1 не розірвані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку; були чинними на час сплати позивачем спірних грошових коштів у період з квітня 2020 року по березень 2023 року. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Отже, оскільки спірні грошові кошти набуті за наявності достатньої правової підстави, то положення ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, а відтак і про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи та які він просив стягнути, слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 141, 237, 239, 244, 246, 1000, 1004, 1006, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» про повернення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Остапчук