Рішення

від 01.05.2024 по справі 760/19725/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/19725/22

2/760/632/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Кавун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, про визнання припиненими зобов`язань за договорами та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва із зазначеним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, про визнання припиненими зобов`язань за договорами та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, в якому просить:

- визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №005/02-08КВ від 05.02.2008 року, зі змінами, та за Іпотечним договором №005/02- 08КВ від 05.02.2008 року, зі змінами, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кривенчуком С.В., за реєстровим номером 497, що укладені між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк», останнє найменування Публічне акціонерне товариство «Юніон Стандарт Банк» (код ЄДРПОУ 20305925) в особі Дніпропетровської філії код ЄДРПОУ 34410946;

- припинити обтяження речових прав на нерухоме майно, що було зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса КМНО Кривенчука Сергія Володимировича) №6532031 від 05.02.2008 року, зі всіма змінами, про державну реєстрацію іпотеки: об`єкт обтяження квартира АДРЕСА_1 , іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель відділення Дніпропетровської філії ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» код 34410946;

- припинити обтяження речових прав на нерухоме майно, що було зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса КМНО Кривенчука Сергія Володимировича) №6532053 від 05.02.2008 року, зі всіма змінами, про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно: об`єкт обтяження квартира АДРЕСА_1 , іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель відділення Дніпропетровської філії ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» код 34410946;

- покласти на відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, про визнання припиненими зобов`язань за договорами та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 05.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» (Банк/Кредитор) в особі представника Дніпропетровської філії та гр. ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Кредитний договір №005/02-08КВ (далі-Кредитний договір). До останнього вносились зміни щодо строків повернення позичених коштів. Зі спливом часу кредитний договір був повністю виконаний Позичальником. Кредитний договір та зміни до нього, докази розрахунків у позивачки не збереглись.

Відповідні кредитні кошти позивачка витратила на придбання квартири та 05.02.2008 року між ОСОБА_2 (Продавець) та позивачкою (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. зареєстровано в реєстрі за № 493 (далі-Договір купівлі-продажу). Відповідне право власності за позивачкою було зареєстровано БТІ 29.02.2009 року.

05.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» (код ЄДРПОУ 20305925) в особі представника Дніпропетровської філії (код ЄДРПОУ 34410946) (Іпотекодержатель/Кредитор) та гр-кою ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний Договір №005/02-08КВ, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. зареєстровано в реєстрі за № 497 (далі-Іпотечний договір). Даним договором було забезпечено обов`язок виконання зобов`язань позивачки за кредитним договором.

У зв`язку з наведеним вище, приватним нотаріусом КМНО Кривенчуком С.В., як державним реєстратором були прийняті рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень речових прав:

Заборона на нерухоме майно №6532053 від 05.02.2008 року зі змінами,

Іпотека №6532031 від 05.02.2008, зі змінами від 24.04.2009,

та внесені відповідні відомості до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Відповідні дані підтверджуються інформаційною довідкою №300571243 від 21.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Зміни до кредитного та іпотечного договору вносились у зв`язку із лонгацією строків повернення кредитних коштів, що підтверджено вищезазначеними документами, які додані до позовної заяви - копіями додаткових угод до іпотечного договору та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Позивач вказує на те, що станом на 2012 рік вона повністю розрахувалась за кредитним договором, виконала власні зобов`язання за кредитним договором, та у спілкуванні із Банком останній пообіцяв зняти відповідні обтяження щодо заборони на нерухоме майно та іпотеку. Доказів виконання кредитних зобов`язань у позивачки не збереглось. Позивачка до осені 2020 року не цікавилась долею обтяжень, внаслідок відсутності необхідності. З того часу жодних турбувань позивачки з боку банківської установи, інших осіб щодо вищезазначених кредитних правовідносин не було.

Восени 2020 році позивачка вирішила продати належну їй квартиру та з`ясувала, що усі обтяження (заборона відчуження та іпотека) наявні у відповідних державних реєстрах, записи активні, в подальшому зі ЗМІ було з`ясовано, що банк ліквідований.

Позивачкою був зроблений запит до Національного банку України щодо отримання довідки про погашення кредиту перед ЗАО «Фінансовий Союз Банк», згідно відповіді Національного банку від 21.10.2020 року встановлено, що найменування ЗАТ «ФСБанк» (Закрите акціонерне товариство «Фінансовий Союз Банк») неодноразово змінювалось, у зв`язку з чим Національним банком України погоджені відповідні зміни до статуту банку у новий редакції:

16.12.2009 - у зв`язку зі зміною найменування з ЗАТ «ФСБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЄКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» (ПАТ «ЄКБ»);

06.12.2013 - у зв`язку зі зміною найменування з ПАТ «ЄКБ» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» (ПАТ «ЮСБ БАНК»).

Надалі НБУ у відповіді навів дані щодо ліквідації банківської установи Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та рекомендації зняття обтяжень через нотаріуса або у судовому порядку.

Відповідно постанови НБУ від 24.12.2015 року №939 «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ «ЮСБ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі- ФГВФО/Відповідач) прийнято рішення від 28.12.2015 року №241 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті ФГВФО, 11.12.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «ЮСБ Банк».

Позивач звертає увагу суду, що код ЄДРПОУ Банку, зазначений у доданих до позову документах, це код Дніпропетровської філії банку - код 34410946, витяг з ЄДРПОУ про припинення відокремленого підрозділу юридичної особи (філії) додається.

Зазначає, що у березні 2021 року адвокатським запитом витребовувалась інформація від ФГВФО щодо підтвердження факту відсутності будь-якої заборгованості позивачки перед ЗАТ «ФСБанк» (ПАТ «ЮСБ Банк») та підтвердження факту виключення відповідних відомостей щодо обтяжень - заборони відчуження та іпотечного обтяження належного позивачці об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 . Адвокату були надані відповіді ФГВФО - від 23.03.2021 року (проміжна відповідь щодо продовження строків відповіді) та від 13.04.2021 року, згідно якої за даними облікових систем інформація щодо кредитного договору, укладеного між ПАТ «ЮСБ Банк» та ОСОБА_1 відсутня.

У липні 2021 року позивачкою була зроблена заява до приватного нотаріуса КМНО Кривенчука С.В. з додаванням усіх вищезазначених документів та проханням зняти (зареєструвати припинення) обтяження іпотекою та забороною відчуження з усіма змінами з належної позивачці квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з припиненням зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами, внаслідок відсутності у позивачки будь-яких фінансових претензій з боку Банку за часів існування, відсутності позивачки як боржника у обліку Банку під час ліквідації банку ФГВФО та факт припинення Банку як юридичної особи та проханням надати як стороні правочину (іпотечного договору), який посвідчував зазначений нотаріус, копії іпотечного договору та кредитного договору, які знаходяться у відповідній нотаріальній справі, в порядку ч.7 ст.8 закону України «Про нотаріат».

Після довготривалого спілкування з нотаріусом останній не відреагував.

У січні 2022 року позивачкою була зроблена повторна заява до приватного нотаріуса КМНО Кривенчука С.В. аналогічного змісту, яка була відправлена засобами поштового зв`язку та яку отримав нотаріус 20.01.2022 року. Впродовж місяця нотаріус знов не відреагував на подану заяву та копії документів не надав. Реагування на порушення нотаріусом відповідних обов`язків, передбачених ст. 5 закону України «Про нотаріат» зроблено до Міністерства юстиції України.

Позивач вказує на те, що з моменту погашення кредиту Банк був зобов`язаний зробити відповідні заяви до державного реєстратора про відсутність заборгованості та погашення записів про обтяження внаслідок виконання зобов`язань, однак цього не зробив.

Після початку процедури виведення з ринку банківської установи уповноважена особа ФГВФО під час інвентаризації виявила відповідні обтяження, досліджуючи документи банку та державні реєстри, де банк лічиться іпотекодержателем, однак не відреагувала та залишила існуючим факт державної реєстрації вже погашеного майнового права банку як кредитора до ОСОБА_1 як боржника, отже уповноважена особа ФГВФО неякісно виконала відповідні обов`язки під час інвентаризації, що призвело до порушення прав позивачки.

Станом на зараз існує порушення права власності ОСОБА_1 як власника нерухомого майна на вільне розпорядження власним майном, обмеження права (обтяження) слідує з Кредитного договору та Іпотечного договору, відновити яке можливе за вищезазначених обставин лише у судовому порядку.

Позивач вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, а й отже за іпотечним договором припинені, враховуючи відсутність до ОСОБА_1 будь-яких фінансових претензій з боку банку за часів існування, відсутність ОСОБА_1 як боржника у обліку банку під час ліквідації банку ФГВФО та факт припинення банку/філії банку як юридичної особи.

Таким чином, з метою захисту та відновлення порушеного права ОСОБА_1 виникла необхідність у припиненні обтяжень речових прав на нерухоме майно (припинення обтяжень речових прав іпотекою та забороною відчуження на нерухоме майно) вже ліквідованого Іпотекодержателя, у зв`язку з чим потрібно припинити зазначені обтяження у Державному реєстрі іпотек - про реєстрацію речового права (іпотеки) та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів - про заборону відчуження майна, що є предметом іпотеки.

З викладених підстав позивач просить задовольнити позов.

30.12.2022 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.12.2022 року, відкрити спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тертя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, про визнання припиненими зобов`язань за договорами припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України.

17.03.2023 року до суду від представника відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

У поданому відзиві представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказує на те, що відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) 11.12.2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15561110053048023 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК», як юридичної особи, а отже, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «ЮСБ БАНК» припинено.

Оскільки, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником неплатоспроможних банків, після їх ліквідації, тому, відповідно, він не є стороною договору, які укладалися з Банком, і не є обтяжувачем, тому не є належним відповідачем у справі.

Посилаючись на наведене, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просить відмовити у задоволенні позову.

31.03.2023 до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача повністю підтримує заявлені позовні вимоги. Додатково звертає увагу суду на те, що під час відповідної процедури виведення з ринку будь-якої банківської установи Фонд виступає через інститут представництва за законом та реалізує відповідні повноваження банківської установи з урахуванням спеціального законодавства, зокрема, проводить інвентаризацію активів банку, в тому числі заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами.

У зв`язку з чим, Фонд під час інвентаризації при процедурі виведення ПАТ «ЮСБ БАНК» (колишнього ЗАТ «ФСБанк») з ринку встановив наявність відповідних спірних обтяжень. При цьому Фонд, перевіривши відсутність гр-ки ОСОБА_1 у переліку позичальників банку, тобто відсутність заборгованості за її кредитним договором, мав усі повноваження щодо припинення даних обтяжень як представник за законом відповідного банку.

Однак Фонд (Уповноважена особа), провівши ліквідаційну процедуру зазначеного Банку, не припинив відповідні обтяження, чим порушив права позивача.

31.03.203 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.06.2023 року, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кривенчука Сергія Володимировича належним чином завірені копії матеріалів нотаріальних справ, які були сформавані в результаті посвідчення наступних договорів, а саме:

-Іпотечного договору № 005/02-08КВ від 05.02.2008 зі змінами, що укладений між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» в особі представника Дніпропетровської філії та ОСОБА_1 ;

- Кредитного договору № 005/02-08КВ від 05.02.2008 зі змінами, що укладений між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» в особі представника Дніпропетровської філії та Зіненко Олесею Василівною.

19.12.2023 року до суду від приватного нотаріуса КМНО Кривенчука С.В. на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 року надійшли витребувані судом документи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» (Банк/Кредитор) в особі представника Дніпропетровської філії та гр. ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Кредитний договір №005/02-08КВ (далі-Кредитний договір). До останнього вносились зміни щодо строків повернення позичених коштів. Зі спливом часу кредитний договір був повністю виконаний Позичальником.

Відповідні кредитні кошти позивачка витратила на придбання квартири та 05.02.2008 року між ОСОБА_2 (Продавець) та позивачкою (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. зареєстровано в реєстрі за № 493 (далі-Договір купівлі-продажу). Відповідне право власності за позивачкою було зареєстровано БТІ 29.02.2009 року.

Також, 05.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» (код ЄДРПОУ 20305925) в особі представника Дніпропетровської філії (код ЄДРПОУ 34410946) (Іпотекодержатель/Кредитор) та гр-кою ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний Договір №005/02-08КВ, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. зареєстровано в реєстрі за № 497 (далі-Іпотечний договір). Даним договором було забезпечено обов`язок виконання зобов`язань позивачки за кредитним договором.

У зв`язку з наведеним вище, приватним нотаріусом КМНО Кривенчуком С.В., як державним реєстратором були прийняті рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень речових прав:

Заборона на нерухоме майно №6532053 від 05.02.2008 року зі змінами,

Іпотека №6532031 від 05.02.2008, зі змінами від 24.04.2009,

та внесені відповідні відомості до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Відповідні дані підтверджуються інформаційною довідкою №300571243 від 21.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Зміни до кредитного та іпотечного договору вносились у зв`язку із лонгацією строків повернення кредитних коштів, що підтверджується документами, які додані до позовної заяви - копіями додаткових угод до іпотечного договору та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Звертаючись до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, про визнання припиненими зобов`язань за договорами та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що станом на 2012 рік вона повністю розрахувалась за кредитним договором, виконала власні зобов`язання за кредитним договором, та у спілкуванні із Банком останній пообіцяв зняти відповідні обтяження щодо заборони на нерухоме майно та іпотеку.

Разом з тим, восени 2020 року позивач з`ясувала, що усі обтяження (заборона відчуження та іпотека) наявні у відповідних державних реєстрах, записи активні, в подальшому зі ЗМІ було з`ясовано, що банк ліквідований.

Так, згідно відповіді Національного банку від 21.10.2020 року встановлено, що найменування ЗАТ «ФСБанк» (Закрите акціонерне товариство «Фінансовий Союз Банк») неодноразово змінювалось, у зв`язку з чим Національним банком України погоджені відповідні зміни до статуту банку у новий редакції:

16.12.2009 - у зв`язку зі зміною найменування з ЗАТ «ФСБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЄКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» (ПАТ «ЄКБ»);

06.12.2013 - у зв`язку зі зміною найменування з ПАТ «ЄКБ» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» (ПАТ «ЮСБ БАНК»).

Надалі НБУ у відповіді навів дані щодо ліквідації банківської установи Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та рекомендації зняття обтяжень через нотаріуса або у судовому порядку.

Відповідно постанови НБУ від 24.12.2015 року №939 «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ «ЮСБ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі- ФГВФО/Відповідач) прийнято рішення від 28.12.2015 року №241 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті ФГВФО, 11.12.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «ЮСБ Банк».

Позивач вказує на те, що з моменту погашення кредиту Банк був зобов`язаний зробити відповідні заяви до державного реєстратора про відсутність заборгованості та погашення записів про обтяження внаслідок виконання зобов`язань, однак цього не зробив.

Після початку процедури виведення з ринку банківської установи уповноважена особа ФГВФО під час інвентаризації виявила відповідні обтяження, досліджуючи документи банку та державні реєстри, де банк лічиться іпотекодержателем, однак не відреагувала та залишила існуючим факт державної реєстрації вже погашеного майнового права банку як кредитора до ОСОБА_1 як боржника, отже уповноважена особа ФГВФО неякісно виконала відповідні обов`язки під час інвентаризації, що призвело до порушення прав позивачки.

Станом на зараз існує порушення права власності ОСОБА_1 як власника нерухомого майна на вільне розпорядження власним майном, обмеження права (обтяження) слідує з Кредитного договору та Іпотечного договору, відновити яке можливе за вищезазначених обставин лише у судовому порядку.

Позивач вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, а й отже за іпотечним договором припинені, враховуючи відсутність до ОСОБА_1 будь-яких фінансових претензій з боку банку за часів існування, відсутність ОСОБА_1 як боржника у обліку банку під час ліквідації банку ФГВФО та факт припинення банку/філії банку як юридичної особи.

Таким чином, з метою захисту та відновлення порушеного права ОСОБА_1 виникла необхідність у припиненні обтяжень речових прав на нерухоме майно (припинення обтяжень речових прав іпотекою та забороною відчуження на нерухоме майно) вже ліквідованого Іпотекодержателя, у зв`язку з чим потрібно припинити зазначені обтяження у Державному реєстрі іпотек - про реєстрацію речового права (іпотеки) та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів - про заборону відчуження майна, що є предметом іпотеки.

Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно квартири за адресою: АДРЕСА_2 , існує запис про державну реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 6532031; зареєстровано: 24.04.2009 року о 16:59:10 реєстратором: Приватний нотаріус Кривенчук С.В.; підстава обтяження: договір іпотеки, 497, 05.02.2008, Кривенчук С.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; іпотекодержатель: Відділення Дніпропетровської філії ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» в м. Києві, код: 34410946; іпотекодавець: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 ; строк виконання: 23.04.2010.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорюванні суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст.509, ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.ч. 1,2 ст.598, ст.599 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті608 та 609 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених Законом України «Про іпотеку».

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15.

Аналогічний висновок про виключність підстав для припинення іпотеки, передбачених у статті 17 Закону України «Про іпотеку», зробила і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року у справі № 14-124цс19.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з п.6.2. Іпотечного договору, цей Договір припиняє свою дію після повного виконання зобов`язань за Кредитним договором, передбаченими п. 1.1 цього Договору, а також у випадках, передбачених статтею 17 закону України № 898.

При цьому, відповідно до п. 6.3 Іпотечного договору, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Правовідносини стосовно виведення неплатоспроможного банку з ринку регулюються спеціальним законодавством - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон про СГВФО, Закон) та відповідними нормативно-правовими актами Фонду гарантування та Національного банку України.

Так, встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 р. № 665/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 р. № 182 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ЮСБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» (далі - ПАТ «ЮСБ БАНК») запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 03 жовтня 2015 р. до 02 січня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «ЮСБ БАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на три місяці з 02 жовтня 2015 року по 02 січня 2016 року (включно).

Частина четверта статті 44 Закону встановлює, що Фонд гарантування призначає уповноважену особу та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 24 грудня 2015 р. № 939 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 28 грудня 2015 р. № 241, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» (далі - ПАТ «ЮСБ БАНК») з 28 грудня 2015 року до 27 грудня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ЮСБ БАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_4 на два роки з 28 грудня 2015 року до 27 грудня 2017 року включно.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) 11 грудня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15561110053048023 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

Згідно зі статтею 52 Закону вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.

Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «ЮСБ БАНК» припинено.

Як зазначалося вище, іпотекодержатель яким є ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» (правонаступником якого було ПАТ «ЮСБ БАНК») і який є стороною у кредитному договорі 005/02-08КВ, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» в особі представника Дніпропетровської філії та гр-кою ОСОБА_1 , як юридична особа припинив своє існування, шляхом ліквідування без передачі своїх прав іншій особі 11 грудня 2019 року, а відповідно до норми ст.609 ЦК України зобов`язання які виникли на підставі зазначеного кредитного договору, є припиненими.

А оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, то відповідно до умов ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № 005/02-08КВ від 05.02.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» в особі представника Дніпропетровської філії та гр-кою ОСОБА_1 , - іпотека є припиненою, що дає підстави для вилучення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку №6532031 від 24.04.2009 року, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. на об`єкт обтяження - квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, оскільки запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №6532053 від 05.02.2008 року про заборону відчуження зазначеного майна є похідною від іпотечного договору, і уразі визнання його припиненим, то підлягає вилученню з реєстру і запис про заборону відчуження.

В контексті обставин справи, що розглядається позивач звернулася до суду фактично з позовними вимогами про: а) визнання договорів іпотеки припиненими та б) припинення обтяжень (іпотеки) та, відповідно, зняття заборони на нерухоме майно.

При цьому, відповідачем у справі за цими вимогами позивачем визначено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» (правонаступником якого було ПАТ «ЮСБ БАНК») та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є окремими суб`єктами права, самостійно існуючими юридичними особами.

З моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації, згідно ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд набуває чітко визначених повноваженнь органів управління та контролю банку, реалізація яких має на меті захист прав і законних інтересів фізичних осіб - вкладників банку, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідіції банків.

При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять положень, що Фонд гантування вкладів фізичних осіб є правонаступником неплатоспроможних банків.

Одночасно, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 відповідачем зазначила Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як правонаступника ПАТ «ЮСБ БАНК».

Як вбачається із відзиву відповідача, відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) 11 грудня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15561110053048023 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем, як відповідач стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особу належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Оскільки зазначений позов випливає з договірних відносин, то відповідачем у справі за такою позовною вимогою може бути саме сторона за цим договором, яка не визнає або оспорює право позивача.

Натомість суд встановив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який визначений позивачем як відповідач у справі, не є стороною за цим договором.

Позивач у справі клопотань про заміну неналежного відповідача чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, не заявляла.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517 цс 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки він є неналежним відповідачем у справі, так як відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.12.2019 року ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» припинено без правонаступництва, тобто повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також припинені.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» не передбачає правонаступництва банку у разі його ліквідації, а Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» також не визначена можливість правонаступництва Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за зобов`язаннями неплатоспроможного банку, який ліквідовано».

Такі висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 15.06.2020 у справі 334/1913/16-ц.

Так, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює діяльність Фонду, не містять положень, які дають підставі вважати, що Фонд гарантування є правонаступником банківської установи, зокрема ПАТ «ЮСБ БАНК».

У силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», слідує, що законодавець наділив уповноважену особу Фонду - Ліквідатора, винятковими повноваженнями, реалізація яких має на меті захист прав і законних інтересів фізичних осіб - вкладників банків, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Таким чином, Фонд гарантування не є правонаступником Банку, а лише виступав його ліквідатором, а відповідно не є стороною договору, які укладалися з Банком, а відповідно і не є обтяжувачем, а тому відповідно вимоги до Фонду гарантування про зняття обтяження є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки) або за рішенням суду.

Суд враховує, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності.

Водночас з урахуванням обставин цієї справи, зокрема щодо ліквідації Банку, який повинен бути належним відповідачем у справі, позивач фактично позбавлений можливості в інший спосіб поновити свої права, а отже суд вважає, що в такому випадку звернення до нотаріуса з вимогою про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек та зняття заборони на нерухоме майно, за умови встановлення обставин щодо припинення відповідних кредитних договорів, а відтак і іпотек, що їх забезпечувала, може розглядатися як належний спосіб захисту, пред`явлений до належного відповідача.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №910/9872/21.

За вказаних обставин, позивач не позбавлена права на звернення до суду з відповідним позовом, з урахування правової позиції,що викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №910/9872/21.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За умовами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову,як необгрунтованого.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 15, 16, 391, 509, 526, 575, 598, 599, 600-609 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 1, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, про визнання припиненими зобов`язань за договорами та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.05.2024.

Суддя: Букіна О.М.