Постанова

від 23.04.2024 по справі 161/18136/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/18136/22 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/464/24 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Смоленського Дмитра Петровича, поданого в інтересах Фермерського господарства «Корсойл-Агро», до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, стягнення збитків та упущеної вигоди, за апеляційною скаргою представника позивача Фермерського господарства «Корсойл-Агро» адвоката Місюка Руслана Петровича на рішення Луцького міськрайнного суду Волинської області від 01 березня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник Фермерського господарства «Корсойл-Агро» звернувся в суд до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, стягнення збитків та упущеної вигоди.

Позов обґрунтував тим, що Фермерське господарство «Корсойл-Агро» є підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

23.06.2017 між ОСОБА_3 та ФГ «Корсойл-Агро» укладено договір оренди землі (далі - Договір).

Відповідно до укладеного Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області, кадастровий №0722887500:04:000:0380. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,76 га, у тому числі окремих категорій за їх складом та видами угідь - рілля 2,76 га. Згідно п.8 Договору, останній укладений на 7 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк, дотримуючись вимог ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

Даний Договір був зареєстрований 31.07.2017, про що свідчить Витяг за №93464394 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (зареєстровано за ФГ «Корсойл-Агро» право оренди земельної ділянки).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.2020 (зареєстровано в реєстрі за №1-2170) ОСОБА_2 після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) його матері - ОСОБА_3 набув у спадок земельну ділянку, площею 2,7553 га, кадастровий №0722887500:04:000:0380, яка розташована на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області.

ОСОБА_2 особисто отримував оплату за оренду земельної ділянки, що стверджується його підписом у відповідній графі відомостей.

Однак, ОСОБА_2 вчиняє дії, що перешкоджають ФГ «Корсойл-Агро» користуватися орендованою земельною ділянкою та належно здійснювати свою господарську діяльність, у зв`язку з чим позивач поніс значні матеріальні збитки та не отримав доходи, які мав би реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушене (упущена вигода).

А тому просить суд зобов`язати ОСОБА_2 припинити будь-які роботи по обробітку земельної ділянки, площею 2,7553 га, кадастровий №0722887500:04:000:0380, яка розташована на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області і не чинити перешкоди Фермерському господарству «Корсойл-Агро» у здійсненні останнім своєї господарської діяльності на земельній ділянці, відносно якої укладено договір оренди землі та стягнути з ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства «Корсойл-Агро» 260 689,18 грн збитків, з яких 30 561,48 грн реальні збитки, 230 127,70 грн упущена вигода, а також судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайнного суду Волинської області від 01 березня 2024 року позов адвоката Смоленського Дмитра Петровича поданого в інтересах Фермерського господарства «Корсойл-Агро» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, стягнення збитків та упущеної вигоди задоволен частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) припинити будь-які роботи по обробітку земельної ділянки, площею 2,7553 га, кадастровий №0722887500:04:000:0380, яка розташована на території Шепельської сільської ради, Луцького району Волинської області і не чинити перешкоди Фермерському господарству «Корсойл-Агро» у здійсненні господарської діяльності на земельній ділянці площею 2,7553 га, кадастровий №0722887500:04:000:0380, яка розташована на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області, відносно якої Фермерським господарством «Корсойл-Агро» укладено договір оренди землі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фермерського господарства «Корсойл-Агро» судовий збір у сумі 3 195 (три сто дев`яносто п`ять) гривень 68 коп.

Додатковим рішенням від 14 березня 2024 року заяву адвоката Матвіюк Н.Р. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства «Корсойл Агро» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду вчастині відмовиу задоволенніпозовних вимогпро стягненняз відповідачазбитків таупущеної вигоди,представник позивачаФГ «Корсойл-Агро»адвокат МісюкР.П.подав апеляційнускаргу,в якійзазначає,що,відмовляючи позивачуу задоволеннівимог щодостягнення звідповідача збитківта упущеноївигоди,суд першоїінстанції постановивпомилкове рішенняв ційчастині,оскільки вононе відповідаєнормам матеріальногоправа.Просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та упущеної вигоди скасувати, постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог та додаткове рішення не оскаржувалися.

Із змісту відзиву на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 убачається, що він погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, при цьому просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому апеляційну скаргу відповідач не подавав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, відповідач ОСОБА_2 заперечив апеляційну скаргу та просив рішення скасувати повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2017 між ОСОБА_3 та ФГ «Корсойл-Агро» укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області, кадастровий №0722887500:04:000:0380 (п.1); В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,76 га, у тому числі окремих категорій за їх складом та видами угідь - рілля 2,76 га (п.2). Згідно п.8 Договору, останній укладений на 7 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії Договору, Орендар має переважне право поновлення його на новий строк, дотримуючись вимог ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (а.с.11).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №93464394 від 02.08.2017 даний Договір був зареєстрований 31.07.2017 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.2020 (зареєстровано в реєстрі за №1-2170) ОСОБА_2 після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - ОСОБА_3 набув у спадок земельну ділянку, площею 2,7553 га, кадастровий №0722887500:04:000:0380, яка розташована на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області (а.с.14-15).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом «Про оренду землі».

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Судом встановлено, що договір оренди землі був зареєстрований відповідно до вимог закону, після смерті ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку площею 2,7553 га, кадастровий №0722887500:04:000:0380, яка розташована на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області та зареєстрував своє право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 38 договору зазначено перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно із ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Встановлено, що даний договір був зареєстрований 31.07.2017, про що свідчить наявний в матеріалах витяг за №93464394 від 02.08.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.12).

Наявність підписаного договору стверджується реєстрацією останнього.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З системного аналізу наведених норм убачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування орендованою земельною ділянкою орендар має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 599/340/16, підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні, земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Враховуючи ту обставину, що рішення суду в задоволеній частині позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не оскаржується та не перевіряється судом апеляційної інстанції, то відповідно колегія суддів не робить будь яких висновків щодо законності рішення в цій частині.

Що стосується доведеності розміру збитків та упущеної вигоди, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Частина 1 статті 95 ЗК України передбачає, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

У свою чергу стаття 28 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

У частині другій статті 22 ЦК визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

У частині третій статті 623 ЦК закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Як видно із матеріалів справи, розрахунки позивача про стягнення реальних майнових збитків та упущеної вигоди є суто теоретичними, абстрактними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у вигляді упущеної вигоди в сумі 230 127,70 грн та реальних збитків в сумі 30 561,48 грн. на орендованій земельній ділянці площею 2,7553 га, кадастровий №0722887500:04:000:0380, яка розташована на території Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Доказів звернення позивача до відповідної районної державної адміністрації з проханням направити на розгляд комісії з питань дотримання чинного законодавства України у сфері земельних відносин та про визначення розміру заподіяних йому збитків в результаті неправомірних дій відповідачів, не надано.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК).

Упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання, у разі недопущення правопорушення (Постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17).

При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 908/2261/17).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач розрахував суму упущеної вигоди на власний розсуд, без дотримання норм законодавства та методики, затвердженої Постановою КМУ №963 від 25 липня 2007 року, а тому, з урахуванням вимог ст. 78 ЦПК України, даний розрахунок є неналежним доказом у справі.

Як вбачається із частини1статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, сторони мають права обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 1статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 6статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, позивач не довів факт спричинених збитків та їх реальність, обґрунтування їх розміру, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Такі докази матеріали справи не містять.

У Постанові Верховного суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15 зазначено, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для стягнення. Тобто, навіть належний висновок судової економічної експертизи про розмір неодержаного доходу не є належним доказом реальності неодержання доходів. Враховуючи позицію Верховного суду України, для стягнення упущеної вигоди необхідно не тільки у належний спосіб встановлювати її розмір, але і доводити високий ступінь ймовірності такої вигоди.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов висновку про відмову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків та упущеної вигоди позивача.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, у рішенні суду їм надано вірну правову оцінку.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в частині, що оскаржується, та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Фермерського господарства «Корсойл-Агро» адвоката Місюка Руслана Петровича залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний тест постанови складено 01 травня 2024 року.

Головуючий

Судді :