Ухвала

від 30.04.2024 по справі 120/5488/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

30 квітня 2024 р.Справа № 120/5488/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1

до Сьомого апеляційного адміністративного суду

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд доходить висновку, що позовну заяву належить залишити без руху з огляду на таке.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Водночас у позовній заяві не вказано ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки.

У випадках, встановлених законом, фізичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах (частина перша статті 53 КАС України).

З матеріалів позову вбачається, що такий підписано від імені ОСОБА_1 .

Водночас, відображений на позовній заяві зразок підпису від імені ОСОБА_1 не відповідає підпису, проставленого ОСОБА_1 на довіреності №2-190, що також долучена до позовної заяви.

Однак, до позовної заяви не долучена належним чином засвідчену копію паспорта громадянина України, відповідно до якої можна було б ідентифікувати справжність підпису ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 6 ст. 160 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Позовну заяву подано до суду представник позивача Аврамичом А.С., долучивши до матеріалів справи копію довіреності, що зареєстрована в реєстрі за №2-189, виданої державним нотаріусом Тульчинського державної нотаріальної контори, що підтверджується актом Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2024, однак відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої статті 160 КАС України стосовно представника, у позовній заяві не зазначені.

Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Разом з тим, перелік додатків не містить довіреності №2-189.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028 грн.

Таким чином, за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру позивач мав би сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Однак, до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору.

Водночас, разом із позовною заявою подано до суду заяву про звільнення від сплати судового збору. Така заява обґрунтована тим, що сума судового збору, яку потрібно сплатити за подання позовної заяви до суду, є для позивача непід`ємною. При цьому зазначене: "Відповідно до довідки з ДФС, ПФ України, яка додається інших доходів у мене немає".

Визначаючись щодо поданої заяви про звільнення від сплати судового збору, враховую наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

При цьому, суд звертає увагу, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Так, на підтвердження незадовільного майнового стану до позовної заяви долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Водночас, суд звертає увагу, що зі змісту вищезазначеної довідки неможливо достеменно встановити період за яких вона видана, адже копія останньої не придатна для читання.

Більш того, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" містить чіткі приписи, яким встановлено, що суд може звільнити від сплати судового зору, якщо його сума перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оскільки з позовною заявою позивач звернувся до суду у 2024 році, то ОСОБА_1 може бути звільненим від сплати судового збору в разі якщо його сума перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за 2023 рік.

Окрім того, досліджуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору, суд враховує висновки викладені в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.01.2022 у справі №160/139/20 та зазначає наступне.

Для звільнення від сплати судового збору позивач має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

У контексті відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити його та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Суд вважає, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не може бути безумовним доказом підтвердження незадовільного майнового стану ОСОБА_1 , оскільки не свідчать про відсутність у нього інших джерел доходів (пенсія, допомога тощо).

При цьому, позивач у клопотання про звільнення від плати судового збору посилається на довідку Пенсійного фонду України, водночас такого доказу ним не додано до позовної заяви.

Отже, для застосування судом положень частини 1 статті 133 КАС України та Закону України "Про судовий збір" повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

З огляду на зазначене, суд не вбачає на даний момент підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевказаним, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Встановити позивачу 7-денний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, визначених у мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна