Рішення

від 05.04.2024 по справі 160/8566/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 рокуСправа №160/8566/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/8566/23 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-Одеса» про накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

25.04.2023 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-Одеса», в якій просить прийняти рішення про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «МП-ОДЕСА» (код 43422082, місце реєстрації: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Бабенка, буд. 2), відкритих у банківських установах.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС в Одеській області був прийнятий наказ від 24.01.2023 № 338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-Одеса» з 01.01.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв. При виході 25.01.2023 року за адресою господарської діяльності м. Одеса, вул. Степова, буд.52/1, юрисконсульт відповідача відмовив посадовим особам ГУ ДПС в Одеській області у допуску до проведення фактичної перевірки, про що посадовими особами позивача складений акт відмови від допуску від 25.01.2023 року №153/15-32-09-05. 26.01.2023 року заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «МП-Одеса». Позивач зазначає, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

18.05.2023 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву в якому він просив відмовити з задоволення позовних вимог та зазначив, що єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку позивач визначив положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (не допуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) позивачем не заявлено та не доводиться. Підставою для звернення до суду з позовними вимогами слугує встановлений та зафіксований актом Головного управління ДПС в Одеській області від 25.01.2023 за № 153/15-32-09-05 факт не допуску посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки, призначеної згідно з наказом від 24.01.2023 №338-п. Також звертає увагу, що 17 квітня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» до Головного управління ДПС в Одеській області, яким визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 № 338-п про проведення фактичної перевірки. Зазначає, що встановлення судовим рішенням незаконності наказу податкового органу про призначення перевірки платника податків свідчить про відсутність законних підстав для її проведення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року зупинено провадження у справі № 160/8566/23 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» про накладення арешту на кошти до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1623/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року поновлено провадження в адміністративній справі № 160/8566/23 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» про накладення арешту на кошти.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МП-Одеса», ЄДРПОУ 43422082 зареєстроване 20.12.2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 року №338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ: 43422082) на підставі п.п. 191.1.4 п. 191.1 ст. 191, п.п. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами) у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства в частині обліку, зберігання, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів наказано провести фактичну перевірку позивача за визначеними трьома адресами господарських одиниць, тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

Для здійснення перевірки були оформлені направлення на перевірку №749/15-32-09-05 та №750/15-32-09-05 від 25.01.2023 року, в яких вказана мета перевірки: контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

25.01.2023 року головними державними інспекторами відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області було здійснено вихід за адресою: м. Одеса, вул. Степова, буд. 52/1.

Відповідно до акту відмови від допуску до перевірки №153/15-32-09-05 від 25.01.2023 року зафіксовано не допуск працівників органів Головного управління ДПС в Одеській області для проведення перевірки.

Зокрема, інспекторами складено акт №154/15-32-09-05 від 25.01.2023 року відмови від підпису акту не допуску до перевірки, яким встановлено факт відмови від підпису акту не допуску до проведення фактичної перевірки працівників органів Головного управління ДПС в Одеській області.

Вважаючи наказ відповідача від 24.01.2023 року №338-п протиправним, позивач звернувся до суду.

Відповідно до програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1623/23 від 17.04.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-Одеса» задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 №338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 43422082).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року в адміністративній справі №160/1623/23 залишено без змін.

Вважаючи, що наявні підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, перелік яких наведений у ст. 80 ПКУ. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України. Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь- якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.

У відповідності до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Із системного аналізу положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

З аналізу наведеного правового регулювання суд приходить до такого правового висновку: арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених нормами Податкового кодексу України.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 10 січня 2024 року по справі № 820/5484/17.

Так, у розумінні підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №820/1929/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. При вирішенні спору щодо наявності підстав для накладення арешту на кошти необхідно встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.05.2022 по справі №813/1355/17.

В даному випадку, єдиною підставою для звернення до суду з вимогою про застосування арешту рахунків відповідача позивачем зазначено умову, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

При цьому, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 160/1623/23 від 17.04.2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року, підтверджено відсутність законних підстав для проведення перевірки, оскільки визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 №338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-Одеса».

Отже, є правомірною відмова відповідача Головному управлінню ДПС в Одеській області у допуску до проведення перевірки за відсутності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Жодних інших підстав для накладення арешту на кошти відповідача (наявність податкового боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) податковим органом не заявлено та не доводиться.

Таким чином, на даний час відсутні підстави для накладення арешту на кошти платника податків з підстав, наведених позивачем у позовній заяві.

Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-Одеса» про накладення арешту на кошти відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, встановлені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська