Ухвала

від 25.04.2024 по справі 240/3527/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

25 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/3527/24

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Луценко Д.В.,

за участю: представника позивача Захарченка В.П.,

представника відповідача Дем"янчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,

встановив:

В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває справа №240/3527/24 за адміністративним позовом ТОВ "Церсаніт Мінералз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2023 №00000460705 та №00000440705.

Разом з позовом позивач подав клопотання про поновлення строку на звернення з позовом. Клопотання обгрунтоване тим, що на підставі проведеної перевірки ТОВ "Церсаніт Мінералз" контролюючим органом було складено акт перевірки №10188/06-30-07-05/42363718 від 15.11.2022 , який не був вручений та не був отриманий ТОВ "Церсаніт Мінералз". З вказаних причин було оскаржено спірні рішення до суду. Разом з тим, рішенням суду від 25.01.2024 у справі №240/28010/23 у задоволенні позову відмовлено. ТОВ "Церсаніт Мінералз" не мало об`єктивної можливості подати дану позовну заяву у встановлений процесуальний строк для оскарження ппр по суті встановлених порушень, оскільки ознайомилося зі змістом акту перевірки від 15.11.2022 №10188/06-30-07-05/42363718, який був наданий ГУ ДПС у Житомирській області у рамках іншої судової справи 18.12.2023 , лише у січні 2024 року.

Ухвалою від 26.02.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

В ухвалі зазначено про те, що питання дотримання строків звернення з позовом буде вирішуватись у підготовчому судовому засіданні.

Представник відповідача надіслав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, у зв"язку з пропуском строку звернення з позовом.

Клопотання мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення від 03.01.2023 №00000460705 та №00000440705 вручено 11.01.2023 представнику позивача, в той же час, позов подано 20.02.2024, відтак позивачем порушено шестимісячний строк, встановлений ч.2 ст. 122 КАС України. Житомирським окружним адміністративним судом у рішенні від 25.01.2024 в межах адміністративної справи №240/28010/23 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2023 №00000460705, №00000440705 та від 02.11.2022 №00071420705 зазначено щодо доведеності належного виконання з боку Головного управління ДПС у Житомирській області обов`язку із направлення на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копії акту перевірки та забезпечення права платника податків на подання заперечення на акт перевірки та додаткових доказів, а тому суд визнає, що контролюючим органом не допущено порушень статті 86 Податкового кодексу України.

Позивач подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. У запереченнях зазначає про те, що без ознайомлення зі змістом акту перевірки у позивача була відсутня об`єктивна можливість оскаржувати податкові повідомлення-рішення з точки зору наявності або відсутності виявлених порушень контролюючим органом при проведенні перевірки. ТОВ "Церсаніт Мінералз" вживало заходів щодо отримання примірника акту перевірки шляхом направлення 19.01.2023 листа на адресу ГУ ДПС у Житомирській області за підписом генерального директора із проханням надати такий акт, однак отримало відмову.

В підготовчому судовому засіданні суд поставив на обговорення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача клопотання підтримав, просив задовольнити.

Представник позивача проти залишення позовної заяви без розгляду заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим - третім пункту 56.18 визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 58.19 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №160/11673/20 (постанова від 27.01.2022) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.01.2024 у справі № 560/7714/23.

В межах спірних правовідносин позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 03.01.2023 №00000460705 та №00000440705.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах процедура адміністративного оскарження не проводилися.

Відтак, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, строк звернення до суду визначається абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28 грудня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Отже обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема, акту перевірки та податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.

У свою чергу, податкові повідомлення-рішення від 03.01.2023 №00000460705 та №00000440705 контролюючим органом направлено за податковою адресою підприємства 03.01.2023 відповідно до вимог ст. 42 Податкового кодексу України рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані позивачем 11.01.2023, що його представником в судовому засіданні не заперечувалося.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19 та від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на звернення до суду з вказаним позовом, позивач посилається на те, що на підставі проведеної перевірки ТОВ "Церсаніт Мінералз" контролюючим органом було складено акт перевірки №10188/06-30-07-05/42363718 від 15.11.2022 , який не був вручений та не був отриманий ТОВ "Церсаніт Мінералз". З вказаних причин було оскаржено спірні рішення до суду. Разом з тим, рішенням суду від 25.01.2024 у справі №240/28010/23 у задоволенні позову відмовлено. Товариство не мало об`єктивної можливості подати дану позовну заяву у встановлений процесуальний строк для оскарження ППР по суті встановлених порушень, оскільки ознайомилося зі змістом акту перевірки від 15.11.2022 №10188/06-30-07-05/42363718, який був наданий ГУ ДПС у Житомирській області у рамках іншої судової справи 18.12.2023 , лише у січні 2024 року.

Разом з тим, вказані доводи представника позивача суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що ТОВ "Церсаніт Мінералз" двічі зверталося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2023 №00000460705, №00000440705.

Зокрема, вказані обставини підтверджуються оглянутими в судовому засіданні матеріалами адміністративних справ №240/11615/23 та 240/28010/23.

Згідно змісту позовних заяв у вказаних справах, як на підставу для звернення з позовом, позивач посилався на те, що складений відповідачем акт документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності від 15.11.2022 не був вручений позивачу, в результаті чого ТОВ "Церсаніт Мінералз" було позбавлено змоги надати заперечення на складений контролюючим органом акт, і як наслідок сталося порушення прав платника податку.

В той же час, позов в справі №240/11615/23 був поданий 01.05.2023 представником позивача - адвокатом Касянчуком Сергієм Васильовичем, однак ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 позовна заява була повернута позивачу у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви.

В подальшому позивач знову звернувся до суду з аналогічним позовом 27.09.2023. Позов був поданий представником - адвокатом Захарченком Вадимом Павловичем.

За наслідками розгляду справи №240/28010/23, Житомирський окружний адміністративний суд у рішенні від 25.01.2024 за адміністративним позовом ТОВ "Церсаніт Мінералз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2023 №00000460705, №00000440705 та від 02.11.2022 №00071420705 дійшов висновку щодо доведеності належного виконання з боку Головного управління ДПС у Житомирській області обов`язку із направлення на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копії акту перевірки та забезпечення права платника податків на подання заперечення на акт перевірки та додаткових доказів, а тому суд визнав, що контролюючим органом не допущено порушень статті 86 Податкового кодексу України.

Зокрема, даним судовим рішення встановлено, що підписаний посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області другий примірник акту перевірки від 15.11.2022 №10188/06-30-07-05/42363718 був надісланий 16.11.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною (податковою) адресою позивача, а саме: 11725, вул. Чижевська,4, с.Чижівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська область.

Житомирська дирекція Акціонерного товариства "Укрпошта", у відповідь на запит представника відповідача №14649/6/06-30-07-05 від 21.12.2022, повідомила, що рекомендований лист №1001100368021 від 16.11.2022 з повідомленням про вручення на ім`я ТОВ "Церсаніт Мінералз", за адресою: 11725, с.Чижівка, вул.Чижевська,4 був вручений 30.11.2022 працівнику підприємства Коренчук Катерині у відділенні поштового зв`язку Зв`ягель-1, (індекс 11701). Повідомлення про вручення даного листа відправлене на адресу ГУ ДПС Житомирської області та вручене 29.12.2022 довіреній особі Вершіленко у відділенні поштового зв`язку Житомир-3 (індекс 10003).

Допитана в судовому засіданні свідок показала, що вона не ставила свій підпис на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, виплату грошового переказу № 1001100368021 - 30 листопада 2022 року та № 1001300013104 - 11 січня 2023 року. Кому належать вказані підписи їй невідомо. Вся отримана товариством кореспонденція реєструється в день надходження .

Суд зазначив, що неотримання платником податків копії акту перевірки, надісланого контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку, встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного надіслання акту перевірки у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 та постанові від 18 липня 2019 року в справі №0440/5993/18.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Докази оскарження вказаного судового рішення у порядку апеляційного провадження відсутні, з огляду на що дане судове рішення набрало законної сили у встановленому порядку.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що ні при подачі позовних заяв, ні в межах розгляду справ №240/11615/23 та 240/28010/23, позивачем жодного разу ні письмово, ні усно не було заявлено суду клопотання про витребування акту перевірки від 15.11.2022 №10188/06-30-07-05/42363718 у зв`язку із неможливістю його отримання від ГУ ДПС України в Житомирській області, хоча про його наявність і факт направлення позивачу достеменно було відомо ще в січні 2023 року, свідченням чого є лист ГУ ДПС України в Житомирській області від 27.01.2023 № 1390/6/06-30-07-05, який був наданий на звернення позивача від 19.01.2023.

Зокрема, у вказаному листі відповідач повідомив про направлення на адресу Товариства та вручення 11.01.2023 уповноваженій особі за довіреністю Коренчук акту перевірки.

Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що акт перевірки був поданий до матеріалів справи №240/28010/23 18.12.2023 на виконання протокольної ухвали суду від 06.12.2023, який відповідно до протоколу судового засідання витребував цей доказ з власної ініціативи.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що заяву про ознайомлення з матеріалами справи №240/28010/23 представник позивача подав суду 10.01.2024 та ознайомився зі справою 16.01.2024.

Однак, будь-яких інших доказів, які б свідчили, що позивач чи його представники в період з січня 2023 по січень 2024 року, тобто протягом року, вживали заходи для отриманні зазначеного акту до матеріалів справи не надано.

Також в судовому засіданні представник позивача на запитання суду пояснив, що не вважав за необхідне змінювати правову підставу оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в межах справи №240/28010/23, оскільки така була узгоджена між ним і клієнтом.

Не заперечуючи диспозитивного права позивача, яке визначено ч.3 ст.5 КАС України, на розпорядження своїми вимогами на власний розсуд, а також на реалізацію ним інших прав, суд зазначає, що процесуальний закон, крім прав наділяє учасника справи і визначеним обов`язком добросовісно користуватися процесуальними правами, зокрема вчинення процесуальних дій у встановлені строки.

Аналіз встановлених обставин та пояснення представника позивача в сукупності, дають суду підстави для висновку, що єдиною причиною пропуску звернення до суду з даним позовом є неотримання акту перевірки і як наслідок формування "помилкової" правової позиції підстав позову при попередніх зверненнях до суду, яка, як слідує з пояснень представника позивача, стала зрозумілою після винесення рішення у справі №240/28010/23.

Однак, на думку суду, обрання форми захисту порушених прав є невід`ємним правом особи, але такі заходи повинні учинятися в межах визначених законом строків, у тому числі зміна підстав позову.

Застосування скорочених строків при вирішенні судами спорів у податкових правовідносинах, установлених КАС України, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Як вже зазначалося, на момент звернення до суду з даним позовом (20.02.2024), Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 сформовано правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує встановлені обставини у даній справі, що після набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/28010/23, звернувшись з цим позовом лише 20.02.2024, позивач допустив надмірне зволікання, не навів необґрунтованих причин та поважних обставин, які слугували підставою для звернення до суду з позовом лише 20.02.2024, а "помилковість" правової позиції при зверненні з попередніми позовами чи не отримання акту перевірки, за умови наявності реальної можливості його отримання шляхом заявлення суду відповідного клопотання, не може свідчити про об`єктивну неможливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, оскільки такі дії, на думку суду, залежали виключно від волі позивача та його представників, які є професійними адвокатами.

З врахуванням встановлених обставин, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що він був позбавлений можливості оскаржити спірні рішення по суті встановлених порушень у встановлений строк з мотивів неотримання ним акту перевірки, висновки якого стали підставою для їх прийняття.

Таким чином, обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду, суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування інших обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі Мушта проти України ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі Іліан проти Туреччини ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи, що з позовом представник позивача звернувся з пропуском шестимісячного строку звернення з позовом, а причини викладені у заяві про поновлення строку звернення з позовом є неповажними, то суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" у справі "240/3527/24 залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст ухвали виготовлено: 30 квітня 2024 року