Рішення

від 01.05.2024 по справі 280/2194/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Справа № 280/2194/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №263040013643 від 27.02.2024 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком позивачу;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи у Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 20.06.1996 по 31.12.2000 (04 роки 06 місяців 12 днів), з 01.02.2004 по 31.12.2004 (00 років 11 місяців 00 днів), на ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» з 01.01.2005 по 01.06.2005 (00 років 05 місяців 01 день) та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за Списком №1 від 19.02.2024 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2024 відкрито провадження у справі №280/2194/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№11770 від 12.03.2024). Зокрема зазначено, що 19.02.2024 у зв`язку із досягненням необхідного віку та наявністю стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. На підтвердження наявності необхідного пільгового стажу за Списком №1 позивачем було надано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.09.1992. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем було прийнято рішення №263040013643 від 27.02.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), яке обґрунтовано відсутністю необхідного пільгового стажу. Зауважено, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 періоди роботи у Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 20.06.1996 по 31.12.2000 (04 роки 06 місяців 12 днів), з 01.02.2004 по 31.12.2004 (00 років 11 місяців 00 днів), на ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» з 01.01.2005 по 01.06.2005 (00 років 05 місяців 01 день). Не погоджуючись із неврахуванням відповідачем до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 періодів роботи з 20.06.1996 по 31.12.2000, з 01.02.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 01.06.2005 та вважаючи протиправним рішення №263040013643 від 27.02.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовні заяву (вх.№15819 від 02.04.2024). Зокрема зазначено, що 19.02.2024 позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1. За результатами розгляду заяви та наданих документів за принципом екстериторіальності, відповідачем було прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, через відсутність необхідного пільгового стажу. Зазначеним рішенням було встановлено, що страховий стаж позивача складає 32 роки 00 місяців 04 дні, пільговий стаж за Списком № 1 - 03 роки 05 місяців 22 дні. Зауважено, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії не було надано уточнюючої довідки, а також наказів про атестацію робочих місць. Крім того вказано, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про пільговий стаж за періоди роботи позивача з 20.06.1996 по 31.12.2000, з 01.02.2004 по 31.12.2004, а тому підстави для зарахування вказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу відсутні. Водночас, відзначено, що період роботи позивача з 01.01.2005 по 01.06.2005 зарахований до пільгового стажу за Списком №1, згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на вищевказане зазначено, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, а тому підстави для задоволення позовних вимог повністю відсутні.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 11.05.1998 Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області (а.с.6-8).

19.02.2024 у зв`язку із досягненням необхідного віку та наявністю стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до якої було додано необхідний пакет документів (а.с.43-44).

У відповідності до умов Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1), починаючи з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи зазначене, заява позивача від 19.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення №263040013643 від 27.02.2024, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV через відсутність необхідного пільгового стажу. Відповідно до вказаного рішення вік позивача на час звернення 49 років 09 місяців 07 днів, загальний страховий стаж - 33 роки 00 місяців 04 дні, пільговий стаж 03 роки 05 місяців 00 дні (а.с.11).

Позивач не погодившись з рішенням відповідача №263040013643 від 27.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV та незарахуванням до пільгового стажу періодів її роботи з 20.06.1996 по 31.12.2000, з 01.02.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 01.06.2005, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV).

До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років які народилися по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Аналогічні приписи містяться у пункті «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1788-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2018 по адміністративній №415/760/17, 31.07.2018 по адміністративній справі № 486/1080/16-а, від 31.07.2018 по адміністративній справі № 235/1112/17 висловив правову позицію про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №1, 2 саме записами у трудовій книжці.

Отже, за наявності належно оформлених записів у трудовій книжці та підтвердження стажу роботу, що дає право на пільгову пенсію, підприємством, неможливо спростовувати факт наявності у позивача стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Суд звертає увагу, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 вона досягла необхідного віку понад 49 років 6 місяців.

Питання щодо наявності у ОСОБА_1 необхідного загального стажу не є спірним, оскільки відповідно до рішення відповідача №263040013643 від 27.02.2024 страховий стаж позивача становить 33 роки 00 місяців 04 дні, що перевищує передбачений статтею 114 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж (а.с.11).

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить конкретних періодів роботи позивача, які не зараховані до її пільгового стажу.

Водночас, із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач не погоджується із неврахуванням відповідачем до її пільгового стажу періодів її роботи з 20.06.1996 по 31.12.2000, з 01.02.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 01.06.2005.

Проте, згідно з розрахунком стажу позивача за формою РС-право (номер ПС:263040013643) до пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 відповідачем зараховано періоди роботи з 01.01.2001 по 31.12.2003 з 11.01.2004 по 31.01.2004 та з 01.01.2005 по 01.06.2005 (а.с.12).

Відтак, період роботи позивача з 01.01.2005 по 01.06.2005 зараховано відповідачем до пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а отже такий не є спірним. Вказане також підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є неврахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів її роботи з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004 та відповідно відсутність у позивача передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 114 Закону №1058-IV необхідного пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

У якості підстави для неврахування до пільгового стажу періодів роботи з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004 відповідач посилається на ненадання позивачем уточнюючих довідок про підтвердження пільгового характеру роботи, відсутність наказів про атестацію робочих місць у спірні періоди та відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про пільговий стаж за вказані періоди роботи позивача.

Так, з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 09.09.1992 (а.с.13-17), виданої на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що за спірний період вона містить наступні відомості:

- з 20.06.1996 позивач прийнята на посаду машиніста РУМ цеху аміачної селітри по 5 розряду на підставі наказу № ОК 46 К від 21.06.1996 (запис №6);

- за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно наказу № 396 від 23.05.2000 р. (запис внесено між рядками 6 та 7);

- 22.09.2004 позивача переведено на посаду машиніста розфасувально-пакувальних машин (фасувальник) того ж цеху по 5 розряду згідно розпорядження № 186 від 22.09.2004 (запис №7 в трудовій книжці);

- за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно наказу № 396 від 23.05.2000 (запис №8);

- 31.12.2004 позивач звільнена по переведенню в ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» згідно статті 36 пункту 5 КЗпП України згідно наказу № 143-К від 31.12.2004 (запис №9).

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача містять відомості щодо характеру роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Суд вважає неприйнятною позицію відповідача щодо необхідності надання уточнюючої довідки про підтвердження пільгового характеру роботи, оскільки основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 16.06.2020 у справі №682/967/17 та від 19.06.2020 у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19.

Відтак, посилання відповідача на відсутність довідок, що підтверджують пільговий характер роботи за спірні періоди роботи суд вважає безпідставним, оскільки робота позивача згідно списку робіт, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 підтверджується трудовою книжкою, яка містить відповідну інформацію.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про ненадання позивачем наказів про атестацію робочих місць, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, Затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21- 519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відповідно до частина 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Робочі місця позивача у періоди роботи з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004 були атестовані відповідно до наказу №396 від 23.05.2000, про що до трудової книжки ОСОБА_1 внесені відповідні відомості.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.

Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області таким правом не скористалося

Стосовно посилань відповідача на відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про пільговий стаж за періоди роботи позивача з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004, суд зазначає, що невірно зазначений код підстав для обліку спецстажу, що вноситься роботодавцем при формуванні та поданні страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може слугувати підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком по Списку №1, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а

На підставі вищевикладеного у сукупності, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують пільговий характер роботи позивача у спірні періоди роботи ОСОБА_1 з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004, а тому такі мають мають бути зараховані до її пільгового стажу за Списком №1 на підставі записів, що містяться у трудовій книжці позивача.

На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи, що як було зазначено вище, позивач на момент звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку, набула передбачений статтею 114 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж та із врахуванням періодів роботи з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004 має пільговий стаж понад 7 років 6 місяців суд дійшов висновку, що рішення відповідача №263040013643 від 27.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на те, що період роботи позивача на ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» з 01.01.2005 по 01.06.2005 зараховано відповідачем до пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи у Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 20.06.1996 по 31.12.2000 (04 роки 06 місяців 12 днів), з 01.02.2004 по 31.12.2004 (00 років 11 місяців 00 днів), на ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» з 01.01.2005 по 01.06.2005 (00 років 05 місяців 01 день), підлягають частковому задоволенню.

Отже, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить та враховуючи обставини, встановлені під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 періоди роботи у Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004 у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 19.02.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №4951-2132-0706-3691 від 11.03.2024 (а.с.5).

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) №263040013643 від 27.02.2024 про відмову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 періоди роботи у Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 20.06.1996 по 31.12.2000 та з 01.02.2004 по 31.12.2004 у зв`язку із чим повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.02.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.05.2024.

Суддя І.В.Садовий