Рішення

від 29.04.2024 по справі 320/34777/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року №320/34777/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ АВТОСФЕРА» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ АВТОСФЕРА» із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.01.2023.

Позов мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесеної на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, з огляду на надання водієм відповідачу під час здійснення рейдової перевірки договору на здійснення нерегулярних перевезень, які останнім протиправно не враховано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що оскільки позивачем фактично здійснювались регулярні перевезення, то пред`явлений водієм договір із замовником транспортних послуг не відображав, обставин, які були предметом рейдової перевірки, а відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є законною та не підлягає скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 20.12.2022 інспекторами Укртранспебезпеки, відповідно до направлення від 15.12.2022 №000399 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час перевірки було здійснено огляд транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами складено акт №347637 від 20.12.2022 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Так, під час перевірки виявлено порушення позивачем абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті №347637 від 20.12.2022 зафіксовано, що суб`єкта правопорушення (автомобільного перевізника) визначено товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ АВТОСФЕРА».

07.02.2023 відповідачем, у відповідності до положень Порядку №1567, проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акта №347637 від 20.12.2022.

За наслідками проведеного розгляду справи, прийнято постанову від 07.02.2023 про застосування до позивача адміністративногосподарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення «відсутність на момент проведення перевірки договору із замовником послуг», відповідальність за яке передбачена абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач з правомірністю вказаного рішення суб`єкта владних повноважень не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративногосподарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 цього Закону.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Закон № 2344-III).

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритновагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізникаминерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будьякий час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритновагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першоюдругою статті 48 Закону № 2344III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

пасажирські перевезення перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;

регулярні спеціальні пасажирські перевезення перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитковокасовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що 20.12.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ АВТОСФЕРА» та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 укладено договір №225/4443/47 на нерегулярні перевезення пасажирів, за умовами якого перевізник зобов`язується надати замовнику послугу по перевезенню групи пасажирів у кількості осіб та їх багажу, список яких наведено в інформаційному листі, який є невід`ємною частиною цього договору, щодо нерегулярних перевезень транспортним засобом марки MERCEDESBENZ, номерний знак НОМЕР_1 за маршрутом м. Київ, вул. Проспект Перемоги, 136В, дата відправлення 05:00 20.12.2022 м. Київ, вул. Проспект Перемоги, 136В, дата прибуття 18:00 23.12.2022. Замовник, зокрема, допускає до перевезення пасажирів, зазначених в інформаційному листі. Розрахунки Замовника із Перевізником за перевезення організованої групи пасажирів та їх багажу здійснюється відповідно до вимог цивільного законодавства України шляхом перерахування грошових коштів Замовником на вказаний у договорі рахунок.

З умов вказаного договору вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ АВТОСФЕРА» надає послуги нерегулярних пасажирських перевезень та за вимогами статті 39 Закону №2344-III при наданні таких перевезень водій автобуса при собі повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 затверджені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Відповідно до пунктів 51-61 Правил нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

До нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.

У разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:

- здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;

- організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;

- встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;

- самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;

- здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

Під час здійснення нерегулярних перевезень водію забороняється проводити посадку та/або висадку пасажирів у не визначених договором місцях.

Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.

Суб`єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.

Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.

Під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.

Передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою «Нерегулярне перевезення» на білому фоні.

У салоні автобуса розміщується інформація про автомобільного перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону, страхової суми.

Під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Як слідує з матеріалів справи, в ході рейдової перевірки автотранспортного засобу позивача інспектором було виявлено відсутність у водія на момент перевірок документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: договору із замовником послуг.

При цьому судом встановлено та підтверджується письмовими матеріалами справи, що час відправлення, зазначений у договорі №225/4443/47, не відповідає фактичному часу відправлення. Більше того, як вбачається з досліджених судом інформаційного листа та відеозапису проведення рейдової перевірки, з яких вбачається невідповідність пасажирів, які перебували в салоні транспортного засобу, пасажирам, які зазначені в інформаційному листі, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративногосподарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У цій справі, суд звертає увагу на те, що наданими позивачем доказами не спростовано допущення ним порушень, документально встановлених посадовими особами Укртрансбезпеки.

Так, надані до позовної заяви документи не можуть підтверджувати виконання позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме на момент здійснення рейдової перевірки додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Крім того, слід зазначити, що акт №347637 від 20.12.2022 не містить будь-яких інших зауважень чи заперечень.

Водночас, доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи під час розгляду адміністративної справи по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.