Рішення

від 30.04.2024 по справі 640/3251/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року м. Київ№ 640/3251/19

Київський окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нігяр"

до 1) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

2) Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

провизнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нігяр» (далі по тексту позивач, ТОВ «Нігяр») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту відповідач 1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту відповідач 2, ДПІ у Святошинському районі) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за грудень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні вих. № 9482/10/26-15-57-05-12 від 21 січня 2019 року;

- зобов`язати ДПІ у Святошинському районі прийняти звітну податкову декларацію ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про відмову у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2018 року з підстав анулювання реєстрації позивача платником ПДВ є передчасним, оскільки рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ є предметом оскарження у судовому порядку.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в якому зазначено, що ДПІ у Святошинському районі та ГУ ДПС у м. Києві не погоджуються із заявленими позовними вимогами, оскільки підставою винесення рішення про відмову у прийнятті податкової звітності за грудень 2018 року є порушення при її заповненні.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у відзивах жодним чином не спростовано твердження ТОВ «Нігяр» про безпідставність прийняття рішення про відмову у прийнятті звітної податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №840/3251/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.04.2019 до суду від відповідачів надішли відзиви на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №640/3251/19 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №826/8948/18.

03.05.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 поновлено провадження в адміністративній справі № 640/3251/19. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Замінено відповідача з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали даної адміністративної справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Запропоновано сторонам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати до суду додаткові пояснення та документи (докази) щодо обставин щодо предмету позову.

Судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що 10.09.2019 внесено запис про припинення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

При цьому, наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року розпочато здійснення повноважень та функцій територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремленими підрозділами згідно наказу ДПС від 30.09.2020 р. № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Головне управління ДПС у м. Києві зареєстровано як відокремлений підрозділ і включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» за кодом 44116011.

З наведеного вбачається, що Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011) є кінцевим правонаступником Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Позивачем подано до ДПІ у Святошинському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

Листом від 21.01.2019 №9482/10/26-15-57-05-12 ДПІ у Святошинському районі повідомила позивачу, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Кодексу) звітна податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2018 року вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено невірне значення обов`язкового реквізиту «індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період» (пункту 48.4 статті 48 гл. 2 розд. ІІ Кодексу), оскільки такий номер відсутній в зазначеному реєстрі (або анульований у зв`язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість (дата анулювання реєстрації 30 березня 2018 року).

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.

Таким чином умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів, перелік яких визначений у пунктах 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, відповідач за наслідками обробки податкової декларації ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за грудень 2018 року не встановив.

З податкової декларації ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за грудень 2018 року вбачається, що означена податкова звітність складена з дотриманням приписів статті 48 Податкового кодексу України та містить всі обов`язкові реквізити, що відповідачем не заперечується.

Оскільки матеріалами справи підтверджується і не було спростовано відповідачем, що реквізитів податкової декларації з ПДВ ТОВ «Нігяр» за грудень 2018 року з вимогами пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податковий орган не співставляв, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у прийнятті вказаної податкової декларації відповідач прийняв передчасно.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як на підставу для відмови у прийнятті податкової звітності, суд зазначає наступне.

Так, статтею 184 Податкового кодексу України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

Згідно з пунктом 184.3 статті 184 Податкового кодексу України контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Відповідно до пункту 184.10 статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Пунктами 184.5-184.6 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Зі змісту викладених положень чинного законодавства слідує, що статтею 184 Податкового кодексу України встановлені підстави та порядок анулювання реєстрації платника податків платником ПДВ та пов`язані з цим правові наслідки у вигляді неможливості формування податкового кредиту за рахунок сплаченого у складі ціни товарів і послуг ПВД.

Разом з цим, жоден пункт статті 184 Податкового кодексу України не містить положень, які б утворювали правову підставу для відмови платникові податків, навіть за умови відсутності у нього реєстрації платником ПДВ, у прийнятті податкової декларації з ПДВ.

Суд зазначає, що етап прийняття та реєстрації податкової звітності є, по-суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого податковий орган здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

До прийняття податкової звітності податковий орган не уповноважений здійснювати перевірку інших показників, зазначених у ній, з чого слідує, що будь-які інші обставини, ніж невідповідність податкової звітності вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, по-перше - не можуть встановлюватись та оцінюватись податковим органом на етапі прийняття податкової звітності, по-друге - не можуть слугувати підставою для відмови у її прийнятті.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що сам по собі факт анулювання та/або відсутності реєстрації платником ПДВ не є тією підставою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №826/8948/18 адміністративний позов задоволено повністю, а саме - визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві №290 від 30.03.2018 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вищевказана відмова у неприйнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2018 року, викладена у листі від 21.01.2019 №9482/10/26-15-57-05-12 є протиправною і суперечить вищенаведеним нормам статей 48, 49 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

З метою повного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання відповідачем 2.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість винесених ним оскаржуваних вимоги та рішення.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача та наявність підстав для задоволення позову.

VI. Судові витрати.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про відмову в прийнятті звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» з податку на додану вартість за грудень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні від 21.01.2019 №9482/10/26-15-57-05-12.

Визнати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Нігяр», такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, офіс 10/1, код ЄДРПОУ 38565959) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Жук Р.В.