Рішення

від 30.04.2024 по справі 380/5179/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 рокусправа № 380/5179/22Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Антонюк Ю.І., за участю : представника позивача Варяниці Н.О., представника відповідача Мерзи Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Офісні Активи до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Офісні Активи звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить :

визнати протиправними та скасувати рішення №4839 від 20.12.2021 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Офісні Активи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Львівській області 20.12.2021 прийнято рішення №4839, згідно з яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивач вважає, що таке рішення відповідача є неправомірним та належить до скасування, оскільки прийняте не у відповідності з нормами чинного законодавства. Зазначено, що ТОВ Офісні Активи здійснює активно свою господарську діяльність, зокрема і зовнішньоекономічну, що відображено у бухгалтерському та податковому обліках. Позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов до висновку про наявність підстав, передбачених пп. г п. 184,1 ст.184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Таким чином, на думку позивача, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Офісні Активи є протиправним.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ТОВ Офісні Активи, зареєстроване з 01.08.2020 як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців з листопада 2020 року по жовтень 2021 року подає податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, а саме з листопада 2020 року по жовтень 2021 року подає податкові декларації з ПДВ з нульовими показниками. Вказане є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ відповідно до пп.г п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України. Головним управлінням ДПС у Львівській області було винесено рішення № 4839 від 20.12.2021 про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 25.04.2024, суд заслухав думку представника позивача та представника відповідача, ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Офісні Активи (ЄДРПОУ 43710706), було зареєстровано платником податку на додану вартість 01.08.2020, індивідуальний податковий номер 437107013042.

Рішенням № 4839 від 20.12.2021 було анульовано реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ Офісні Активи з підстав подання протягом 12 послідовних місяців податкових декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою про подання/неподання платником ПДВ та/або реєстром (переліком) податкових декларацій від 09.12.2021 №461.

Не погодившись з рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ, анулювання свідоцтва платника ПДВ регулюється статтями 180 - 184 ПК України та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України (далі МЮУ)17.11.2014 за № 1456/26233; далі Положення; в редакціях, чинних на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (пункту 182.2 статті 182 ПК).

Згідно підпунктом г пункту 184.1 ст. 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема:

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що підставою для анулювання реєстрації платником ПДВ у відповідності до вимог підпункту г пункту 184.1 ст. 184 ПК, є факт неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Разом з тим, будь-яких винятків щодо застосування вказаної норми, ПК не містить.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи позивача, як на підставу для скасування оскаржуваного Рішення, що ТОВ здійснювалась господарська діяльність у період у якому податковим органом встановлено відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджується актами надання послуг, рахунками на оплату та банківськими виписками. Оскільки, відповідно до вимог підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК для анулювання реєстрації платником ПДВ визначальним є саме факт неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Натомість, реєстрація податкових накладних в електронному кабінеті платника податків, без подання контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подання такої з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, не впливає на прийняття рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ.

Суд зазначає, що анулювання реєстрації здійснюється на дату прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункти 184.2, 184.5, 184.6 статті 184 ПК).

Отже, реєстрація особи як платника ПДВ, є анульованою з дати прийняття контролюючим органом такого рішення. Крім цього, починаючи з дати анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, зазначеної контролюючим органом у рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ, у цієї особи відсутні обов`язок щодо виписування податкових накладних та право на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Як уже зазначалося вище судом, Положенням визначається порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 5.5 Положення анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти б - з пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема:

довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Судом встановлено, що Головним управлінням стосовно ТОВ прийнято Рішення, яким позивача виключено з реєстру платників ПДВ, на підставі довідки ГУ ДПС у Львівській області №461 від 09.12.2021 про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Суд зауважує, що вказаною Довідкою підтверджено, що протягом 12 послідовних податкових місяців позивачем подано декларації, які свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (листопад 2020 року по жовтень 2021 року).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в даному випадку позивач не спростував той факт, що протягом 12 послідовних податкових місяців, що передували прийняттю спірного рішення, ним подавались податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчить про наявність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

За вказаних обставин суд вважає, що рішення №4839 від 20.12.2021 про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідає вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -

вирішив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна