Рішення

від 01.05.2024 по справі 420/3890/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3890/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого по справі судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA50020/2024/000071/2 від 30.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому воно підлягає скасуванню. З наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. Також наявний платіжний документ, який підтверджує фактичну оплату вартості товарів. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару. Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. Незгода з оскаржуваним рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 07.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив, з огляду на який відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500003058U1 від 29.01.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000014/2 від 31.01.2024 р. надані документи, що стосуються вартості товару не містять відомостей щодо вартісних характеристик пакування такого товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявних в поданих зазначеними особами документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи викладені норми, можна зробити висновок, що у митного органу наявний обов`язок перевірки всіх складових митної вартості навіть за умови, що вони включені у вартість товару. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500003058U1 від 29.01.2024 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Судом встановлено, що 20.06.2023 р. між Компанією DAYOU INTERNATIONAL TRADING (NINGDE) CO., LTD (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (покупець) укладено Контракт поставки № DAYOU-DNI/2023, за умовами якого: 2.1. Контакту поставки Продавець зобов`язується поставляти Покупцеві Товари, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари у відповідності до положень цього Договору; 3.1. продавець здійснює поставку товарів Покупцеві на підставі Специфікацій, складених за підписами уповноважених представників та печатками Сторін; 5.1 Ціна на Товар визначається на підставі специфікації; 5.2. Загальна сума контракту рахується в залежності від умов поставки (INKOTERMS 2020), вказаних в специфікації (а.с.23-24).

На виконання Контракту поставки було складено Проформу-інвойс № XRM207- 2301 від 17.08.2023 р. Сторонами було погоджено поставку електродвигунів у загальній кількості 88 од. та наступні умови оплати: 30% - попередня оплата; 70% - перед відправкою.

Товар було оплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» у повному обсязі декількома платежами, що повністю відповідає умовам Проформи-інвойсу № XRM207-2301 від 17.08.2023 та підтверджується платіжними документами:

- платіж у розмірі 30% від ціни товару (18 984,42 доларів США) підтверджується платіжною інструкцією № 168 від 25.08.2023; - платіж у розмірі 70% від ціни товару (44 296,98 доларів США) підтверджується платіжною інструкцією № 183 від 23.10.2023.

Для подальшого оформлення зазначеного товару Сторонами було підписано Специфікацію № XRM207-2301 від 18.10.2023 р., а Продавцем було надано Позивачу Комерційний інвойс № XRM207-2301 від 18.10.2023 р. на загальну суму 63 281,40 доларів США, що повністю відповідає змісту Проформи-інвойсу № XRM207- 2301 від 17.08.2023.

Продавцем було складено та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» Пакувальний лист № XRM119-2301 від 18.10.2023, в якому зазначена загальна кількість товару 88 шт., вага нетто 16 297 кг, вага брутто 18 565 кг, найменування та характеристики товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення було надано:

- митна декларація № 24UA500500003058U1 від 29.01.2024 р.;

- проформа-інвойс № XRM207-2301 від 17.08.2023 р.;

- комерційний інвойс № XRM207-2301 від 18.10.2023 р.;

- пакувальний лист № XRM119-2301 від 18.10.2023 р.;

- коносамент WMSS23103296 від 11.11.2023 р.;

- автотранспортна накладна № 9085 від 25.01.2024 р.;

- сертифікат про походження товарів № 23C3522M0457/00007 від 29.11.2023 р.; - платіжна інструкція № 168 від 25.08.2023 р.;

- платіжна інструкція № 183 від 23.10.2023 р.;

- рахунок-фактура № 11 від 25.01.2024 р. від виконавця договору транспортноекспедиторських послуг;

- довідка про транспортні витрати № 26/01/24-1 від 26.01.2024 р.;

- довідка про транспортні витрати № 26/01/24-2 від 26.01.2024 р.;

- специфікація № XRM207-2301 від 18.10.2023 р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки № DAYOU-DNI/2023 від 20.06.2023 р.;

- договір про надання брокерських послуг № 11/2023 від 06.12.2023 р.;

- договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 2312/21 від 23.12.2021 р.;

- договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0107/22 від 01.07.2022 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA50020/2024/000071/2 від 30.01.2024 року, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати від відсутнє посилання на договір перевезення.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA50020/2024/000071/2 від 30.01.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Щодо покликань відповідача на те, що відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає, що згідно з умовами Контракту, укладеного до такої поставки, було вказано, що ціна на товар визначається на підставі специфікації (за умовами Інкотермс 2020).

Так, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або «Франко завод» (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

При цьому, відповідно до таких умов фактично єдиним обов`язком продавця є пакування та маркування товару.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих декларантом з урахуванням оскаржуваних рішень, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат позивача на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Тобто, вартість упаковки та пакувальних матеріалів включена до ціни товару, що встановлено наведеними документами, тому доводи митного органу в цій частині (відсутні відомості про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт) не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 2.1. Контакту поставки Продавець зобов`язується поставляти Покупцеві Товари, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари у відповідності до положень цього Договору.

Окрім того, відповідно до Проформи-інвойсу № XRM207- 2301 від 17.08.2023 р. сторонами було погоджено поставку електродвигунів у загальній кількості 88 од. та наступні умови оплати: 30% - попередня оплата; 70% - перед відправкою.

Товар було оплачено Позивачем у повному обсязі декількома платежами, що повністю відповідає умовам Проформи-інвойсу № XRM207-2301 від 17.08.2023 р. та підтверджується платіжними документами: - платіж у розмірі 30% від ціни товару (18 984,42 доларів США) підтверджується платіжною інструкцією № 168 від 25.08.2023 р.; - платіж у розмірі 70% від ціни товару (44 296,98 доларів США) підтверджується платіжною інструкцією № 183 від 23.10.2023 р.

Окрім того, було складено Специфікацію № XRM207-2301 від 18.10.2023 р., та Комерційний інвойс № XRM207-2301 від 18.10.2023 р. на загальну суму 63 281,40 доларів США.

Окрім того, відповідно до Пакувального листа № XRM119-2301 від 18.10.2023 р., в якому зазначена загальна кількість товару 88 шт., вага нетто 16 297 кг, вага брутто 18 565 кг, найменування та характеристики товару.

Відносно посилання відповідача, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Декларантом надано довідки, що підтверджує вартість перевезення товару в яких відсутнє посилання на договір на перевозку та не зазначено умови поставки, суд вважає необхідним зазначити, що позивачем задля підтвердження розміру транспортних витрат було надані довідки про транспортні витрати від 26.01.2024 року, з яких вбачається вартість транспортних витрат з перевезення вантажу по коносаменту WMSS23103296 та вартість портових витрат пов`язаних з навантаженням контейнера MSMU1429085.

Дослідивши надані митному органу довідки про транспортні витрати, суд доходить висновку, що ці довідки містять необхідну інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів, що є необхідною умовою таких документів. Також із змісту довідок можна ідентифікувати транспорт перевезення, маршрут перевезення товару та перевізника.

При цьому, відсутність у довідках посилання на договір перевезення вантажу не може слугувати підставою для відмови врахування цих документів при обчисленні митної вартості товару, оскільки відсутні вимоги щодо наявності такої інформації у подібних документах.

Частиною 2 ст. 53 МК України (яка передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів) не визначено конкретних вимог щодо виду таких документів та інформації, яка додатково повинна там зазначатися, а тому надані позивачем довідки є належними документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (Постанова Верховного Суду у справі № 804/16553/14 від 31.05.2019).

Щодо посилань відповідача на те, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наприклад: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту та що декларантом вказані документи разом з митною декларацією не надано, суд зазначає.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 затверджено Правила заповнення декларації митної вартості, відповідно до яких у розділі ІІІ зазначено, що Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, визначений у вказаному вище Порядку перелік документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не є вичерпним.

Відтак, з огляду на вище викладені висновки суду, вказаний довід оскаржуваного рішення є необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості та картка відмови, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є такими, що належать до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA50020/2024/000071/2 від 30.01.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, оф.428, м. Одеса, Одеська обл., 65003, код ЄДРПОУ: 24112229).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 01.05.2024 року у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Суддя Н.В. Бжассо