Постанова

від 01.05.2024 по справі 200/3564/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року справа №200/3564/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 р. у справі № 200/3564/23 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати повної додаткової винагороди у період з 26.09.2022 по 08.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану військовослужбовцю Державної прикордонної служби ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу з 26.09.2022 по 08.01.2023 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розмірі 100 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць військовослужбовцю Державної прикордонної служби ОСОБА_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставою для відмови у задоволенні позову, була відсутність доказів участі Позивача у бойових діях. При цьому, відповідачем та судом першої інстанції не заперечується участь Позивача у бойових діях.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповіді зазначає, що довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області старшим сержантом ОСОБА_1 від 07.01.2023 № 3547 ІНФОРМАЦІЯ_1 видана керівництву 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) в одному примірнику.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично підтверджує участь позивача у бойових діях, про що Відповідачу було надано відповідну довідку.

Проте, відповідач у своїй відповіді зазначає, що документи, які підтверджують безпосередню учать у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії військовослужбовця в НОМЕР_2 прикордонному загоні відсутні, оскільки ці документи не надходили на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону.

Таким чином, відповідач по справі також не заперечує участь Позивача у бойових діях, а лише зазначає про формальну складову - що відповідні документи на їх адресу не надходили.

На підтвердження участі у бойових діях, позивач звертався із клопотанням про витребування доказів, яке було задоволено, та відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року була витребувана у Відповідача. При цьому, зазначає, що вказана довідка на виконання ухвали суду не була надана. Таким чином, відповідачем не була спростована презумпція позивача про його участь у бойових діях.

Бездіяльність відповідача щодо не отримання довідки про участь позивача у бойових діях - не може мати негативні наслідки для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди, тим паче, що матеріали справи містять докази участі позивача у бойових діях.

При цьому, позивач брав участь у бойових діях у спірний період на підставі бойових розпоряджень (наказів).

Виконання позивачем бойових завдань саме на підставі бойових наказів та розпоряджень, є додатковим підтвердженням участі позивача у бойових діях, а отже, і є підставою для виплати Позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн., як за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено зокрема, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця ( НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) який дислокується у Донецькій області) за розпорядженням начальника (Голови Державної прикордонної служби України) на певний строк до іншого населеного пункту (до НОМЕР_3 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_4 ) який дислокується у Чернігівській області) для виконання службового завдання (прийняття участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) поза місцем його постійної служби (постійне місце дислокації - служби Донецька область).

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 у спірний період із жовтня 2022 року до січня 2023 року перебував у службовому відрядженні і виконував обов`язки на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_4 ) імені князя Володимира Великого.

Вищезазначене підтверджується у довідці №4065 від 08.01.2023 яка: видана НОМЕР_3 прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_4 ) на ім`я ОСОБА_1 ; в тому, що він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; період; на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України №165 гриф від 16 вересня 2022 року.

Дана довідка не відповідає встановленій формі, а саме з обов`язкових умов її заповнення видалено графи у яких зазначається: такі підтверджуючі документи як журнал бойових дій у якому повинно бути зафіксовано факт участі ОСОБА_1 у бойових діях чи заходах та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу у якому повинно бути зафіксовано дні безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях чи заходах, тобто відсутні документи у яких саме і фіксується як факт участі позивача у бойових діях так і дні участі.

У порушення встановленого механізму розпорядником коштів нарахування і виплати додаткової грошової винагороди до 100000 грн., НОМЕР_3 прикордонним загоном дана довідка не надавалася НОМЕР_2 прикордонному загону для її розгляду, відповідно НОМЕР_2 прикордонний загін не розглядав довідку і не приймав правових рішень щодо виплати чи не виплати коштів.

Згідно змісту листа Адміністрації державної прикордонної служби України від 09.02.2023 року №21/5748-23 Вих. для виплати підвищеної грошової винагороди військовослужбовцям відрядженим з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу 392-АГ, подаються довідки начальниками органів Держприкордонслужби ( НОМЕР_3 прикордонним загоном в/ч НОМЕР_4 ) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу ( НОМЕР_2 прикордонний загін / в/ч НОМЕР_1 ), але довідки, передбачені додатком 2 до наказу 392-АГ, на адресу в/ч НОМЕР_1 за період із жовтня по листопад 2022 року не направлялися, підстав для нарахування збільшеної грошової винагороди (до 100000 грн.) у прикордонному загону були відсутні.

Тобто, Адміністрація державної прикордонної служби України - розпорядник коштів, підтверджує як факт не надання НОМЕР_3 прикордонним загоном до НОМЕР_2 прикордонного загону документів (довідок) які є підставою для здійснення виплати збільшеної грошової винагороди (до 100000 грн.), так і факт відсутності правових підстав у НОМЕР_2 прикордонного загону для здійснення таких виплат.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30 липня 2022 року №392-АГ, який визначає підстави та документи, які є підставами для отримання додаткової винагороди, які у даному випадку відсутні.

Також, на адресу військової частини НОМЕР_1 від начальника НОМЕР_3 прикордонного загону надійшов лист від 29 листопада 2022 року «Про надання інформації», в якому зазначено, що НОМЕР_3 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної (до 100000 грн.) додаткової винагороди підрозділам (військовослужбовцям) військової частини НОМЕР_1 , за час їх перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону, зокрема: «Підрозділи (військовослужбовці) які знаходяться у межах Чернігівської і Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення...» (другий абзац листа). «У зв`язку з вищевикладеним, довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022року ...не опрацьовувались» (четвертий абзац листа).

Щодо визнання дій військової частини НОМЕР_1 протиправними у наслідок виконання вимог наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України у порядку і спосіб визначеному наказом №392 які на думку ОСОБА_1 є незаконними - зазначені правовідносини є послідовними і взаємопов`язаними, тобто для визнання незаконними діянь (рішень) відповідача щодо не нарахування і не виплати підвищеної грошової винагороди ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю для цього правових підстав, а саме відсутність підтверджуючих документів які згідно наказу №392 є підставою для нарахування і виплати підвищеної грошової винагороди - вважає, що у даному випадку щоб визнати дії протиправними і зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату коштів підвищеної грошової винагороди ОСОБА_1 , можливо лише за наступних умов: визнати у встановленому законодавством порядку незаконними наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року №392-аг; встановити у визначеному законодавством порядку, тобто згідно пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 інший (новий) спосіб нарахування і виплати підвищеної грошової винагороди до 100000 грн. для військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Виходячи з вищевикладеного, при наявності підстав визначених наказом Адміністрації Державної прикордонної служби №392-АГ від 30.07.2022 року (у разі надання прикордонним загоном до якого був відряджений ОСОБА_1 підтверджуючих документів - довідки за формою визначеної наказом №392-АГ щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах), ОСОБА_1 буде нарахована та виплачена військовою частиною НОМЕР_1 додаткова винагорода (збільшена до 100 000 гривень) встановленим порядком за відповідні періоди участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 24 жовтня 2019 року.

У період з 28.09.2022 по 07.01.2023 позивач перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, про що свідчить довідка від 03.06.2023.

Представником позивача надіслані запити до відповідача та до Військової частини НОМЕР_4 з проханням надати витяги з наказів відносно позивача та документи, що засвідчують факт участі ОСОБА_1 у бойових діях.

У відповідь на звернення представника позивача, відповідачем були надані витяги з наказів та запитана інформація. Втім доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів не було надано.

Як вбачається з архівної відомості за січень-грудень 2022 року та січень 2023 року, позивач не отримував винагороду за постановою Кабінету Міністрів України № 168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням участі у бойових діях.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано передбачених законодавством доказів, які є підставами для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі……., передбаченої Постановою КМУ №168.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Адміністрація Держприкордонслужби відсутня у цьому переліку.

З урахуванням цього, а також віднесення МВС до органів, якими спрямовується і координується діяльність Держприкордонслужби, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджена наказом саме Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Наказ МВС №558).

Цей наказ містить загальні положення щодо правил та умов виплати грошового забезпечення відповідача та аналогічно із Законом № 2011 передбачає у його структурі таку складову, як одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.

28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 168.

Пункт 1 Постанови № 168 передбачає, що військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

В подальшому, Постанова № 168 була доповнена пунктом 2-1 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168»), яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», вказаний пункт 2-1 Постанови № 168 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.

На виконання Постанови № 168 та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято: наказ від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ 164-АГ), застосовується з 24 лютого 2022 року; наказ від 30.07.2022 №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», застосовується з 01 серпня 2022 року (далі - наказ 392-АГ) та наказ від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ 628-АГ), який набирає чинності та застосовується з 01.12.2022 (цей наказ застосовувався за період грудень 2022 року січень 2023 року).

Накази №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ Адміністрації Держприкордонслужби видано на реалізацію пункту 2-1 Постанови № 168 з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, про що зазначено в преамбулах вказаних наказів.

Таким чином, зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби не зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не мають міжвідомчого характеру, не створюють нових норм, а лише конкретизують порядок підтвердження однієї з умов виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а саме регламентують порядок підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Наказ №164-АГ виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу №164-АГ) передбачала, що «виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)».

Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою, пригадаєм, Постанова №168 була доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак, мали бути визначені відповідним міністерством.

Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, були затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 січня 2023 року №36 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252.

Зазначені Порядок та умови введені в дію з 01 лютого 2023 року, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Зважаючи також на те, коли були затверджені наступні порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, колегія суддів вимушена констатувати також, що протягом періоду, якого стосується спір у цій справі Міністерство внутрішніх справ України не затвердило порядку, який би визначав умови виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Поза тим, Накази №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ щодо впорядкування виплати додаткової винагороди залишаються чинними і щонайменше протягом спірного періоду регулювали ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

За частиною першою статті 8 Закону України «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 № 661-ІV (далі - Закон № 661-ІV) керівництво Державною прикордонною службою України та діяльністю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, здійснює Голова Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 3, 4 ч. l ст. 19 цього Закону, одними із обов`язків державної прикордонної служби України є припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України та участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав.

Відповідно до пункту 9 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 533 (далі - Положення), Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Згідно пункту 10 цього Положення Адміністрацію Держприкордонслужби очолює Голова Держприкордонслужби.

Назване Положення не передбачає оприлюднення цих актів, зокрема і як умову, з якою пов`язується їхня чинність.

Аналізуючи написані вище положення пункту 21 Постанови № 168 у зіставленні з Наказами №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ через призму того, чи правомірним (дозволеним, правним, легітимним) є застосування положень цих наказів для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн) колегія суддів дійшла висновку, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення

Голова Держприкордонслужби відповідальний за очолюваний ним орган і Накази №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ, які він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.

Приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Колегія суддів вважає, що текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 (щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн) має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

Для належного виконання пункту 1 Постанови № 168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям з урахуванням їхньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, Голова Держприкордонслужби затвердив Накази №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ, у яких, серед іншого, написано, що треба розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі також - бойові дії або заходи).

З погляду колегії суддів, Голова Держприкордонслужби, який здійснює безпосереднє військове керівництво цим органом, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи структурних підрозділів, своїми Наказами №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ затвердив акти, якими мало б керуватися командування структурних підрозділів для належного підтвердження участі військовослужбовців Держприкордонслужби у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

Держприкордонслужба є правоохоронним органом спеціального призначення і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, колегія суддів не має підстав заперечити обов`язковість дотримання вимог Наказів №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ, які націлені головно на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168 (з уваги на функції Держприкордонслужби) і організувати порядок їх виконання/реалізації, позаяк йдеться про військовослужбовців та публічні кошти.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

З наведених міркувань колегія суддів дійшла висновку, що протягом спірного періоду командування Військової частини діяло правомірно, коли у свій діяльності та в умовах дії воєнного стану дотримувалося затверджених Наказами №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ вимог та діяло відповідним чином.

У контексті цього спору це означає, що Військова частина мала б пов`язувати виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з виконанням військовослужбовцем завдань, які перелічені у Наказах №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ.

Отже, стосовно того чи можуть застосовуватися Накази №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ до правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку з їх використанням для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 21 Постанови № 168, колегія суддів вважає, що затверджені Наказами №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ положення для реалізації положень пункту 1 Постанови № 168 підлягають застосуванню до спірних відносин.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року в справі № 520/690/23 у схожих правовідносинах, а також у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року в справі № 200/193/23 у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року справа № 200/193/23 у п. 45 відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2 і 3 аргументів касаційної скарги), дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ.

Пунктом 2 Наказу 164-АГ передбачено, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, вiдсiчi i стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держав и безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих ( захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсiйнорозвiдувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання польотів, пов`язаних з евакуацію військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій; виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії…

Відповідно до пункту 3 Наказу 164-АГ склад органів та підрозділів Держприкордонслужби, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначати наказом Голови Державної прикордонної служби України у відповідності до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермiнове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

Зазначений перелік документів є вичерпним.

Пунктом 2 Наказу 392-АГ визначено, що заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу 392-АГ передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службовобойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 11 Наказу 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Тобто, для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди необхідна інформація, зокрема про позивача, у відповідності до Додатку 2 пункту 11 Наказу 392-АГ, з зазначенням підстав.

Абзацом 2 пункту 1 Наказу 628-АГ встановлено, що додаткова винагорода збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2 наказу 628-АГ визначено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Зазначений перелік бойових (спеціальних) завдань є вичерпним та застосовується до різних підрозділів органів охорони державного кордону окремо, оскільки кожен підрозділ виконує завдання в межах свого призначення.

Проте, основною умовою виконання бойових (спеціальних) завдань є вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником. Кожне вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником фіксується окремо в Журналі бойових дій.

Пунктом 3 наказу 628-АГ передбачено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційновахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Зазначений перелік документів також є вичерпним.

Відповідно до пункту 7 наказу 628-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 цього наказу.

Відповідно до пункту 8 наказу 628-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

При цьому суд зазначає, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

У позовній заяві позивач прямо не вказує, що приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій. Позовна заява містить загальні твердження про наявність у позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Водночас, конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах не наводить, не зважаючи на необхідність їх визначення для застосування пропорційності, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

Довідка Військової частини не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168. Довідка видана на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України, яким позивача направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до Військова частини. При цьому, сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) та рапорти керівництва, в яких висловлено клопотання про виплату додатковї винагороди пропорційно до часу участі у бойових діях або заходах не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Крім того, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходяться у Чернігівській та Сумській областях, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення.

Щодо посилання скаржника на необґрунтоване невиконання відповідачем вимог ухвали суду в частині витребування документів, колегія суддів зазначає, що з огляду на сукупність встановлених обставин, подання відповідачем витребуваних документів не вбачається, з огляду на їх відсутність, що також підтверджується вищезазначеним листом.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, висновок суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 р. у справі № 200/3564/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 р. у справі № 200/3564/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 01 травня 2024 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

А.А. Блохін