Постанова

від 30.04.2024 по справі 420/22951/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 р. Категорія: 111030000м. ОдесаСправа № 420/22951/23Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ІСЛА БОНІТА на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІСЛА БОНІТА до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19931/15-32-04-06 від 10.08.2023 року, мотивуючи його тим, що у зв`язку з великою кількістю первинних документів, виник технічний збій у програмі, яка формує податкові звіти за травень 2023 року, про що свідчить податкова декларація з ПДВ за травень 2023 року та позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відображені всі зобов`язання за травень 2023 року. Тому, представник позивача вважає, оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ІСЛА БОНІТА подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що за припасами податкового законодавства витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарських операцій. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Апелянт зазначив, що на підтвердження господарських операцій він надає до суду копії первинних документів з укладення договорів з ТОВ ЛІГА ФРУТ, ТОВ СПАРТА ФРУТ, ТОВ КАМПО РІКО, ТОВ ВПОДОБАЙКА, ТОВ КОПІЙКА-ЦЕНТР, ТОВ ОІЛСІ,ТОВ БЛУРІЧ Корпорейшн, ТОВ ВІНОМАНІЯ, ТОВ ДЖАННІ-ХХІ, ПП ХОТЕЙ 2019, ПП ТЕРКАП, ПП САФЛОРА, ПП ОЛІВІЯ ТРЕНД, ТОВ КФМ-БАР, ТОВ ФЕНІКС СТОЛИЧНИЙ, ТОВ ФЛЕКС ТОВ Ресторан Кувшин, ПП Бунар, ТОВ РС ТОЧКА, ТОВ ІДЕАЛ ТРЕЙДИНГ, ПП ФЕНІКС ФРУТС, ТОВ Київська Молодість. Відтак, на думку представника апелянта, ним надано докази на підтвердження фактичного здійснення ТОВ ІСЛА БОНІТА господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

До суду апеляційної інстанції від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру податкових накладних ТОВ ІСЛА БОНІТА було виписано податкові накладні за звітний (податковий) період травень 2023 року, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України повинні бути включені до сум податкових зобов`язань за відповідний період. Здійснивши аналіз податкової звітності з ПДВ за звітний період травень 2023 року було встановлено, що підприємством позивача не відображено податкові зобов`язання в повному обсязі. Відповідно до поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.09.2022 року № 9188170798 за звітний (податковий) період травень 2023 року, ТОВ ІСЛА БОНІТА задекларовано показники з відхиленням суми ПДВ 862 644 грн. Тому представник відповідача зазначає, що контролюючим органом правильно винесено податкове повідомлення- рішення.

Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з`явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ ІСЛА БОНІТА зареєстроване як юридична особа 03.07.2020 року та основний вид економічної діяльності 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами (а.с. 24-25,т.1).

Відповідно до витягу № 2015534500518 з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ ІСЛА БОНІТА з 03.07.2020 зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС в Одеській області проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ІСЛА БОНІТА за звітний (податковий) період травень 2023 року, за результатами якої складено акт № 19403/15-32-04-06 від 18.07.2023 року.

В акті перевірки зазначено, що при перевірці використано податкову звітність з ПДВ за звітний (податковий) період травень 2023 року з додатками: податкова декларація з ПДВ № 9146320130 від 20.06.2023 року; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.06.2023 року № 9147266042 за звітний (податковий) період травень 2023 року; дані Єдиного реєстру податкових накладних.

У акті перевірки зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру податкових накладних ТОВ ІСЛА БОНІТА було виписано податкові накладні за звітний (податковий) період травень 2023 року, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України повинні бути включені до сум податкових зобов`язань за відповідний період. Перелік податкових накладних, які були виписані, але не включені до податкових зобов`язань за травень 2023 року наведений у акті перевірці (а.с. 43-48, т.1).

Здійснивши аналіз податкової звітності з ПДВ за звітний період травень 2023 року було встановлено, що підприємством позивача не відображено податкові зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.09.2022 року № 9188170798 за звітний (податковий) період травень 2023 року, ТОВ ІСЛА БОНІТА задекларовано показники з відхиленням суми ПДВ 862 644 грн.

За результатами перевірки перевіряючими у акті перевірки зроблений висновок: про порушення норм п. 2001., п. 200.4 ст. 200, п. 201.10, п.201.14, п.201.15 ст. 201 ПКУ та Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ від 28.01.2016 року № 21, внаслідок чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.18) у розмірі 862644 грн за рахунок заниження податкового зобов`язання (р.9) по декларації з ПДВ за вересень 2022 року на суму ПДВ 862 644 грн.

На підставі акту перевірки № 19403/15-32-04-06 від 18.07.2023 року Головним управління ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення рішення № 19931/15-32-04-06 від 10.08.2023 року, яким збільшено позивачу податкове зобов`язання з ПДВ на суму 862644 грн та нараховану штрафну (фінансову) санкцію на суму 215 661 грн. (а.с. 50).

Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведена правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а позивачем не надано докази спростування цих доводів.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано податкову звітність з ПДВ за звітний (податковий) період травень 2023 року з додатками: податкова декларація з ПДВ № 9146320130 від 20.06.2023 року, а також подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2023 року (№ 9147266042 від 21.06.2023 року), в якому з урахуванням уточнюючого розрахунку зазначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму 50529 грн.

Разом з цим за даними камеральної перевірки, за результатами дослідження даних Єдиного реєстру податкових накладних, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду має складати 913 173 грн, тобто відхилення на +862 644 грн.

Відповідно до п. 200.1., п. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 203.1., п. 203.2. ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Відповідно до п. 112.8. ст. 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема: пп.112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).

Представник апелянта зазначив, що у зв`язку з великою кількістю первинних документів виник технічний збій у програмі, яка формує податкові звіти за травень 2023 року, та ТОВ ІСЛА БОНІТА подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відображені всі зобов`язання за травень 2023 року.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем був поданий уточнюючий розрахунок за травень 2023 року, але у цьому розрахунку не були включені всі податкові накладні, які були виписані підприємством ТОВ ІСЛА БОНІТА за звітний (податковий) період травень 2023 року.

Разом з цим позивачем не наведено доводів щодо причин не включення до сум податкових зобов`язань за травень 2023 року всіх податкових накладних, які були виписані ТОВ ІСЛА БОНІТА та належним чином зареєстровані в ЄРПН.

Посилання представника апелянта на реальність господарських операцій відхиляються судом, оскільки підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення було не включення у податкову звітність всіх податкових накладних, які були виписані підприємством ТОВ ІСЛА БОНІТА за звітний (податковий) період травень 2023 року, а не врахування контролюючим органом податкових накладних через нереальність господарських операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача підтвердив, що відсутні заперечення щодо реальності господарських операцій, за якими виписані податкові накладанні, які належним чином зареєстровані в ЄРПН, але не були включені позивачем у податкову звітність.

За таких встановлених судом обставин, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем доведена правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а позивачем не надано докази спростування цих доводів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги не належать задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІСЛА БОНІТА, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі № 420/22951/23, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький