Постанова

від 01.05.2024 по справі 420/15236/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15236/23

Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

повний текст судового рішення

складено 29.11.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №420/15236/23 за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

У С Т А Н О В И В:

27.06.2023 Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд стягнути з комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" заборгованість у загальному розмірі 121662грн. 20коп, з яких 115472грн. 74коп. адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, 6189грн. 46коп. пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2022 році комунальним підприємством "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі № 420/15236/23 у задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю законодавчо покладено на Держпраці. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про неподання звіту суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Однак, як установлено окружним адміністративним судом, будь-яких доказів на підтвердження того, що після формування розрахунку Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавало до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а також того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, суду не надано. Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем не наведено жодних доводів щодо можливості відповідача виконати нормативи по працевлаштуванню осіб з інвалідності в умовах окупації м.Херсон ворожими збройними силами.

Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано апеляційну скаргу, у якій з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зазначає, що вимогами ч.8 ст.69 Господарського кодексу України, статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» установлено обов`язок, а не право комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" забезпечити передбаченої законодавством кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Такі приписи не містять виключних умов щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Як стверджує скаржник, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Зокрема, згідно із фактичними обставинами справи, Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю установлено, що комунальним підприємством "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Як стверджує позивач, середньооблікова чисельність штатних працівників, які працювали у комунальному підприємстві "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" у 2022 році склала 65 осіб, а тому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю складає 3 особи.

Натомість, у 2022 році середньооблікова чисельність штатних працівників комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ", яким установлено інвалідність становить 2 особи, що є меншим ніж установлено нормативом.

З урахуванням чого, Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до вказаного розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 65 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 2 особи, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників 7505727грн. 91коп., середня річна заробітна плата штатного працівника 115472грн. 74коп., кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю склала 115472грн. 74коп.

Апеляційним судом з`ясовано, що такий розрахунок Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було скеровано на адресу комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" (лист від 17.04.2023 №02-08/153).

Колегією суддів також установлено, що за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік комунальному підприємству "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" нараховано пеню в розмірі 6189грн. 46коп.

У зв`язку з тим, що суму адміністративно-господарських санкцій та пені комунальним підприємством "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" добровільно сплачено не було Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частинами першою та третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно із частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вищенаведеною нормою визначено підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Так, суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").

На виконання приписів пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" Міністерством соціальної політики України винесено наказ № 316 від 31.05.2013, яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Із системного аналізу вищезазначених законодавчих приписів убачається, що законодавцем чітко визначено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Поряд з цим, колегія суддів відмічає, що законодавчими нормами, якими врегульовано спірні правовідносини, не встановлено обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю.

Згідно із положеннями законодавства, форма 3-ПН подається одноразово не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.

Водночас, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Отже, на підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення відповідних робочих місць та інформування про таку кількість створених робочих місць органів працевлаштування. В свою чергу, закон не покладає на вказаних суб`єктів господарювання обов`язку із здійснення самостійного пошуку працівників осіб з інвалідністю.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 13.05.2021 у справі № 260/554/19, від 08.03.2023 у справі № 320/2609/19.

Як установлено судом апеляційної інстанції, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний 2022 рік комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" становила 65 осіб.

У зв`язку з чим, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 3 особи.

Натомість, як установлено апеляційним судом, у межах спірного періоду середньооблікова чисельність штатних працівників комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ", яким відповідно до чинного законодавства установлено інвалідність становить 2 особи, тобто менше ніж установлено нормативом.

Отже, апеляційний суд зазначає, що в спірних правовідносинах у комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" наявний склад правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, у зв`язку з чим позовна заява Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна звітність комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" до Херсонського міського центру зайнятості за формою №3-ПН від 23.02.2022.

Водночас, у такій звітності не відображено відомостей щодо вакантності робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як убачається з листа Херсонського обласного центру зайнятості від 20.07.2023 №21/01/04.03/806/23, звітність за формою 3-ПН щодо працевлаштування осіб з інвалідністю комунальним підприємством "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" до Херсонського міського центру зайнятості протягом 2022 року не подавались.

Отже, у межах спірного періоду комунальним підприємством "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" не виконано вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не є правильним також висновок суду першої інстанції стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, з огляду на таке.

Фактичні обставини у справі № 400/3957/21 стосувалися ситуації, коли у показниках звіту (за формою № 3-НП) наявні розбіжності та на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок провести перевірку суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у разі невиправлення суб`єктом господарювання помилки у звіті.

Натомість, у досліджуваних правовідносинах комунальне підприємство "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" не подавало звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що обставини даної справи та справи № 400/3957/21 відрізняють, виникли у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.

Отже, висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21 правова позиція не є релевантною по відношенню до даної справи.

Крім того, колегія суддів уважає передчасним висновок окружного адміністративного суду стосовно безпідставності застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій через окупацію м.Херсон, адже комунальне підприємство "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" не повідомляло Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю за 2022 рік.

Окружний адміністративний суд на власний розсуд визначив, що така обставина впливає на спірні правовідносини та звільняє відповідача від законодавчо передбаченого обов`язку щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

Установлені в межах апеляційного розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновки.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, у зв`язку із тим, що викладені в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №420/15236/23 висновки не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №420/15236/23 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

Адміністративний позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "МІСЬКЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість у загальному розмірі 121662грн. 20коп, з яких 115472грн. 74коп. адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, 6189грн. 46коп. пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян