Постанова

від 30.04.2024 по справі 380/12232/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12232/23 пров. № А/857/207/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі №380/12232/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, третя особа Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Мричко Н.І., час ухвалення - в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 08.12.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною та скасування відмови Дрогобицького управління Державної казначейської служби України у виконанні виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2023 у справі № 442/5789/21, яка викладена у формі листа №05-гз 10-10/544 від 16.05.2023; зобов`язання Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України Львівської області та Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області прийняти і виконати виконавчий лист № 442/5789/21 від 10.02.2023, який видано Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області у користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 53283,19 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку за період з 17.03.2021 по 27.07.2021 у розмірі 35615,19 грн - шляхом списання коштів з рахунків Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у разі виконання органом Казначейства рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідний орган не має права повертати виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства. У зв`язку з цим, Дрогобицьке управління ДКС протиправно відмовило виконувати виконавчий лист Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2023 у справі № 442/5789/21.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області щодо повернення ОСОБА_1 без виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2023 № 442/5789/21. Зобов`язано Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України Львівської області вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого 10.02.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у справі № 442/5789/21, шляхом списання коштів з рахунків Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що не відповідає нормам права, фактичним обставинам справи та таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» обов`язковими умовами є: 1) наявність у державного органу відкритих рахунків, з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів; 2) відсутності у державного органу відповідних призначень.

Судом не враховано вимоги пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845), абзац перший пункту 33 якого визначає випадки виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Проте, абзац другий пункту 33 Порядку №845 вказує, що норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Отже, ще однією обов`язковою умовою для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є утримання державного органу коштами державного бюджету.

Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (далі - Боржник) хоча і є органом державної влади, проте фінансування його здійснювалось з місцевого бюджету (докази в матеріалах справи). Рішення суду першої інстанції, яким зобов`язано Дрогобицьке управління Казначейства виконати виконавчий документ за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, порушує принципи бюджетної системи України (стаття 7 Бюджетного кодексу України).

Апелянт вказує, що згідно частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи інших бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме, в даному випадку пункту 24, це - нецільове використання бюджетних коштів.

Таким чином, прийняття до виконання виконавчого листа виданого 10.02.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у справі № 442/5789/21 та подальше виконання згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» буде порушенням норм бюджетного законодавства.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 4 БК України якщо іншим нормативно- правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Зважаючи на зазначене, Дрогобицьке управління Казначейства повернувши виконавчий лист Позивачу без виконання, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Крім цього зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги міркування Дрогобицького управління Казначейства про те, що для ефективного захисту порушених прав Позивач мав би звернутись до суду з проханням замінити Боржника (орган державної влади) правонаступником у виконавчому листі, виданому 10.02.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у справі № 442/5789/21. Виконавчий лист можливо буде виконати за наявності рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження (Боржника) правонаступником.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказує, що відповідно до пункту 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) (далі - Порядок №845) стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Порядком №845 чітко регламентовано підстави повернення виконавчих документів без виконання, зокрема підпунктом 3 пункту 9 Порядку №845 вказується, що боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Пункт 33 Порядку №845 визначає випадки виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Про те, абзац другий пункту 33 Порядку №845 вказує, що норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Разом з цим, згідно частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Зважаючи на зазначене, при опрацюванні виконавчого документу поданого Позивачкою, Дрогобицьким управлінням Казначейства не можливо було реалізувати норми частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки у боржника, державного органу, не має відкритих рахунків в органах казначейства з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів, та при цьому лише в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - здійснити безспірне списання коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також зазначає, що як було встановлено судовим рішенням у справі №442/5789/21 боржник хоча і є органом державної влади, проте фінансування його, зокрема на зазначені цілі, здійснювалося з місцевого бюджету, відповідно твердження Позивачки, щодо протиправності дій органів казначейства є безпідставними, а позовна вимога про зобов`язання відповідачів прийняти та виконати зазначений вище виконавчий лист порушує принципи Бюджетної системи України (стаття 7 БК України).

З урахуванням наведеного просить задовольнити апеляційну скаргу Дрогобицького управління Казначейства; скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі №380/12232/23 в частині задоволених вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Позивачці в цій частині.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.01.2022 у справі № 442/5789/21, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15.12.2022, позов ОСОБА_1 до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії, Дрогобицької районної державної адміністрації, Дрогобицької районної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задоволено частково та стягнуто з відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області у користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 53283,19 грн та середній заробіток за затримку розрахунку за період з 17.03.2021 по 27.07.2021 в розмірі 35615,19 грн.

10.02.2023 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області видав виконавчий лист № 442/5789/21 про стягнення з відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 53283,19 грн та середній заробіток за затримку розрахунку за період з 17.03.2021 по 27.07.2021 в розмірі 35615,19 грн.

05.05.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою про примусове виконання рішення суду до Головного управління ДКС.

Листом від 16.05.2023 №05-10-10/544 Дрогобицьке управління ДКС оригінал виконавчого листа № 442/5789/21 та додані документи повернуло ОСОБА_1 без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, у зв`язку з тим, що боржник не обслуговується та немає жодних відкритих рахунків у Дрогобицькому управлінні Казначейства.

Вважаючи таку відмову Дрогобицького управління ДКС протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що Дрогобицьке управління ДКС протиправно повернуло оригінал виконавчого листа від 10.02.2023 №442/5789/21 та додані документи позивачу (стягувачу) з тої підстави, що Відділ освіти не обслуговується та не має жодних відкритих рахунків у Дрогобицькому управлінні Казначейства.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон України № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частинами другою, четвертою статті 3 Закону України № 4901-VI визначено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

05.05.2023 позивач звернулася із заявою про примусове виконання рішення суду до Головного управління ДКС.

Головне управління ДКС скерувало за належністю до Дрогобицького управління ДКС виконавчий лист Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/5789/21 про стягнення коштів з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області для вжиття заходів, визначених Порядком №845 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок №845).

Повертаючи оригінал виконавчого листа № 442/5789/21 та додані документи позивачу без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845, Дрогобицьке управління ДКС вказало на те, що боржник не обслуговується та немає жодних відкритих рахунків у Дрогобицькому управлінні Казначейства.

Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року по справі № 910/6471/19, зазначено, що визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно п.26 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Відповідно до п.9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

1) виконавчий документ:

не підлягає виконанню органом Казначейства;

подано особою, що не має відповідних повноважень;

пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

не відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження;

2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень;

4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;

6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;

11) наявні інші передбачені законом випадки.

Як уже зазначалось вище, повертаючи оригінал виконавчого листа № 442/5789/21 та додані документи позивачу без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845, Дрогобицьке управління ДКС вказало на те, що боржник не обслуговується та немає жодних відкритих рахунків у Дрогобицькому управлінні Казначейства.

Також апеляційний суд зауважував, що на виконавчі документи, за якими боржником виступає Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень та стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників.

Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконуються рішення саме про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону).

Апеляційний суд висновує, що повернення виконавчого документа відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 у зв`язку із тим, що боржник не має відкритих рахунків в органі казначейства та не знаходиться на обслуговуванні, суд вважає помилковим, оскільки пунктом 24 Порядку № 845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Натомість, у підпункті 3 пункту 9 Порядку №845 встановлено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Оскільки чинне законодавство не передбачає такої самостійної підстави як не знаходження боржника на обслуговуванні та відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства для повернення виконавчого документа, суд зазначає, що дії органу Казначейства щодо повернення виконавчого листа є протиправними.

Тобто, як вірно висновував суд першої інстанції, орган Казначейства позбавлений права повернути виконавчий документ стягувачу з підстави відсутності у боржника відкритих рахунків в органі Казначейства, якщо такий боржник є державним органом.

Як уже зазначалось вище, у виконавчому листі від 10.02.2023 №442/5789/21 боржником виступає Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації, який згідно з відповіддю від 08.12.2023 №356031 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є органом державної влади (код ЄДРПОУ 02144522).

Також суд першої інстанції вірно вказав про неналежність способу захисту в частині визнання протиправним і скасування відмови Дрогобицького управління ДКС, оформленої листом від 16.05.2023 №05-10-10/544, яким повернуто оригінал виконавчого листа та додані до нього документи позивачу без виконання, адже відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб`єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.

Крім цього, Верховний Суд у постановах від 25.06.2018 у справі №910/12226/16, від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16, висловлював правову позицію, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»). Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

У постанові від 16.04.2020 у справі №804/5950/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що за відсутності в законодавстві України такої підстави (у даній справі - не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків) для повернення виконавчого документа, з якої накази суду були повернуті стягувачу без виконання, дії ГУДКС України щодо повернення без виконання наказів про примусове виконання рішень судів є протиправними.

Зважаючи на це, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд першої інстанції вірно вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача Дрогобицького управління ДКС щодо повернення позивачу без виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2023 № 442/5789/21.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача Дрогобицьке управління ДКС вчинити дії щодо виконання виконавчого листа.

Обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у сукупності з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка в силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19.03. 1997, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Як уже зазначалось вище, відповідач повинен вживати всіх заходів по виконанню вищевказаного рішення суду, встановлених Порядком № 845.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем комплексу дій, передбачених Порядком № 845, спрямованих на виконання рішення суду.

Отже, оскільки підстави для повернення, передбачені пунктом 9 Порядку № 845, відсутні, тому у відповідача наявний безальтернативний обов`язок виконати вказане рішення суду.

Також апеляційний суд зазначає, що пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі БК) бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Водночас частиною 1 статті 25 БК передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У підпункті 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Таким чином, з метою повного відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача Дрогобицьке управління ДКС вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого 10.02.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у справі № 442/5789/21, шляхом списання коштів з рахунків Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Що стосується доводів апелянта про порушення норм Бюджетного кодексу України у випадку виконання вказаного рішення, то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими з урахуванням наведених вище висновків суду та крім цього зазначає що наведене не було підставою для повернення згаданого виконавчого листа без виконання, тобто виходить за межі предмету доказування у цій справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі №380/12232/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич