Ухвала

від 01.05.2024 по справі 400/4589/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

справа №400/4589/23

адміністративне провадження № К/990/15079/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №400/4589/23 за позовом Виробничо-комерційної фірми «ДІОД ЛТД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення дій,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування через введення воєнного стану), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; при цьому податковим органом вживалися заходи з метою отримання бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Виробничо-комерційна фірма «ДІОД ЛТД» звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 17.02.2023 №8292086/19301862; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.11.2022 №1 датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області 29.01.2024 звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 07.02.2024 суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання заявника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та констатувавши факт неусунення ним у встановлений судом строк недоліків як таких, повернув йому апеляційну скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Волинській області не була оскаржена.

27.02.2024 контролюючий орган повторно звернувся із апеляційною скаргою, водночас порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, пропуск якого обґрунтовував відсутністю коштів для сплати судового збору; при цьому, вчергове не сплативши судовий збір за подання апеляційної скарги.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2024 відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали навести інші поважні підстави пропуску строку звернення, а також надати документ про сплату судового збору.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд серед іншого керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Разом з тим, у встановлений судом строк Головне управління ДПС у Волинській області вимоги зазначеної ухвали апеляційного суду щодо наведення інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, ніж ті, яким вже була надана оцінка в ухвалі від 01.03.2024, не виконав та відповідної заяви до суду не подав.

З огляду на дані обставини П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою відповідача, про що постановив ухвалу від 18.03.2024.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

П`ятий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону, обґрунтовано ухвалою від 18.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи, що діє як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від власної недобросовісної поведінки, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо сплати судового збору.

Також вказівка на введення воєнного стану на території України як така не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме дана подія вплинула на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

У даному випадку, посилаючись в касаційній скарзі на пропуск строку звернення з причин тимчасової відсутності бюджетного фінансування та запровадження воєнного стану в Україні, скаржник в той же час не надав жодних доказів, які б підтверджували відсутність у нього коштів упродовж періоду з дня отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції до дня подання повторної апеляційної скарги; та/або, що вказана вище подія мала прямий вплив на пропуск строку апеляційного оскарження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №400/4589/23 за позовом Виробничо-комерційної фірми «ДІОД ЛТД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер