Ухвала

від 01.05.2024 по справі 160/977/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/977/23

адміністративне провадження № К/990/16809/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачки за зустрічним позовом - Кам`янська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРАВТОГАЗСЕРВІС», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету 332 842,35 грн.

28 березня 2023 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 в якій заявлені наступні позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29 березня 2021 року №415930-2409-0403, яким ОСОБА_1 нараховано зобов`язання по орендній платі за землю за 2019 рік на суму 74 331.31 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29 березня 2021 року №415929/1-2409-0403, яким ОСОБА_1 нараховано зобов`язання по орендній платі за землю за 2020 рік на суму 127 976,08 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 14 березня 2021 року №22397-2416-0403, яким ОСОБА_1 нараховано зобов`язання по орендній платі за землю за 2021 рік на суму 21 449,63 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 18 березня 2021 року №295823-2409-0403, яким ОСОБА_1 нараховано зобов`язання по земельному податку за 2021 рік на суму 2 558,88 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року, ухваленим за результатом розгляду справи за правилами загального позовного провадження, первісний адміністративний позов та зустрічний адміністративний позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 до Державного бюджету податковий борг в сумі 202 307,39 грн., а також визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №295823-2409-0403 від 18 березня 2021 року, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання зі сплати земельного податку за 2021 рік на суму 2558,88 грн. У задоволенні іншої частини первісного та зустрічного адміністративних позовів судом відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року в адміністративній справі №160/977/23 скасовано в частині, якою задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на суму 202 307,39 грн. Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №415930-2409-0403 від 29 березня 2021 року, №415929/1-2409-0403 від 29 березня 2021 року, №22397-2416-0403 від 14 березня 2021 року. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року в адміністративній справі №160/977/23 залишено без змін.

30 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі 2а/1770/2677/2012, постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі №635/4233/19.

Правова позиція у перелічених постановах Верховного Суду пов`язана з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Суд звертав увагу скаржника, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд враховує, що обґрунтування касаційної скарги є ідентичним до попередньо поданої скарги, у якій формально було зазначено підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачки за зустрічним позовом - Кам`янська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРАВТОГАЗСЕРВІС», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська