Постанова

від 19.11.2007 по справі 8907-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8907-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.11.2007Справа №2-30/8907-2007А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.

Секретаря судового засідання Золотарьової А.В.

З участю представників сторін:

Від позивача – Петергова, за дов. від 20.08.2007 р. у справі.

Від відповідача – Нечаєва, за дов. від 18.05.2007 р. № 32/10 у справі.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Підприємства «Анева», м. Сімферополь, вул. Б.Хохлова, буд. 29.

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. М. Залкі, буд. 1.

Про скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 01.06.2007 р. № 0004502303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30192,5 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Підприємство «Анева» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 01.06.2007 р. № 0004502303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30192,5 грн.

Свої вимоги позивач пояснює тим, що прийняте рішення є незаконним, перевірка, яка була проведена відповідачем неправомірна, а санкції, які застосовані до позивача суперечать нормам матеріального права, на підставі чого просить рішення від 01.06.2007 р. № 0004502303 скасувати. Зокрема, позивач посилається на те, що кошти в розмірі 5779,0 грн. які становлять невідповідність наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків, є коштами оптового покупця, який в даний час купував товар на складі, і ці кошти працівники ДПІ під час проведення перевірки примусили перерахувати як грошові кошти, які становлять невідповідність коштам, що знаходилися на місці проведення розрахунків.

Також позивач посилається на те, що робітниками ДПІ порушений порядок проведення перевірки, зокрема, СПД не було представлено направлення на проведення перевірки та копія наказу керівника на проведення позапланової перевірки.

Відповідач у відзиві від 23.08.2007 р. № 14094/9/10 (а.с. 21 – 22) проти позову заперечує і просить у його задоволенні відмовити, оскільки вважає, що рішення обґрунтоване, законне, прийнято на підставі норм законодавства.

Зокрема, відповідач зазначає, що по результатам перевірки позивача було встановлено порушення п. 1, 2, 5, 9 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Окремо було звернуто увагу відповідачем на те, що грошові кошти в розмірі 5770,0 грн. знаходилися на місці проведення розрахунку, що було підтверджено описом наявних грошових коштів, який був підписаний продавцем Філатовою.

Що стосується порядку проведення перевірки, відповідач посилається на те, що перевірка була проведена без порушень норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»

Більш детальніші заперечення відповідача викладені у відзиві від 23.08.2007 р. № 14094/9/10 (а.с. 21 – 22).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21 травня 2007 р. Державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена перевірка магазину – складу, який знаходиться в м. Сімферополі, вул. Глінка, буд. 57, корпус 4 склад 10, який належить підприємству «Анева» по контролю за проведенням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу СПД, внаслідок якої був складений акт № 000963 (а.с. 51 - 52). Перевірка проводилась в присутності продавця Філатової М.В.

В акті зафіксовані порушення п. 1, 2, 5, 9 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг» №1776-ІІІ від 01.06.2000р. (далі - Закон), а саме: незастосування позивачем РРО під час продажу товару на суму 132,5 грн., невідповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаних в денному РРО в розмірі 5770,0 грн., не забезпечена щоденна печать фіскальних чеків (Z – звіт), а також зберігання № 413, 311, 411, Z – звітів № 405 за 27.04.2007 р. зроблений 28.04.2007 р. в 14.26, за 29.04.07 зроблений 30.04.2007 р. в 8.47, порушений порядок використання розрахункової книжки, відсутня дата початку використання на реєстраційній сторінці РК № 0109003314р/3.

Акт був підписаний продавцем Філатовою М.В. із зазначенням заперечення, що під час обслуговування оптового клієнта на суму 5770,0 грн. (здійснювався перерахунок грошової суми) не встигла видати чек. Інших заперечень не було. Крім того, був складений акт опису наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків і підписаний власноруч продавцем Філатовою М.В.

За результатами перевірки ДПІ було винесено рішення від 01.06.2007 р. № 0004502303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30192,5 грн. (а.с. 7).

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході проведення перевірки був встановлений факт реалізації товару, а саме: пляшка слабоалкогольного напою «Лонгер», вартістю 3,50 грн., 3 блоку сигарет «Мальборо» - за ціною 40,0 грн. (3 х 40 = 120). Проте, слід звернути увагу, що в акті перевірки вказано, що вартість покупки становить 132,5 грн., однак фактично було встановлено вартість реалізації товару на суму 123,5 грн. (3,50 + 120).

Згідно з п. 1, 2 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

-          проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

-          видавати особі, яка отримує товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як слідує з пояснень продавця Філатової М.В., чек вона вибила, однак перевіряючи не взяли його.

В матеріали справи представником позивача було представлено чек на покупку товару в сумі 123,5 грн., одна як свідчать зафіксований в акті перевірки час, перевірка почалася в 11.24 год., а чек був вибитий в 11.39 год., під час проведення перевірки (а.с. 40).

Відповідно до п. 22 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги

Однак як вбачається з матеріалів справи та підтверджено матеріалами перевірки чек не був виданий під час покупки товару, що є порушенням п. 1, 2 ст. З Закону і є підставою для застосування до позивача відповідальності.

Проте, слід зазначити, що відповідно до п. 1 статті 17 Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України можуть бути застосовані фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Через РРО не було проведено придбання товару на суму 123,5 грн., тому відповідач повинен був застосувати до позивача штрафні санкції в сумі 617,5 грн. (123,5 х 5), однак, згідно з представленим розрахунком (а.с. 53), фактично відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 662,5 грн. (132,5 х 5). Різниця становить 45,0 грн.

З приведених підстав, суд вважає за необхідне скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополі від 01.06.2007 р. № 0004502303 в частині застосування до позивача підприємства «Анева» штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 45,0 грн.

Крім того, актом перевірки було встановлено невідповідність суми наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в денному РРО, що є порушенням п. 13 ст. 3 Закону.

Згідно з п. 13 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки був складений опис наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків, який підписаний матеріально-відповідальною особою підприємства – касиром Філатовою М.В., який підтверджує, що загальна сума наявних грошових коштів становить 6237,55 грн. (а.с. 54).

Згідно з Х – звітом, денний звіт РРО становить 335,05 грн. (а.с. 54), таким чином, суд вважає, що невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному РРО становить 5779,0 грн. (6237,55 – 335,05 – 123,5) доведена матеріалами перевірки, які представлені в матеріали справи.

На підставі ст. 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, суд вважає, що до позивача повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 28895,0 грн. (5779,0 х 5). Слід зазначити, що із-за помилки, яка виникла під час підрахунку вартості товару, яким був зафіксований факт реалізації, ДПІ була фактично застосована до позивача штрафна (фінансова) санкція в розмірі 28850,0 грн. (5770,0 х 5). Оскільки розмір штрафної санкції був застосований до позивача меншій, даний факт не порушує права позивача, а тому не може бути підставою для скасування рішення.

Посилання позивача на те, що перевірка почалася під час обслуговування оптового клієнта – покупця в момент перерахування грошей і працівники ДПІ не дали можливості закінчити операцію по роботі з оптовим клієнтом, а тому гроші не були оформлені через РРО не може бути прийнято до уваги, оскільки доказів того, що робітники ДПІ під час проведення перевірки вчинили будь-які неправомірні дії представлено в матеріали справи не було, в судовому порядку дії посадових осіб ДПІ не оскаржувалися, а тому у суду немає підстав вважати пояснення касира доведеними (а.с. 44, 38).

Заперечення касира - продавця Філатової М.В. були зафіксовані в акті перевірки, посилань на неправомірні дії не зафіксовано.

Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Як зазначає оптовий покупець Короленко С.Є. в своїх показаннях як свідок та письмових поясненнях, які залучені в матеріали справи, він приїхав купувати товар на оптовий склад. Після того як він замовив товар та оплатив покупку, касир сказала, що в неї перевірка і він пішов, одержавши лише приходну накладну. Пізніше Короленко повернувся і забрав товар та чек. (а.с. 58).

Також, в матеріали справи представником позивача представлений чек від 21.05.2007 р. на придбання товару на суму 5779,0 грн., проте час його пробиття 12.35 год., тобто через 10 хвилин після закінчення перевірки.

Таким чином, суд вважає доведеним факт невідповідність наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків в розмірі 5779,0 грн., а тому відповідальність до позивача застосована правильно.

Крім того, в акті зафіксовано незабезпечення щоденної печаті фіскальних чеків (Z – звіт) та їх не зберігання. Відсутні № 413, 311, 411, Z – звіт № 405 за 27.04.2007 р. зроблений 28.04.2007 р. в 14.26, за 29.04.07 зроблений 30.04.2007 р. в 8.47, порушений порядок використання розрахункової книжки, відсутня дата початку використання на реєстраційній сторінці РК № 0109003314р/3.

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Підпунктом 4.6. пункту 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. № 614, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 107/5298 також передбачено, що СПД повинен забезпечити друкування X-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО.

В позові позивач посилається на те, що друкує фіскальні звітні чеки щодня та забезпечує їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, однак в судовому засіданні дані доводи не підтвердив,  Z – звіти № 413, 311, 411 не представив, проти порушення порядку роздрукування Z – звіт № 405 за 27.04.2007 р., за 29.04.07 не заперечив.

Відповідно до п. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також не приймаються до уваги посилання позивача на неправомірність проведення перевірки ДПІ в м. Сімферополь з наступного.

Згідно зі ст. 11 – 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509 – Х11 позапланова перевірка здійснюється на підставі обставин, викладених у статті. Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі ст. 15 та 16 Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Таким чином, перевірка, яку проводили інспектори ДПА здійснювалася в межах повноважень, передбачених статтею 11 – 1  Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Також, позивач посилається на те, що перевіряючи не представили направлення на проведення перевірки, однак дані доводи спростовуються матеріалами справи, оскільки в них міститься направлення № 1371 та 1372 від 21.05.2007 р. (а.с. 23, 24) з яким була ознайомлена під розписку касир Філатова М.В.

На підставі п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Крім того, недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

З приведених підстав, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, рішення ДПІ в м. Сімферополі від 01.06.2007 р. № 0004502303 в частині застосування до позивача підприємства «Анева» штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 45,0 грн. підлягає скасуванню, в інший частині у позові слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, суд присуджує на користь позивача 1,13 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19 листопада 2007 р., постанова складена та підписана суддею 27 листопада 2007 р.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 – 161, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов Підприємство «Анева», м. Сімферополь, вул. Б.Хохлова, буд. 29 частково задовольнити.

2.          Скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополі від 01.06.2007 р. № 0004502303 в частині застосування до позивача підприємства «Анева» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 45,0 грн.

3.          В інший частині відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026)  на користь Підприємство «Анева», м. Сімферополь, вул. Б.Хохлова, буд. 29 (ЕГРПОУ 24510220, р/р 26001047008501 АКБ «ТАС – КОМЕРЦБАНК», МФО 300164)) 1,13 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.