Ухвала

від 25.04.2024 по справі 384/735/23

ВІЛЬШАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 384/735/23

№пр. 2/384/27/2024

25 квітня 2024 року смт. Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючої судді Сорокіної О.О.

з участю секретаря судового засідання Рябова М.В,

учасники справи:

прокурор Дем`янова А.О.,

відповідач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

який брав участь у судовому засіданні в режимі

відеоконференції поза межами приміщення суду

з використанням власних технічних засобів - адвокат Салюк С.М.,

представник відповідача СФГ «ЕХО» Катіпунга С.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду смт. Вільшанка клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Салюка Сергія Миколайовича про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Антона Клюкіна, який діє в інтересах держави, до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Селянського (фермерського) господарства «ЕХО» про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору емфітевзису, скасування державної реєстрації речових прав,

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Антон Клюкін, який діє в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Селянського (фермерського) господарства «ЕХО» про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору емфітевзису, скасування державної реєстрації речових прав.

Представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат СалюкС.М.подав досудуклопотання про залишення позову без розгляду.

В обгрунтування клопотання зазначив, що Держгеокадастр як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, має повноваження здійснювати державний контроль за використанням земель усіх категорій та форм власності у частині додержання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Здійснюючи зазначені повноваження з державного контролю за використанням земель, такий орган проводить перевірки, розглядає звернення осіб, документацію із землеустрою, пов`язану з використанням земель, а також, якщо це необхідно для здійснення указаних повноважень, звертається до суду у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Тобто, Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області є саме тим органом державної влади, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері. Тільки у разі неналежного виконання територіальним органом Держгеокадастру своїх повноважень та незвернення до суду з відповідним позовом протягом розумного строку, що має підтвердити прокурор, останній має право подати позов до суду в інтересах держави в особі територіального органу Держгеокадастру. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення прокурора до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області з відповідним повідомленням про порушення інтересів держави щодо спірних ділянок. Враховуючи невиконання прокурором процедури, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону №1697-VII, відповідно до приписів частини четвертої статті 56 ЦПК України, позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Салюк С.М. в підготовчому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор у підготовчому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання.

ОСОБА_1 та представник відповідача Селянського (фермерського)господарства «ЕХО»Катіпунга С.О.у підготовчому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання.

Представник Вільшанської селищної ради Кіровоградської області в підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріалами справи підтверджується, що 09 лютого 2021 року рішенням Вільшанської селищної ради Кіровоградської області «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність члену СФГ «ЕХО» для ведення фермерського господарства» №123 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно у власність члену СФГ «ЕХО» ОСОБА_1 , загальною площею 6,4300 га, для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні СФГ «ЕХО» на території с. Куца Балка Вільшанської селищної ради Кіровоградської області (а.с. 31).

Рішенням Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 14 липня 2021 року №368 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства членам СФГ «ЕХО», затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (КВЦПЗ А.01.02) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні СФГ «ЕХО», за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, Вільшанська селищна рада, за межами населеного пункту». Цим же рішенням передано ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 6.4300 га ріллі (кадастровий номер 3524382500:02:000:0445) та ОСОБА_2 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 6.4300 га ріллі (кадастровий номер 3524382500:02:000:0444) (а.с.32).

Обґрунтовуючи порушенняінтересів державита підставпредставництва,при зверненніз позовомв інтересахдержави про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору емфітевзису, скасування державної реєстрації речових прав, позивач посилався на те, що прокурор у даному випадку є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів у правовідносинах, пов`язаних з протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18, провадження №14-36цс19).

Згідно із пунктом 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19), з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібні правові висновки та їх обґрунтування містяться також у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №815/1567/16 (адміністративне провадження №К/9901/30797/18) та від 15 червня 2022 року у справі №821/1798/17 (адміністративне провадження №К/9901/58281/18).

Матеріалами справи підтверджується, що спірні земельні ділянки належать до комунальної власності Вільшанської територіальної громади.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади у цій справі відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним із відповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельних ділянок.

Порушення інтересів держави полягає також у тому, що внаслідок незаконного розпорядження землею порушуються і суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, і положення законодавства України щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі.

Подання позову прокурором за умови допущення порушень з боку органу місцевого самоврядування є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави та відновлення правопорядку.

У цьому випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення виниклої невигідності у становищі між сторонами правовідносин.

Отже, перший заступник керівника Голованівської окружної прокуратури належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав позов із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права користування земельною ділянкою, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного.

Таким чином, звертаючись до суду із вказаним позовом й оскаржуючи, крім іншого, рішення Вільшанської селищної ради, на підставі якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали у власність земельні ділянки, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави щодо цієї земельної ділянки та згідно зі статтею 56 ЦПК України набув статусу позивача.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (провадження №14-317цс19), та у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі №330/1621/16-ц (провадження №61-13633св20) та від 09 лютого 2023 року у справі №483/2263/19 (провадження №61-13973св21).

Не заслуговують на увагу суду доводи представника відповідача про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, з огляду на таке.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (із змінами) (далі Положення), перелік позовних вимог (предмет позову), з яким посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів можуть звертатись до суду є чітко визначеним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у органу Держгеокадастру відсутні повноваження на звернення до суду з тими позовними вимогами, з якими звернувся прокурор.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18).

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до регіональних ландшафтних парків. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

При цьому право на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування та фізичних осіб про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права з огляду на неправомірність таких дій, законодавством не передбачено.

До схожих висновків щодо тлумачення норм законодавства дійшов Верховний Суд у постановах від 01 грудня 2022 року у справі №340/6113/21 та від 21 червня 2023 року у справі №308/8113/20.

Крім цього, відповідно до рішення Вільшанської селищної ради від 22 грудня 2020 року №53 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність», прийнято у комунальну власність Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4553,6948 га, розташовані на територіях Березовобалківської, Бузникуватської, Вівсяниківської, Добрівської, Дорожинської, Йосипівської, Коритно-Забузької, Куцобалківської, Маловільшанської, Плоско-Забузької, Станкуватської, Чистопільської, Добрянської сільських рад та Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, що увійшли до складу Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність від 09 грудня 2020 року (а.с.139-141).

Прокурор звертається до суду з даною позовною заявою як позивач, оскільки Вільшанська селищна рада Голованівського району є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно надання у власність земельної ділянки.

Верховний Суд неодноразово у правових висновках щодо представництва інтересів держави прокурором в аналогічних спорах зазначив наступне.

Так, в п. 38 Постанови Великої Палати Верховного Суду №469/1044/17 від 15.09.2020 зазначено, що прокурор оскаржив рішення Коблівської сільської ради, визначивши останню відповідачем та мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави.

Крім того, у постанові від 07.11.2018 (справа №916/749/17) Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання додаткового договору, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією за стадій процедури відведення земельної ділянки у власність/користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутись до суду для захисту інтересів держави.

Таким чином, прокурор в даному випадку є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельною ділянкою, належною територіальній громаді.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду, тому вважає необхідним відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 143, 144, 148, 260-261, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Салюка Сергія Миколайовича про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30 квітня 2024 року.

Суддя О.О. Сорокіна