Рішення

від 02.05.2024 по справі 147/26/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/26/24

Провадження № 2/147/94/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за Виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ободівка-Агро», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

До Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ободівка-Агро», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524184200:01:004:0284, площею 2,9351 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 набула 28.07.2016 право власності на вищезазначену земельну ділянку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯИ №025007, виданого 27.05.2010 відділом Держкомзему у Тростянецькому районі. Також, громадянка російської федерації ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524184200:01:004:0285, площею 2,9351 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що відповідачка набула 28.07.2016 право власності на дану земельну на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯИ №025008, виданого 27.05.2010 відділом Держкомзему у Тростянецькому районі. Державні акти на право власності ЯИ №025007, виданий 27.05.2010 та ЯИ №25008, виданий 27.05.2010 отримала відповідно до розпорядження Тростянецької районної адміністрації Вінницької області №198 від 05.08.2005 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право на земельну частку (пай) по Ободівській сільській раді» після вступу у спадщину за законом (свідоцтво про право на спадщину ВВС №112985 від 20.04.2004 та BBC №112987 від 20.04.2004). Вказана інформація підтверджується копією технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Окрім того зазначено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 0524184200:01:004:0284, площею 2,9351 га, 0524184200:01:004:0285, площею 2,9351 га ОСОБА_1 відповідно до договорів оренди №670-0 від 10.01.2016 та №671-0 від 10.01.2016 передала в оренду ТОВ «Ободівка-Агро» (код ЄДРПОУ: 34928088) зі строком дії на 10 років з правом пролонгації. В реєстр дана інформація внесена 02.08.2016.

Таким чином, право власності на вищевказані земельні ділянки у відповідачки виникло з моменту державної реєстрації цього права, а саме з 28.07.2016.

Разом з тим, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України ОСОБА_1 не відчужила земельні ділянки протягом року та продовжує ними володіти по цей час.

Оскільки, ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, тому є підстави для конфіскації її у власність держави відповідно до вимог ст. 81 ЗК України.

Ухвалою суду від 28.02.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

08.04.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор подала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечила.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 19.03.2024 подав письмові пояснення, в яких посилаючись на ч. 4 ст. 81 ЗК України, ч.1,2 ст.145 ЗК України просить позов прокурора задовольнити. Судові засідання по вказаній справі проводити без участі їх представника.

Представник третьої особи, адвокат Забродець С.В., подав заяву про розгляд справи без участі ТОВ «Ободівка-Агро». Позов просив задовольнити.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 є громадянкою рф, остання на території України не зареєстрована та не проживає, станом на день розгляду справи спрямувати поштову кореспонденцію за місцем проживання не представляється можливим через припинення дипломатичних відносин та відсутність поштового сполучення, тому її виклик здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч.10 ст.187 ЦПК України.

З опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України - при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 перебуває 2 (дві) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Ободівської сільської ради Гайсинського (колишнього Тростянецького) району Вінницької області.

Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.07.2016 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524184200:01:004:0285, площею 2,9351 га, а 29.07.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524184200:01:004:0284, площею 2,9351 га.

Також встановлено, що земельну ділянку з кадастровим №0524184200:01:004:0284 відповідачка набула на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №025007, виданого 27.05.2010 відділом Держкомзему у Тростянецькому районі, а на земельну ділянку з кадастровим №0524184200:01:004:0285 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №025008.

Дані державні акти ОСОБА_1 отримала відповідно до розпорядження Тростянецької районної адміністрації Вінницької області №198 від 05.08.2005 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право на земельну частку (пай) по Ободівській сільській раді» після вступу у спадщину за законом (свідоцтво про право на спадщину ВВС №112985 від 20.04.2004 та BBC №112987 від 20.04.2004). Вказана інформація підтверджується копією технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Окрім того, судом встановлено та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.01.2024, що державним реєстратором Бершадської міської ради Красиленком С.М. 29.07.2016 внесено запис про інше речове право: 15704937, а саме зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 2,9351 (кадастровий номер №0524184200:01:004:0284) від 10.01.2016 №670-О, який укладений між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Ободівка -Агро» строком на 10 років з правом пролонгації.

Цим же реєстратором 28.07.2016 внесено запис про інше речове право: 1576444, а саме зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 2,9351 (кадастровий №0524184200:01:004:0285) від 10.01.2016 №671-О, який укладений між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Ободівка -Агро» строком на 10 років з правом пролонгації.

Таким чином на момент державної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки та до теперішнього часу відповідач - ОСОБА_1 була і є громадянкою російської федерації та проживає за адресою: м.Москва, рф.

Згідно інформації Ободівської сільської ради від 23.01.2024, ОСОБА_1 , 1948 р.н. на території Ободівської об`єднаної територіальної громади не зареєстрована та не проживає.

З відповіді Державної міграційної служби України від 20.02.2024 №6.2-1759/6-24 вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 на території України, не встановлено.

Окрім того, Гайсинська окружна прокуратура зверталася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Р. Шведа із проханням надати інформацію про те, чи відомо їм про факти володіння земельними ділянками сільськогосподарського призначення іноземними особами та чи вживалися ними заходи, спрямовані на примусове припинення прав, в тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 0524184200:01:004:0284 та на земельну ділянку з кадастровим номером 0524184200:01:004:0285, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

На вказаний запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь про те, що у зв`язку із відсутністю у повному обсязі фінансування витрат ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області по сплаті судового збору, ГУ Держгеокадастру не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів до суду про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати та викладено прохання щодо здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом подання позовів про конфіскацію земельних ділянок, власниками яких є іноземці.

Отже, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації та після набуття права власності (28.07.2016 та 29.07.2016) на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не здійснила відчуження спірних земельних ділянок протягом року, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо встановлених обставин справи та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1-2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право" виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Частина 2 статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Зокрема, суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Так, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною третьою статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Натомість, за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами другою, четвертою статті 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з моменту переходу права власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужила їх, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дані земельні ділянки шляхом конфіскації підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки така мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням частини 4 статті 81, частин 2, 4 статті 145 ЗК України.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, з урахуванням норм статті 131-1 Конституції України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 3 статті 56 ЦПК України, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18.

Задоволення даного позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Таким чином, враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір у розмірі 6056,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 2843 від 18.12.2023.

Керуючись статтями 22, 80, 81, 125, 140, 145 ЗК України, ст. ст. 181, 319, 321 ЦК України, статтями 4, 10, 12-13, 76, 80, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки російської федерації, на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524184200:01:004:0284, площею 2,9351 га, яка розташована на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки російської федерації, на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524184200:01:004:0285, площею 2,9351 га, яка розташована на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки російської федерації, на користь Вінницької обласної прокуратури (банк отримувача: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянка російської федерації, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , рф.

Повний текст рішення складено 02.05.2024.

Суддя О.А. Натальчук