Рішення

від 30.04.2024 по справі 509/1047/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1047/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого суддіГандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Актив» про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ :

21 лютого 2024 року, ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського райсуду Одеської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд скасувати арешт з її нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,18 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення : для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 972509, виданого Доброолександрівською сільрадою Овідіопольського району Одеської області згідно рішення 10 сесії V скликання Доброолександрівської сільради від 14.09.2007 р. № 200-V, зареєстрований 26.05.2008 р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852900045, кадастровий № 5123781400:02:001:0177, яка є предметом нотаріально посвідченого іпотечного договору від 08.07.2008 р., за яким вона є майновим поручителем за кредитними зобов?язаннями боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 0126/08/08-ZLv від 08.08.2008 р. на суму 15500 дол. США, укладеного між останнім та АКБ «Форум» (іпотекодаржателем), ліквідованим 04.07.2019 р. та правонаступником якого є ФК «Актив», виключивши записи про обтяження на вказану ділянку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, мотивуючи це черговим закінченням виконавчого провадження на виконання рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.07.2012 р. за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості і поверненням виконавчого документу стягувачеві ФК «Актив», в останній раз постановою державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.03.2017 р. на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і знищенням у 2017 р. за строками зберігання виконавчих проваджень №№ 34867607, 38271376, 47374771 за виконавчим листом № 2-2397/11 виданого 20.09.2012 р. Овідіопольським райсудом Одеської області, про що її було повідомлено листом Овідіопольського ВДВС від 02.02.2022 р. № 21.14-3159, що на даний час, враховуючи існування арешту на її нерухоме майно порушує її права власності на володіння, користування і розпорядження вищевказаною земельною ділянкою.

У визначений ухвалою суду від 26.02.2024 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, представниця відповідачів Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслала до суду письмовий відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на не стягнення з солідарної боржниці ОСОБА_1 боргу у розмірі 195759,18 грн., виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Представник 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Актив» повідомлявся про надходження до суду вказаного позову, який разом з ухвалою суду від 26.02.2024 р. направлялися за юридичною адресою місцезнаходження юридичної особи, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», будь-яких заяв, клопотань або письмових пояснень з приводу спору до суду не надіслав (а.с. 33,34).

Дослідивши матеріали справи та додатково надані суду докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Статтями 316-320,321,328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно положень ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно п.п. 4.10.1.,4.10.2. «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, згідно із статтею 40-1 Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Не зняття державними виконавцями арешту з майна боржників у виконавчому провадженні, відсутністю виконавчого провадження та відсутністю відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі якого винесено записи про арешт майна прямо порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження спадковим майном.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту - дає підстави суду дійти висновку, щоарешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосуватидля забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до вказаного Закону підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов?язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2022 р. № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22) зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Суд встановив, що земельна ділянка, площею 0,18 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення : для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 972509, виданого Доброолександрівською сільрадою Овідіопольського району Одеської області згідно рішення 10 сесії V скликання Доброолександрівської сільради від 14.09.2007 р. № 200-V, зареєстрований 26.05.2008 р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852900045, кадастровий № 5123781400:02:001:0177 - є предметом нотаріально посвідченого іпотечного договору від 08.07.2008 р., за яким вона є майновим поручителем за кредитними зобов?язаннями боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 0126/08/08-ZLv від 08.08.2008 р. на суму 15500 дол. США, укладеного між останнім та АКБ «Форум» (іпотекодаржателем), ліквідованим 04.07.2019 р. та правонаступником якого є ФК «Актив», мотивуючи це черговим закінченням виконавчого провадження на виконання рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.07.2012 р. за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості і поверненням виконавчого документу стягувачеві ФК «Актив», в останній раз постановою державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.03.2017 р. на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і знищенням у 2017 р. за строками зберігання виконавчих проваджень №№ 34867607, 38271376, 47374771 за виконавчим листом № 2-2397/11 виданого 20.09.2012 р. Овідіопольським райсудом Одеської області, про що її було повідомлено листом Овідіопольського ВДВС від 02.02.2022 р. № 21.14-3159 (а.с. 9,12-21).

З матеріалів вбачається, що на протязі всього часу, починаючи з 2012 р., все нерухоме майно позивачки, враховуючи вищевказану земельну ділянку перебуває під арештом, у зв?язку з чим, позивачка не може реалізувати своє право власності та розпорядження майном, з приводу чого, вона звернулася до Міністерства юстиції України, листом яких від 06.10.2023 р. позивачку булло повідомлено, що в Овідіопольському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебував виконавчий лист № 2-2397/11 виданий 20.09.2012 р. Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення з неї на користь ПАТ «Банк Форум» грошових коштів у розмірі 195759,18 грн., а саме виконавчі провадження №№34867607, 38271376, 47374771 за яким винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України № Про виконавче провадження у редакції, чинній на момент прийняття рішення та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, наявні запис про обтяження № 6509107, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34867607 від 17.10.2012 р. виданої Відділом державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції; обтяження № 9717162, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника № 47374771 від 12.05.2015 р., виданої Відділом державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції та зазначено, що на час складання відповіді виконавчий документ повторно стягувачем до виконання не пред`являвся. Зазначені виконавчі провадження були знищені за трирічного строку зберігання (а.с. 11).

В останній раз виконавче провадження завершено 31.03.2017 р. на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ був в черговий раз повернутий стягувачеві.

Таким чином, виконавчі провадження №№ 34867607, 38271376, 47374771, згідно листа Овідіопольського ДВС від 02.02.2022 року № 21.14-3159 - були знищені зі спливом трирічного зберігання.

Згідно лита Фонду гарантування вкладів фізичних осіб який був отриманий 06.11.2021 р. стягувач Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» був ліквідований 04.07.2019 р. та 08.09.2017 року був проведений аукціон, на якому права вимоги за кредитним договором від 08.07.2008 року № 0126/08/08-ZLv укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , за яким позивачка є поручителем було визначено переможця аукціону ТОВ ФК «Актив» (ЄДР 40597686) (а.с. 9).

З позову вбачається, що на день складання позовної заяви ніким зі сторін виконавчого провадження не було пред`явлено претензії або пропозиції про оплату заборгованості за кредитним договором.

Однак, на сьогодні зберігається чинним арешт на вищевказане нерухоме майно у виді земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачці, та який може бути скасований, згідно з нормами частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», тобто в усіх інших випадках, які не вказані в частині 4 цієї статті.

Крім цього, суд вважає, що зазначений вище кредитний договір має строки для виконання та строки примусової вимоги, тобто стягнення заборгованості за грошовими зобов`язанням. Згідно строків позовної давності у свій час ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, з наступним отриманням та пред?явленням виконавчого документу до виконавчої державної служби, і згідно інформації яка мітиться у відповіді Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий документ був повернутий стягувачу з причин вказаних у п. 4 ч. 1. ст. 47 Закону, чинність якого діяла на момент прийняття такого рішення, тобто станом на 2016 рік (Закон втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016, ВВР, 2016, N 30, ст.542 }).

Отже, виконавчий документ - не був поданий на виконання і в строки, передбачені законодавством, а стягувач ТОВ «ФК «Актив», отримавши право вимоги за кредитним договором на протязі 7-ми років ! не заявив свого права на отримання грошових коштів за вказаним кредитним договором, зважаючи на те, що загальний строк давності щодо звернення за вимогою отримання коштів, встановлений законодавцем у три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України, та приписи ст. 262 ЦК України, яка передбачає, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Суд бере до уваги, що ст.ст. 12,13 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, останній не використав свого права на вимогу.

Проте, чи є відповідний договір між новим стягувачем ТОВ ФК «Актив» та первіснм стягувачем ПАТ «Банк Форум» та його зміст суду не відомий, а тому неможливо перевірити підстав для виконання зобов`язання відносно ПАТ «Банк Форум» неможливо у зв`язку його ліквідацією, а відносно ТОВ «ФК «Актив» не може бути виконано у зв`язку з тим, що відсутні юридичні підстави.

Відповідно до ст. 517 ЦК - доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи, що ПАТ «Банк Форум» був ліквідований, тому поновити строки для проведення виконавчих дій, згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» не уявляється можливим.

Відповідно до ст. 39 Закону, провадження підлягає закриттю у випадку : 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

З останньої дати виконавчих дій пройшло більше ніж 7 років та всі вищевказані виконавчі провадження знищені зі спливом строку зберігання після останньої постанови про завершення виконавчог провадження 30.03.2017 р.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Отже сторона стягувача ТОВ «ФК Актив» має право за договором вимагати грошові кошти за договором, але не реалізовує своє право, що випиває з договору, якщо договір має своє існування.

Оскільки вищевказанівиконавчі провадженняне існуютьта вонивідсутні навиконанні,а існуючийарешт нанерухоме майнопозивачки порушуєїї правовласності тарозпорядження їїмайном,і якаобрала законний спосіб захисту своїх майнових прав, шляхом пред`явлення позову до відповідачів про зняття арешту з майна, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Статями 386-393 ЦК України передбачено держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 22.02.2020 р. по справі № 340/25/19 якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача дії органу ДВС при накладенні арешту на певне майно, такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільного/господарського судочинства, що спростовує доводи відповідачів про те, що в даній ситуації єдиним дієвим механізмом зняття арештів у даному випадку є оскарження дій державного виконавця і суперечить Правовій позиції ВП ВС, наведеній вище.

Враховуючи, що в порядку ст. 141 ЦПК України, позивачкою у позові не ставиться питання щодо розподілу судових витрат у сумі 1212 грн., вказане питання судом не розглядається.

Керуючись ст.ст.3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,200, 213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 316-320,321,328,386-393,722 ЦК України, Постановою Верховного Судувід 27березня 2020року посправі №817/928/17, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Актив» про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити ;

2.Скасувати арешт з земельної ділянки, площею 0,18 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення : для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 972509, виданого Доброолександрівською сільрадою Овідіопольського району Одеської області згідно рішення 10 сесії V скликання Доброолександрівської сільради від 14.09.2007 р. № 200-V, зареєстрований 26.05.2008 р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852900045, кадастровий № 5123781400:02:001:0177, виключивши записи про обтяження № 6509107, № 9717162 на вказану земельну ділянку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2024 р.

Суддя Гандзій Д.М.