Постанова

від 30.04.2024 по справі 675/249/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 675/249/24

Провадження № 22-ц/4820/873/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2024 року, суддя Демчук П.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту здійснення догляду та перебування фізичної особи на утриманні, заінтересовані особи: відділ соціального захисту населення Ізяславської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт, що він здійснює постійний догляд та утримання ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.

В обґрунтування заяви вказав, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, а він є єдиним членом сім`ї, який повноцінно здійснює її утримання та догляд. Встановлення відповідного факту необхідне для виникнення у нього прав та обов`язків, визначених Законами України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та «Про соціальні послуги».

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.02.2024 року у відкритті провадження відмовлено.

Суд зауважив, що заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду, оскільки чинним законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що встановлення факту перебування особи на утриманні підлягає розгляду судом в порядку окремого провадження. Посилання суду, як на підставу для відмови у відкритті провадження, на Порядок підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затверджений постановою КМУ від 01.06.2020 року №430 та Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затверджений постановою КМУ від 06.10.2021 року №1040, є безпідставним, оскільки ці нормативні акти на регулюють відносини, які є предметом розгляду у даній справі.

В судове засідання учасники справи, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися. Представник заявника просив суд розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, просив встановити, що він здійснює постійний догляд та утримання ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з довідкою серії МСЕ №063276, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи у зв`язку із загальним захворюванням.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 та у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №363/5518/21 та від 04.05.2022 року у справі №372/285/21.

У поданій до суду заяві ОСОБА_1 вказав, що встановлення юридичного факту догляду та перебування на його утриманні ОСОБА_2 породжує виникненню у нього прав та обов`язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги» та Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

В той же час, колегія суддів зазначає, що встановлення факту, про який просить заявник у своїй заяві, нормами статті 315 ЦПК України не передбачено.

Пунктом шостим частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3 частини 6 статті 13 вищезгаданого Закону встановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Відповідно до частини 6 статті 15 цього закону, формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений Постановою КМ України від 27.01.2021 року, №99.

Таким чином, саме нормами Закону України «Про соціальні послуги» врегульовано питання оформлення статусу особи щодо надання соціальних послуг фізичною особою не на професійній основі і у відповідності до статті 13 цього Закону надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Відтак, порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством, а саме - нормами Закону України «Про соціальні послуги», у зв`язку з чим відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

Постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається.

Оскільки доводи апеляційної скарги носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова