Ухвала

від 18.04.2024 по справі 521/5492/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/5492/24

Номер провадження№2/521/3742/24

УХВАЛА

18 квітня 2024 року м.Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Маркарова С.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви

позивач : ОСОБА_1

відповідач : Одеська митниця Держмитслужби

предмет позову : зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Предметом позову позивач визначив зобов`язання Одеську митницю Держмитслужби повернути грошові кошти, конфісковані за постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 року (справа 521/11239/22), які є безпосередніми предмета порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України.

Позовна заява складена, подана ОСОБА_1 в порядку ЦПК України.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя суд зач. 5 ЦПК Українизахищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Підставою відкриття провадження у цивільній справі судом є подання особою позовної заяви, оформленої відповідно до вимогст. 175 ЦПК України, яка предметно, суб`єктно, інстанційно та територіально підсудної даному суду.

Зазначене узгоджується із Главами1,2Розділу1, ч.1 ст.187 ЦПК України, за якими суддя відкриває провадження у справі за відсутністю підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним.

Воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Судова практика, підходи Європейського суду з прав людини щодо ефективного захисту прав особи пов`язані із тлумаченням змісту заявлених позовних вимог, а також визначенням належного способу захисту порушеного права, свободи та інтересу особи.

Таке право належить суду.

Правила формулювання позовних вимог встановлені законодавчо, їх якість суттєво впливає на ефективність захисту.

Разом із тим, формулювання позовних вимог позивачем не має для суду пріоритетного значення у разі, якщо воно суперечить суті права з огляду на обрання саме судом правильного, ефективного способу захисту порушеного права, який має відновити порушене право особи в межах норм матеріального права.

Дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову судами різних юрисдикцій порушує принцип повноти, всебічності і об`єктивності з`ясування обставин справи й не гарантує дотримання принципу правової визначеності (постанова ВС 19.06.2019, справа 209/2077/17).

Застосування буд-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обраний суб`єктом спосіб захисту є як ефективним, так таким, який відповідатимуть його змісту та системі права.

Так, відповідно до пункту 4 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Такими справами є :

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, із визначеними позовними вимогами позивач має право звернення в порядку КАС України до окружного адміністративного суду.

Якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя в порядку п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України відмовляє у відкритті провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1ст. 186 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження - відмовити.

Роз`яснити позивачу право звернення із даним позовом в порядку КАС України до Одеського окружного адміністративного суду (65062, м. Одесса, вул. Фонтанська дорога, 14).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя С.В. Маркарова

Повний текстухвали виготовлений18.04.2024року.

18.04.24