Рішення

від 02.05.2024 по справі 739/832/24

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/832/24

Провадження № 2/739/195/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 травня 2024 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 23 000 грн. 00 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2022 року по 30 травня 2023 року у розмірі 26 196 грн. 03 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала у відповідача на посаді дорожньої робітниці з 05 березня 2020 року по 30 листопада 2022 року. Наказом від 30 листопада 2022 року її було звільнено з посади за власним бажанням. У день звільнення вона працювала, при цьому відповідач належні їй до виплати під час звільнення кошти не сплатив. Станом на 30 листопада 2022 року виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 23 000 грн. 00 коп. У зв`язку з цим, посилаючись на положення статті 116 КЗпП України, позивачка просить стягнути вказану заборгованість по заробітній платі на свою користь. Також на підставі статті 117 КЗпП України позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2022 року по 30 травня 2023 року у розмірі 26 196 грн. 03 коп.

У судовому засідання позивачка свої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю з підстав, вказаних у позові, проти розгляд справи без участі представника відповідача та постановлення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, при цьому заяв по суті справи та про розгляд справи без його участі до суду не подав.

Заяви та клопотання учасників справи

Сторони у справі інших заяв та клопотань до суду не подали.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, також визначено сторонам у справі строки для подання заяв по суті.

У зв`язку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги те, що представник відповідача будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, заяв по суті та заяви про розгляд справи без його участі не подав, враховуючи позицію позивачки, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши вступне слово позивачки, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивачка з 05 березня 2020 року працювала у відповідача на посаді дорожньої робітниці, на яку була прийнята згідно наказу №4 від 05 березня 2020 року (а.с. 9).

Наказом №15 від 30 листопада 2022 року позивачку було звільненого з посади дорожньої робітниці з 30 листопада 2022року на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с. 10).

Згідно доданої до позовної заяви довідки №3 від 07 лютого 2024 року станом на день видачі довідки у відповідача перед позивачкою існувала заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 23 000 грн. 00 коп., яка утворилася за період з травня 2022 року по листопад 2022 року (а.с. 11).

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР) передбачено, що у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України №108/95-ВР працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи відповідач у день звільнення позивачки, який був робочим днем, не здійснив виплату останній нарахованої за період з травня 2022 року по листопад 2022 року заробітної плати, тим самим порушив вимоги законодавства щодо її виплати. На час розгляду справи судом відомості про виплату позивачці вказаної заборгованості відсутні.

За таких обставин з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по нарахованій на день звільнення заробітній платі у розмірі 23 000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як з`ясовано судом, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачці заборгованої заробітної плати.

Суд зазначає, що системний аналіз норм статей 116 та 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-64цс13.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивачки не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі і відомості про оспорювання ним розміру такої заборгованості відсутні, а доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 грудня 2022 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 30 травня 2023 року, тобто за період, визначений позивачкою, який не перевищує шестимісячного строку, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивачки, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачкою у позовній заяві здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2022 року по 30 травня 2023 року, тобто 129 робочих днів, у розмірі 26 196 грн. 03 коп.

Суд зазначає, що обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має здійснюватися починаючи з 01 грудня 2022 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, яким було 30 листопада 2022 року, оскільки вказаний день був робочим і позивачці здійснено нарахування заробітної плати за роботу 30 листопада 2022 року.

Беручи до уваги те, що середній заробіток позивачки за останні повні два робочі місяці, виходячи з відомостей, які містяться в довідці про заборгованість, становив 203 грн. 07 коп. (3 338 грн. 84 коп. + 5 393 грн. 50 коп.) / 43 робочі дні), а у період з 01 грудня 2022 року по 30 травня 2023 року було 129 робочих днів, суд погоджується з розміром визначеного позивачкою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 26 196 грн. 03 коп. (203 грн. 07 коп. х 43 дні), оскільки він складений у відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.

За таких обставин з відповідача на користь позивачки в якості компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2022 року по 30 травня 2023 року необхідно стягнути 26 196 грн. 03 коп. Отже, в цій частині позов також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 23 000 грн. 00 коп.

Судові витрати

Позивачку за законом звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, розмір якого становить 1 211 грн. 20 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 141, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2022 року по 30 травня 2023 року у розмірі 26 196 (двадцять шість тисяч сто дев`яносто шість) гривень 03 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення усієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, який має право подати її до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду у загальному порядку в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , РОНКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ЄДРПОУ - 32016315, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, 17.

Суддя В.В. Чепурко