Постанова

від 01.05.2024 по справі 946/6175/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1392/24

Справа № 946/6175/20

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 квітня 2020 року о 08 год. 25 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Тульчианівська та проспекту Суворова, 39 в м. Ізмаїлі Одеської області, знаходячись на другорядній дорозі, не виконав вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2020 року ОСОБА_2 визнаний винним у вченні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Постанова набрала законної сили 19 травня 2020 року. Таким чином, ОСОБА_2 заподіяв матеріальну та моральну шкоду ОСОБА_1 як власнику автомобіля «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» відповідно до договору (полісу) страхування №АО/2507602, який діяв на час ДТП. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 130000 грн, франшиза 2600 грн. 19 травня 2020 року страховою компанією сплачено позивачу 22243,33 грн, страхового відшкодування. Відповідно до висновку від 17 червня 2020 року №97/20 експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного експертом ОСОБА_3 повна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_2 , складає 121099,15 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складових КТС складає 57167,26 грн. Вартість проведення автотоварознавчого дослідження позивач сплатив 2000 грн. Таким чином, позивач вважав, що підлягає стягненню заподіяна йому пошкодженням автомобіля матеріальна шкода в сумі 123099,15 грн. Зі страхової компанії підлягають стягненню витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу за мінусом франшизи в межах ліміту страхування, а також витрати на евакуацію транспортного засобу, що складає 32323,93 грн. З ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 65931,89 грн.

Крім того, позивач за користування послугами таксі витратив 1878 грн, які також необхідно стягнути з ОСОБА_2 . Крім того, внаслідок винних та неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу було заподіяно моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, пов`язаних з пошкодженням його майна, скоєння проти нього правопорушення, істотних вимушених негативних змінах, що відбулися у способі життя, які не відшкодовані та існують тривалий час, яку позивач оцінював у 5000 грн.

На день подання позову ОСОБА_2 відшкодував позивачеві лише 2600 грн франшизи, а страхова компанія - 22243,33 грн. З огляду на вказане, позивач просив суд стягнути на свою користь з ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» 32 323,93 грн страхового відшкодування, з ОСОБА_2 72 809,89 грн, а саме, 63 931,89 грн шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 1878 грн витрат на проїзд, 2000 грн витрат на оцінку завданої шкоди, 5000 грн моральної шкоди.

Також, позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати: 5000 грн витрати на правову допомогу, 1051,34 грн витрат на оплату судового збору, 35,50 грн - поштових витрат.

Короткий зміст відзиву ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» на позовну заяву.

08 квітня 2021 року представник ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» звернувся до суду першої інстанції із відзивом на позов, в якому вказував, що представником страховика було складено акт огляду транспортного засобу. Відповідний акт був підписаний представником ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» На підставі акту огляду транспортного засобу «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_2 , була складена ремонтна калькуляція №20-0298790 від 14 квітня 2020 року. Таким чином, загальна сума відшкодування, що може бути здійснена страховиком склала 25022,71 грн. Франшиза згідно з полісом №АО/2507602 складає 2600 грн. Сума страхового відшкодування, з урахуванням франшизи, склала 22422,71 грн. Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 22422,71 грн. 12 травня 2020 року позивач звернувся до страховика із заявою щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування. Таким чином, страховик належним чином виконав покладені на нього обов`язки, відповідно до полісу №АО/2507602 та положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку із тим, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування, що підтверджується позивачем у позовній заяві, у страхової компанії відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем, оскільки зобов`язання були виконані у повному обсязі та належним чином. Враховуючи викладене представник відповідача, вважає, що позивач помилково визначив страховика у статусі співвідповідача. Тому, позовні вимоги щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування повинні бути направлені виключно до особи, яка винна у пошкоджені транспортного засобу позивача, а саме ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд першої інстанції у задоволенні позову в частині позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 70 931,89 грн, яка складається з: 63 931,89 грн шкода, завдана пошкодженням автомобіля, 2000,00 грн витрати на оцінку завданої шкоди, та суму моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Стягнено з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 32323,93 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми правової допомоги та судового збору, у розмірі 4157,27 грн. Стягнено з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судові витрати, які складаються з суми правової допомоги та судового збору, у розмірі 1894,07 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та постановити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у відповідних правовідносинах, а саме у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №362/3043/18, від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17, у справі №596/13697/15-ц. Так, 15 травня 2020 року позивач звернувся до скаржника із заявою щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, скаржником було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 22422,71 грн, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином позивач та скаржник досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування та в суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача до скаржника.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 01 травня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача,доводи апеляційноїскарги,перевіривши матеріалисправи,законність іобґрунтованість рішеннясуду вмежах позовнихвимог тадоводів апеляційноїскарги,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню,рішення судупершої інстанціїчастковому скасуваннюв частиністягнення зПрАТ «УСК«Княжа ВієннаІншуранс Груп»на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 32323,93 грн та щодо стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються з суми правової допомоги та судового збору, у розмірі 1894,07 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода заподіяна майну фізичної особи неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 квітня 2020 року о 08 год. 25 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Тульчанівська та проспекту Суворова, 39 в м. Ізмаїлі Одеської області, знаходячись на другорядній дорозі, не виконав вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.11).

Дані обставини встановлені постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2020 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відомості про те, що дана постанова суду оскаржувалась сторонами суду надано не було. Постанова набрала законної чинності 19 травня 2020 року.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ті обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці її дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mitsubishi Lancer», номерний знак НОМЕР_2 (а.с.13).

Отже, судом першої інстанції встановлено, що з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої автомобіль «Mitsubishi Lancer», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається зі ст. 317 ЦК України за змістом права власності власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена в ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2507602 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 грн, франшиза - 2600 грн (а.с.14).

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» серед обов`язків страховика визначено, шо при настанні страхового випадку він має здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Згідно із ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За висновком Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, з яким погодився Верховний Суд у постанові по справі №686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року, вказувалося, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика в силу положень закону не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від ліміту страхового відшкодування (страхової виплати).

Відносини між винною особою та її страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами ст. 29 Закону №1961-IV, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно висновку експерта №97/20 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi Lancer», номерний знак НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу на момент дослідження визначається 57 167,26 грн, повна вартість відновлювального ремонту складає 121099,15 грн (а.с.20-25).

Відповідно до виписки по рахунку №328511-2020/0710 від 10 липня 2020 року, 19 травня 2020 року ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 22 228,35 грн (а.с.15).

Таким чином, оскільки ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 22 228,35 грн, без франшизи, то у страховика виник обов`язок з відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу на момент дослідження 57 167,26 грн та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 22 228,35 грн, без франшизи, що складає 32323,93 грн.

При цьому, незважаючи на те, що збитки які підлягають стягненню з ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності), відповідна різниця (вартість фізичного зносу) підлягає стягненню з винної особи ОСОБА_2 .

Згідно із квитанцій до прибуткового касового ордера №97/20 від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 сплачено ФОП « ОСОБА_3 » за визначення розміру матеріальної шкоди 2000 грн (а.с.19 зворот).

Тобто з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача 121099,15 грн (відновлювальний ремонт) - 57 167,26 грн - франшиза 2600 грн +2000 грн вартість оцінки завданої шкоди.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання представника відповідача - ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», що оскільки 12 травня 2020 року позивач звернувся до страховика із заявою щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, то зобов`язання були виконані ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» у повному обсязі та належним чином. Відповідачем, на думку суду першої інстанції, не спростовано розмір вартості відновлювального ремонту визначений експертом у висновку №97/20 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi Lancer» від 17 червня 2020 року.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції виходив з положень ст.133 ЦПК України відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Міркун С.М. надав правову допомогу позивачу, що підтверджується ордером серії ОД №515258 від 10 вересня 2020 року (а.с.46), договором про надання професійної правничої допомоги №5 від 10 вересня 2020 року (а.с.45).

Відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. На підтвердження витраченої суми, позивачем та його представником суду надано квитанцію прибуткового касового ордеру від 10 вересня 2020 року (а.с.45 зворот).

Також, матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем при зверненні до суду судових витрат (судового збору) в розмірі 1051,34 грн (а.с.1).

Поштові витрати у розмірі 35,50 грн документально не підтверджено.

За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, стягує судовий збір відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.141 ЦПК України не передбачено стягнення судових витрат у солідарному порядку. Солідарний зв`язок це матеріально правова категорія (ст.541 ЦК України), а не процесуальна.

Оскільки судові витрати у сумі 6051,34 грн (судовий збір у розмірі 1051,34 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн) підтверджені належними та допустимими доказами, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягу робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд першої інстанції дійшов висновку щодо стягнення 6051,34 грн з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 12, 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача з ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» 32323,93 грн страхового відшкодування, з ОСОБА_2 70 931,89 грн, а саме, 63 931,89 грн шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 2000 грн витрат на оцінку завданої шкоди, 5000 грн моральної шкоди, підлягали задоволенню. В іншій частині позову відмовлено.

Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягають стягненню судові витрати у розмірі 6051,34 грн, яка складаються з: 5000 грн витрати на правову допомогу, 1051,34 грн витрати на оплату судового збору, у дольовому порядку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, з ОСОБА_2 у розмірі 4157,27 грн та з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 1894,07 грн.

Щодо інших позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у їх задоволенні у зв`язку з їх недоведеністю.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, щодо стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 32323,93 грн та щодо стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються з суми правової допомоги та судового збору, у розмірі 1894,07 грн, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, п. 36.1 та п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За правилами абз. 1 п. 36.4. ст. 36 вказаного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Колегією суддів встановлено, що власник пошкодженого автомобіля позивач, звернувшись до страховика про виплату страхового відшкодування та, в подальшому, власноручно підписавши заяву щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування , підтвердив, що між ним і страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, що відповідає його волевиявленню (а.с.105), тобто, фактично погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час Страховиком, і не наполягав на проведенні додаткової оцінки чи експертизи пошкодженого автомобіля та до подання даної позовної заяви отримав страхове відшкодування у розмірі 22422,71 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що в діях відповідача, а саме ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутні ознаки порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку із чим позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля, в частині позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» слід відмовити із наведених вище підстав.

Стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, який доводив позивач, суд першої інстанції викладеного вище не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим із власником (потерпілою особою) розміром страхового відшкодування.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі№569/13697/15-ц, від 04 липня 2019 року у справі №569/13697/15-ц, від 17 листопада 2021 року у справі №523/19127/15-ц.

Крім того, посилання суду першої інстанції на висновок експертного дослідження не спростовує необхідність застосування наведених вище норм права і не вказує на те, що позивач відмовився від своєї заяви, яка в силу ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Ураховуючи наведене, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд не звернув уваги на те, що страхова компанія під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується Законом № 1961-IV. Звертаючись із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, позивач визначив розмір такого відшкодування, вказавши його у заяві, тобто погодився на відшкодування страховою компанією збитків саме у заявленому розмірі. Таким чином, суд неправильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов помилкового висновку про задоволення позову, пред`явленого до страхової компанії.

Таким чином, при погодженні й виплаті власнику пошкодженого в ДТП транспортного засобу заподіяної шкоди, вдруге здійснення виплат (доплат) Законом не передбачено.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17.

Дослідження решти доводів апеляційної скарги, а саме, що висновок експерта щодо вартості матеріального збитку, який наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, суперечить ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та є процесуально недоцільним, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача права на отримання зазначеного вище страхового відшкодування.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для часткового скасування рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 32323,93 грн та стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються з суми правової допомоги та судового збору, у розмірі 1894,07 грн з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 1577,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3Р024520 від 30 березня 2023 року (а.с.202).

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та відмову в задоволенні частини позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1577,01 грн.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2023 року скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 32323,93 грн та щодо стягнення суми судового збору у розмірі 1894,07 грн.

Постановити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 32323,93 грн відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (адреса місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Локомотивна, 3, код ЄДРПОУ 25829351) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1577,01 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят сім гривень 01 копійка).

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 01 травня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький