Ухвала

від 02.05.2024 по справі 621/1561/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1561/24

2/621/721/24

УХВАЛА

02 травня 2024 року м. Зміїв

Зміївського районного суду Харківської області в складі:

судді - Бібіка О.В.,

за участю секретаря - Сосницької К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2024 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ "Центренерго", відокремленого підрозділу ПАТ "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції, в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" № 275\к від 29.04.2024 р. про припинення трудового договору (контракту) від 29.04.2024 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора теплової електростанції з матеріально - технічного забезпечення Управління, у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_2 на посаді заступника генерального директора з питань захисту критичної інфраструктури Дирекції - Виконавчого органу Товариства Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення - 30.04.2024 р. по день ухвалення рішення, виходчи із середнього заробітку у розмірі 2364,73 грн.

Одночасно представник позивача ОСОБА_1 звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію наказу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" № 275/к про зупинення трудового договору (контракту) від 29.04.2024 р., яким ОСОБА_2 звільнено з посади заступника директора теплової електростанції з матеріально - технічного забезпечення Управління, в зв`язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає,що вжиттязаходів забезпеченняпозову відповідатием критеріям розумності, обґрунтованості і співмірності, забезпечить збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігатиме порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників спірних правовідносин та відповідатиме інституту забезпечення позову. Оскільки між сторонами дійсно існує спір, оскаржуваний наказ є предметом спору, а невжиття заходів забезпечення позову у разі його задоволення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ознайомившись з наданими матеріалами, суд дійшов наступного:

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач ОСОБА_2 у заяві про забезпечення позову просив зупинити дію наказу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" № 275/к про зупинення трудового договору (контракту) від 29.04.2024 р., яким ОСОБА_2 звільнено з посади заступника директора теплової електростанції з матеріально - технічного забезпечення Управління, в зв`язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина друга вказаної статті містить виняток із загального правила щодо забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача ( звільнення тощо).

На обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на той факт, що його було звільнено незаконно з підстав передбачених п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України), що підтверджується наказом керівника Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" № 275/к від 29.04.2024 р. (а.с. 14)

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки,вихідна допомогатощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленимиЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц(провадження № 14-623цс18) зазначено, що:

«закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК УкраїниположенняЦК Українизастосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третястатті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відтак, у разі задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2 його право буде відновлено негайно, відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України та у зв`язку з наведеним, відсутні підстави для забезпечення позову.

Керуючись ст. 150 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційногог суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя -