Ухвала

від 26.04.2024 по справі 695/103/21

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/103/21

номер провадження 2/695/79/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю секретаря Оніщенко Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Міщенка С.В.,

представника відповідача адвоката Мельник Т.М.,

представника третьої особи Власенко Т.Г.,

розглядаючи у підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа Черкаської обласної ради» (до перейменування: «Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Черкаської обласної ради»), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації та директор Комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа Черкаської обласної ради» Сахно Т.М. про стягнення моральної шкоди та оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 21.01.2021р. звернулась до суду з позовною заявою до КЗ Золотоніська спеціальна школа Черкаської обласної ради» (до перейменування: «Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Черкаської обласної ради») у якому просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 420000 грн., та середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 30.07.2020 р. по 20.01.2021р. у розмірі 108475 грн., 20 коп., а також судові витрати у зв`язку з розглядом даної справи в сумі 20000 грн.

25.03.2021р. позивачем була подана до суду заява про збільшення позовних вимог в частині розміру стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, відповідно до якої позивачем донараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.07.2020 по 28.02.2021р., у розмірі 132882 грн. 12 коп.

Дана справа перебуває на стадії підготовчого провадження, відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 08.02.2024р.

23.04.2024р. від позивача надійшла чергова заява про збільшення позовних вимог в частині розміру стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, відповідно до якої позивач, посилаючись на норми ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 за №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) вказувала, що оскільки відповідачем не виплачені позивачу зазначені вище 132882 грн. 12 коп., а внаслідок інфляційного знецінення відбулася втрата частини заробітної плати на отримання якої остання мала паво, то позивачем здійснено нарахування компенсації (індексації) втрати частини належної заробітної плати, яка розрахована у розмірі 59502.41 грн. За цих підстав позивач просила прийняти вказану заяву про збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні позивач та її представник наполягали на прийнятті вказаної заяви, що надійшла до суду 23.04.2024р. про збільшення позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість та законність.

Представник відповідача та третьої особи проти прийняття вказаної заяви про збільшення позовних вимог заперечували, вказуючи про одночасну зміну позивачем підстав та предмету позову, крім того зазначали, що позивачем не сплачено судовий збір за подання вказаних заяв, якій надійшли до суду 25.03.2021р. та 23.04.2024р. про збільшення позовних вимог.

Суд, вирішуючи питання прийняття заяв про збільшення позовних вимог до розгляду приходить до наступного висновку.

Дана справа перебуває на розгляді суду та перебуває на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 4ст.177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вказана вимога стосується також заяв про збільшення позовних вимог.

Крім того, згідно роз`яснень, що викладені у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що якщо порушення правил статей 175, 177 ЦПК України виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду.

Так, у вказаних заявах позивача про збільшення позовних вимог, які надійшли до суду 25.03.2021р. та 23.04.2024 р. позивач посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тобто, законом звільнено від сплати судового збору позивачів з такими вимогами: 1) про стягнення заробітної плати; 2) поновлення на роботі.

Суд враховує, що при розгляді подібних спорів виникали суперечливі рішення щодо віднесення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до структури заробітної плати.

Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) відступила від правового висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №522/13736/15, Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі №461/1303/19 стосовно того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є складовою заробітної плати, вказавши, що, по суті, це є не отримана заробітна плата за невиконання трудової функції не з вини працівника.

Так у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 містяться висновки щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеного статтею 117 КЗпП України. Зазначається, що середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Як вбачається із позовної заяви позивача в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника, позивач посилається на норми ст. 236 КЗпП України.

При цьому варто зауважити, що у постанові від 04.08.2022р. Верховний Суд по справі №380/6129/20 вказав, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Таким чином, виходячи із висновків Верховного Суду, позовні вимоги про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника оплаті судовим збором не підлягають.

Разом з тим позовні вимоги про компенсацію втрати частини заробітної плати підлягають оплаті судового збору, а заява позивача про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 23.04.2024р. залишенню без руху у зв`язку з наступним.

Відповідно преамбули Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", останній визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі ст.ст. 1,2 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Вказані правові норми свідчать про те, що індексація не є оплатою праці, тобто не є складовою заробітної плати.

Таким чином, за позовними вимогами про стягнення компенсації втрати частини заробітку позивач від сплати судового збору не звільнений та повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення компенсації, а не про стягнення заробітної плати.

Отже, суддя приходить до висновку, що спеціальним законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору за вимогами щодо стягнення інфляційних втрат, а тому вказана вимога, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Згідно із п. п. 1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1статті 185 ЦПК Українивизначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. ст.175,177 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Частиною 2 ст.185ЦПК Українипередбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи ставки судового збору, визначені ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та розмір заявлених сум інфляційних втрат, позивачу необхідно сплатити судовий збір: за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 1211.20 грн. на наступні реквізити:

Отримувач коштів ГУК у Черк.обл./тг м.Золотон/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA308999980313111206000023737, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;

---

(реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача),Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області (назва суду, де розглядається справа).

Частиною 3ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Разом із тим, суд роз`яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючисьст. 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в частині розміру стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника - залишити без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Надати позивачу десятиденний строк, який рахувати з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Повідомити позивача, що в разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 30 квітня 2024 року.

Суддя : Л.В.Середа