Ухвала

від 16.04.2024 по справі 757/14506/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14506/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

особи, яка подала клопотання, адвоката: не з`явився,

слідчого: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/56264/23-к від 11.12.2023 у кримінальному провадженні № 62020140000001195 від 06.10.2020,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/56264/23-к від 11.12.2023 у кримінальному провадженні № 62020140000001195 від 06.10.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2626, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1473503826110.

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що арешт було накладено необґрунтовано. Власник вказаної земельної ділянки - ОСОБА_4 законним шляхом набув її у власність, що ніким не оспорювалось у судовому порядку, відтак є добросовісним набувачем. Арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а подальший арешт не відповідає принципу розумності та співмірності. Також згідно із змістом ухвали слідчим суддею не встановлено фактів, що вказане нерухоме майно є об`єктом кримінально протиправних дій, набуте кримінально протиправним шляхом або отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про розгляд клопотання за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечує, просить відмовити, на підтвердження своєї позиції надав письмові заперечення, що долученні до матеріалів вказаного клопотання.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні особи, яка подала клопотання, та представника органу досудового розслідування, на підставі наявних матеріалів.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 62020140000001195 від 06.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року у справі № 757/56264/23-к накладено арешт на нерухоме майно, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2626, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1473503826110.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів. За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об?єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об?єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. З наведеного вбачається, що необхідність накладання арешту на майно існує тоді, коли з наявних у справі документів можна чітко встановити, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт безпосередньо стосується розслідуваного кримінального правопорушення, та що такий арешт сприятиме швидкому, повному, неупередженому розслідуванню кримінального правопорушення і судового розгляду.

У розумінні ст. 98 КПК України предмети, що були об?єктом кримінально протиправних дій - це конкретні об?єкти матеріального світу, на які спрямовано кримінально протиправне посягання.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності та враховуючи, що в судовому зсіданні прокурором не було надано додаткових достатніх та допустимих, в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів щодо необхідності подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна на противагу чому стороною захисту наведено достатньо вагомі та обґрунтовані підстави для його скасування, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні підстав, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/56264/23-к від 11.12.2023 у кримінальному провадженні № 62020140000001195 від 06.10.2020 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/56264/23-к від 11.12.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2626, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1473503826110, яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1