Постанова

від 01.05.2024 по справі 192/265/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4302/24 Справа № 192/265/24 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом Керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року Правобережна окружна прокуратура м. Дніпра звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої посилалася на те, що у 2021 році громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,319 га, кадастровий номер 1225083000:01:036:0003, однак вимоги закону щодо її відчуження протягом одного року не виконав, що є підставою для припинення його права власності на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Просив припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:01:036:0003, площею 11.319 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території: Дніпропетровська область, Дніпровського району, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.11.2021 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1474513312250); конфіскувати земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:01:036:0003, площею 11,319 га на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто прокурору у зв`язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В апеляційній скарзі Керівник Правобережної окружноїпрокуратури м.Дніпрапросить скасуватиухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Звертає увагу, що в позовній заяві ними зазначалось про невжиття заходів досудового врегулювання спору через те, що законом не передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору у даних правовідносинах, а оригінали доданих до позовної заяви документів знаходяться у Правобережній окружній прокуратурі міста Дніпра, у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та у відповідача. Наголошує на тому, що оригінали зазначених доказів не подавались до суду, оскільки позовна заява подавалась через систему «Електронний суд», а також на тому, що докази також можуть бути надані позивачем на наступних стадіях розгляду справи.

Звертає увагу, що копії позовної заяви не були направлені відповідачу. Оскільки він є громадянином Російської Федерації, поштове сполучення та дипломатичні відносини з якою припинено через війну.

З приводу ціни позову зазначає, що остання була визначена ними згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка сформована на офіційному сайті (https://e.land.gov.ua/auth_select) від 09.01.2024 року, у якій зазначено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у розмірі 279 191,47 грн. Тому розмір судового збору визначався позивачем шляхом множення зазначеної ціни позову на 1,5%, як для позовів майнового характеру та на коефіцієнт 0,8, який застосовується при подачі до суду документів в електронному вигляді.

Також не погоджується із твердженням суду першої інстанції, що ціна позову визначається з огляду на вартість, зазначену у свідоцтві про право на спадщину від 11.11.2021 року, а заявлені позовні вимоги містять вимоги майнового та немайнового характеру, а тому сплата судового збору підлягає за цими двома ставками. Наголошує, що поданий прокурором позов містить лише вимоги майнового характеру припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, яка сформульована відповідно до вимог матеріального права та сталої судової практики. Звертає увагу, що ставка судового збору за вимогами немайнового характеру розрахована судом першої інстанції як для позивача-фізичної особи, хоча із позовом в інтересах держгеокадастру звернувся прокурор.

Враховуючи наведене, апелянт вважає, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму при визначені причин залишення позовної заяви без руху та повернення із цих підстав позовної заяви.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4статті 19 ЦПК Українипередбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У ч.2 ст.369ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що по даній справі оскаржується ухвала суду про повернення позовної заяви, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно достатті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно достатті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовнузаяву Правобережнійокружній прокуратурім.Дніпропетровська, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем всі вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконані навіть з урахуванням поданої ним заяви.

Такий висновок не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. Якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважаться неподаною і повертається заявникові.

У ч.2 вказаної статті ЦПК України зазначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року позовна заява керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області була залишена без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. 175, 177 України, а саме для:

- уточнення складу учасників справи та їх процесуального статусу, зокрема процесуального статусу орандаря спірної земельної ділянки ФГ «Нечипоренко»;

- надання доказів направлення сторонам копій позовної заяви , поданої до суду в електронному вигляді;

- уточнення ціни позиву, з огляду на її заниження у порівняні з дійною вартістю спірної земельної ділянки на час прийняття у спадщину відповідачем;

- конкретизації змісту заявлених вимог та визначення способу захисту прав держави в особі позивача, передбачений законом;

- зазначення про вживання досудових заходів врегулювання спору;

- зазначення про вживання заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, а також чи є докази, які не можуть бути подані разом з позовною заявою;

- доплати судового збору з огляду на ціну позову та виходячи зі ставок для вимога майнового та немайнового характеру.

Для усунення зазначених недоліків судом було надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Копія ухвалипро залишення позовної заяви без руху від 14.02.2024 року була отримана керівником Правобережної окружної прокуратури м. Дніпропетровська в електронному кабінеті 14.02.2024 року.

На виконання зазначеної ухвали 19 лютого 2024 року керівником Правобережної окружної прокуратури було подано заяву, в якій він зазначав, що залучення у справі ФГ «Нечипоренко» є недоцільним з огляду на характер спірних правовідносин, а формулювання позовних вимог про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації відповідає вимогам закону, судовій практиці та правовій природі правовідносин, що виникли між сторонами. Зазначає, що направлення копії позовної заяви відповідачу є неможливим через припинення поштового сполучення з Російською Федерацією. Звертає увагу, що ціна позову визначена прокуратурою станом на момент його подачі у відповідності до інформації Державного земельного кадастру і судовий збір сплачено ними правомірно, враховуючи зазначену ціну позову за ставками майнового характеру.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правиломст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом п. 3, 4 ч. 5ст. 12 ЦПК Українисуд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зістаттею 129 Конституції Україниодними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175,177 ЦПК України.

Статтею 175ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із положеннями ч.1, 5 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень ст. 43цього Кодексу.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не усунуто всі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 14.02.2024 року, а саме не зазначено ціну позову, виходячи з дійсної вартості земельної ділянки, правовласності відповідачана якупрокурор просивприпинити таконфіскувати накористь державив особіпозивача та відповідно не доплачено судовий збір за вимогою майнового характеру. Також прокуратурою не надано позовної заяви, викладеної в новій редакції й не зазначено про вжиття заходів досудового врегулювання спору, забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, наявність доказів, які не можуть бути подані разом з позовною заявою.

Однак, такі висновки суду є передчасними.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2,4,5,12,13,19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Зокрема відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1статті 174 ЦПК Українипередбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Також слід звернути увагу, що за змістом статей13та175 ЦПК України, позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Крім того слід звернути увагу, що в позовній заяві прокуратури було висвітлено питання щодо досудового врегулювання спору, наявності оригіналі доказів у сторін та невжиття заходів забезпечення позову або позову до подання позовної заяви. Однак суд першої інстанції на це уваги не звернув та безпідставно повернув позовну заяву через не усунення цих недоліків.

Положенняст. 185 ЦПК Українищодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

З огляду на вищевикладене не можна вважати, що позивач, отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) представником позивача до суду першої інстанції направлено відповідну заяву про усунення недоліків.

Зі змісту позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків убачається, що позивачем зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та зазначав, що враховуючи обставини справи він обрав єдиний можливий спосіб захисту.

Враховуючи наведене суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву, оскільки як зазначалось вище, позивач вправі заявляти позовні вимоги та обґрунтовувати їх на власний розсуд, а їх неточність може бути скоригована в процесі розгляду або це буде підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті.

Щодо вимог суду з приводу уточнення ціни позову з урахуванням дійсної вартості спірної земельної ділянки та доплати судового збору за вимогами майнового характеру слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п.2,9 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Законом України «Про судовий збір»визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як зазначалось вище Правобережна окружна прокуратура Дніпропетровської області звернувшись до суду із позовом через систему «Електронний суд» просила припинити ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер1225083000:01:036:0003,шляхом їїконфіскації накористь державив особіГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тобто з вимогами майнового характеру.

У п/п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 та не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року складає 3 028 грн.

У ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При подачі до суду позовної заяви прокуратура зазначала, що вони визначали ціну позову згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка сформована на офіційному сайті, у якій зазначено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у розмірі 279 191,47 грн.

І судовий збір сплачували за ставками майнового характеру у розмірі виходячи із зазначеної ціни позову із застосуванням коефіцієнту пониження 0,8 у розмірі 3350,30 грн. (279191,47 * 1,5%* 0,8)

Як вбачається з доданої до позовної заяви інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1225083000:01:036:0003 нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 25.09.2023 рік складає 279191,47 грн.(а.с.20 зворот)

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначав, що позивачем не усунуто недоліки щодо ціни позову та сплати судового збору з огляду на те, що ціна, встановлена прокуратурою, не відповідає дійсній вартості майна з урахуванням доданої до позову копії свідоцтва про право на спадщину від 11 листопада 2021 року вартість спадкового майна у вигляді спірної земельної ділянки становить 415760,11 грн.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Аналогічні вимоги містить і ч.2 ст. 176 ЦПК України, за змістом якої у випадку коли визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з доводками скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, що чинним процесуальним законодавством позивача не зобов`язано проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову, до того ж прокурор не має можливості замовити оцінку спірного майна, оскільки відповідно до частини 2статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"замовниками оцінкимайна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об`єкта.

Аналогічні висновкизроблені ВерховнимСудом упостановівід 19.10.2021 у справі № 918/188/21 та у постанові від 28.04.2022 у справі № 910/15316/21

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст.. 176 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у випадку, якщо він вважав, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, мав здійснити розгляд справи по суті та встановити ціну позову при розгляді справи, і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, а не залишати позовну заяву без руху, та в подальшому повертати через зазначені недоліки.

Апеляційний суд також виходить з того, щонадмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачам, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 368,369,374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра задовольнити.

Ухвалу Солонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від20лютого 2024рокускасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: