Рішення

від 01.05.2024 по справі 594/14/24

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/14/24

Провадження №2/594/115/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Кушнір Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві, цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, місцезнаходження: вул.Лисенка, 20а, м.Тернопіль до ОСОБА_1 , громадянина російської федерації, жителя АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія», місцезнаходження: м.Хмельницький, вул.Зарічанська,34, офіс305 Хмельницької області, про конфіскацію у власність держави земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,82 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0424, та площею 0,0902 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0905, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території колишньої Заліської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, шляхом їх конфіскації в користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Посилається на те, що відповідачем з 17.11.2017, тобто з дати отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дані земельні ділянки сільськогосподарського призначення та державної реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, упродовж строку, встановленого частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України, не відчужено земельні ділянки сільськогосподарського призначення, тому вони, згідно вимог статті 145 Земельного кодексу України, підлягають конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не прибув. У клопотанні, поданому в системі «Електронний суд» позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить слухати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, викликався шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення за закінченням термінів зберігання, що відповідно до п.4) ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України являється належним врученням судової повістки, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву на позов відповідач не подавав.

Представник третьої особи, ТОВ «Борщівська аграрна компанія» в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази суд встановив такі фактичні обставини справи.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2023 за ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав, 17.11.2017 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,82 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0424, площею 0,0902 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0905.

Документами, поданими для державної реєстрації права власності на вказані земельні ділянки зазначено свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: НМТ № 992925, НМТ № 992925, видані 16.11.2017, видавник: приватний нотаріус - Пікуль Г.М. (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом).

В інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2023 містяться відомості про реєстрацію 24.01.2018 права оренди земельної ділянки площею 0,82 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0424 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 39793949).

До Державного земельного кадастру внесено відомості про земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 0,0902 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0905, площею 0,8200 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0424, які розташовані на території Заліської сільської ради Борщівського району Тернопільської області (на даний час Заводська селищна громада Чортківського району Тернопільська область), що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 11.12.2023.

Згідно Витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.12.2023 № НВ-9933395482023, № НВ-9933393392023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,82 га. за кадастровим номером 6120882900:01:001:0424 становить 21006,44 грн., площею 0,0902 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0905 становить 351,35 грн.

Статтею 14 Конституції Українивизначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Устатті 26 Конституції Українизазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Устатті 13 Конституції Українизакріплено, що власність зобов`язує. Аналогічні положення викладені устатті 319 Цивільного кодексу України.

Приписамистатті 14 Цивільного кодексу Українивстановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 Цивільного кодексу Українипередбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Пунктом «е» частини першоїстатті 140 Земельного кодексу Українипередбачається, що не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом, є однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку.

За змістом частин 1, 2 та 4статті 145 Земельного кодексу Україниякщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на земельні ділянки площею 0,82 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0424, площею 0,0902 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0905, а саме з 17.11.2017, не відчужив, то право власності на зазначені земельні ділянки необхідно примусово припинити, шляхом конфіскації.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Слід зазначити, що право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, які регламентують цю процедуру, наведені у судовому рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Крім того, частиною 4 статті 145 ЗК України передбачено, що конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звідповідача в користь позивача підлягає до стягнення судовий розмір в розмірі 2684,00 грн, оскільки при подачі даного позову позивачем було сплачено судовий збір у зазначеній сумі, що підтверджується платіжною інструкцією №832 від 18.12.2023.

Керуючись ст.ст. 8,13,14,41,131-1 Конституції України, ст. ст. 319,321,346,373,374,378 ЦК України, ст. ст. 22,81,143,145,148 ЗК України, ст.ст. 2,5,12,13,19,76,77,81,258,263-265,268,280, 352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 , на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області:

-площею 0,82 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0424 для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2017 року за номером 23436659;

-площею 0,0902 га за кадастровим номером 6120882900:01:001:0905, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2017 року за номером 23437569;

Стягнути із ОСОБА_1 на користьГоловного управлінняДержгеокадастру уТернопільській областісудовівитрати,понесені насплату судовогозбору всумі 2684,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, місцезнаходження: 6002, вул. Лисенка,20А, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ: 39766192.

Відповідач: ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія», місцезнаходження: м.Хмельницький, вул.Зарічанська,34, офіс305 Хмельницької області, код ЄДРПОУ 39793949.

Повне рішення складено 01 травня 2024 року.

Головуючий