Постанова

від 30.04.2024 по справі 342/365/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/365/18

Провадження № 22-ц/4808/522/24

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: Городенківська міська рада, на бездіяльність державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , на ухвалу Снятинського районного суду від 13 жовтня 2023 року під головуванням судді Калиновського М.М. у м. Снятин,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (тепер - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції).

На обґрунтування вимог скарги зазначила, що 27 березня 2019 року Івано-Франківський апеляційний суд постановив визнати неправомірною бездіяльність Городенківської міської ради щодо непроведення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1 та зобов`язав Городенківську міську раду провести капітальний ремонт квартири АДРЕСА_2 та стягнув на її користь як наймача квартири 5 000 гривень відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Снятинським районним судом 20 листопада 2020 року затверджено мирову угоду в процесі виконання вказаного судового рішення, на підставі якої відкрито виконавче провадження №64819760 в частині мирової угоди: «Сторона боржника передає у власність Сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,7 грн, що виділені рішенням ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської міської ради з подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, пере спрямовуючи їх у компромісне виконання рішення від 27 березня 2019 року, яке постановив Івано-Франківський апеляційний суд у справі №342/365/18».

Снятинським районним судом 24 грудня 2021 року частково задоволено заяву Городенківської міської ради про відстрочення виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду по справі №342/365/18 від 27.03.2019, а саме: виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду по справі №342/365/18 від 27 березня 2019 року відстрочено до отримання висновку за результатом проведення експертизи у кримінальному провадженні №1020090150000015, але не більше ніж на 3 місяці.

На момент подачі скарги, виконавче провадження № 64819760 відкрите 15.03.2021 не переривалося та не зупинялося, триває понад два роки та частину мирової угоди від 20.11.2020 не виконано. Боржник не виконує судове рішення, а суб`єкт оскарження внаслідок бездіяльності не здійснює заходи примусового виконання цього рішення.

Посилаючись на викладене, просила:

визнати протиправною безпідставно і незаконно триваючу бездіяльність суб`єкта оскарження - виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконання судового рішення, затвердженого мировою угодою і в частині виконання мирової угоди, де «Сторона боржника передає у власність Сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,7 грн. що виділені рішенням ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської міської ради з подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, переспрямовуючи їх у компромісне виконання рішення від 27 березня 2019 року, яке постановив Івано-Франківський апеляційний суд у справі №342/365/18», що здійснюється виконавцем у виконавчому провадженні №64819760;

- зобов`язати суб`єкта оскарження в користь стягувача здійснити додаткове виконання судового рішення за власні кошти чи за рахунок боржника, яке у виконавчому провадженні за №64819760 не виконується з 15 березня 2021 року, тобто на розмір інфляційних витрат та 3% річних станом на 15 червня 2023 року на сукупну суму 360 784,30 грн;

- суб`єкту оскарження призначити обов`язковий строк на виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 64819760 на суму 767 932,7 грн - один тиждень.

Ухвалою Снятинського районного суду від 13 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), заінтересована особа: Городенківська міська рада, в частині щодо визнання завідомо протиправною бездіяльністю дій державного виконавця та у призначенні обов`язкового строку на виконання судового рішення у виконавчому провадженні №64819760 на суму 767 932,7 грн один тиждень.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 360 748,30 грн залишено без розгляду.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.

Зазначає, що державним виконавцем не надано будь-якого доказу, що в межах його повноважень вживаються всі передбачені чинним законодавством заходи для виконання рішення суду.

Вказує, що механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженим постановою КМ України від 9 липня 2008 р. № 609.

Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Вказує, що міська рада є юридичною особою, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, бо її майно вважається майном, на підставі якого забезпечується життєдіяльність громади.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов`язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків (це не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі).

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

При вирішенні скарги, суд першої інстанції не дотримався приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Також вказує, що безпідставним є посилання боржника на те, що судові рішення виконуються згідно «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025роки», що затверджена Рішенням Городенківської міської ради №593- 9/2021 від 21.08.2021 року, а також на Порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затверджений постаново КМ України від 9 червня 2021 року № 590, оскільки виконання за виконавчими документам навіть в умовах воєнного стану не зупиняються.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність виконавця задовольнити повністю, встановити апеляційною інстанцією протиправну бездіяльність суб`єкта оскарження щодо виконання судового рішення в справі № 342/365/18, суб`єкту оскарження призначити обов`язковий строк на виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 64819760 на суму 767 932,7 грн один тиждень та в прийнятому апеляційним судом рішенні вказати, що інфляційні втрати стягувача (360 748,3 гривень) у зв`язку з триваючим невиконанням судового рішення підлягають сплаті стягувачу Городенківською міською радою добровільно чи за зверненням стягувача з відповідною позовною заявою до суду, тому стягуватимуться стягувачу за рішенням суду з Городенківської міської ради примусово, а 3% річних згідно припису названого вище закону.

У відзиві на апеляційну скаргу Городенківська міська рада зазначає, що механізм безспірного списання визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, згідно якого погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За положеннями зазначеного Порядку виконання рішень у спосіб безспірного списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» у разі наявності виконавчого документа про безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, зупинення операцій на таких рахунках не застосовується до скасування воєнного стану.

Органи місцевого самоврядування визначені такими, що входять до переліку органів, які відповідальні та такі, що залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Міською радою надано письмові пояснення головному державному виконавцю про причини невиконання рішення суду до закінчення правового режиму воєнного стану.

З матеріалів справи вбачається, що доказів порушення державним виконавцем прав стягувача не надано, доводи скаржниці викладені уданій скарзі не знайшли свого підтвердження, а встановлено, що державним виконавцем, в межах його повноважень, вживаються всі передбачені чинним законодавством заходи для виконання рішення суду.

Доводи скаржника наведені в матеріалах справи та апеляційній скарзі, щодо оскарження бездіяльності державного виконавця, не відповідають дійсності та не знаходять законного обґрунтування.

Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Інші учасники справи в судове засідання повторно не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до положень частини другої статті 372 ЦПК України перешкод розгляді справи за їх відсутності не встановлено.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, ураховуючи таке.

Відповідно до ч. 1, 2, 3-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 12.03.2021 на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поступила заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Снятинського районного суду по справі №342/365/18 від 20 листопада 2020 року про затвердження мирової угоди, укладеної 23 жовтня 2020 року в процесі виконання судового рішення Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року (справа №342/365/18).

Державним виконавцем 15.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64819760 з виконання ухвали Снятинського районного суду по справі №342/365/18 в частині: «Сторона боржника передає у власність Сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,7 грн. що виділені рішенням ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської міської ради з подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, пере спрямовуючи їх у компромісне виконання рішення від 27 березня 2019 року, яке постановив Івано-Франківський апеляційний суд у справі №342/365/18».

Державним виконавцем 19.03.2021 направлено вимогу боржнику, якою Городенківську міську раду зобов`язано виконати мирову угоду затверджену судом та надати підтверджуючі документи щодо виконання.

Державним виконавцем у ході виконання рішення суду неодноразово направлялися запити в Податкову службу про наявні рахунки боржника та запити до Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Боржником 24.03.2021 подана заява про зупинення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що 09.03.2021 Городенківською міською радою подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

Державним виконавцем 13.04.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника та 22.04.2021 - постанову про арешт майна боржника.

Державним виконавцем 05.11.2021 направлено вимогу та зобов`язано боржника надати підтверджуючі документи щодо виконання рішення суду в повному обсязі. У разі невиконання ухвали суду в повному обсязі керівнику надати письмові пояснення про причини невиконання та які заходи вживалися боржником для виконання рішення суду в повному обсязі.

Листом від 15.11.2021 боржником повідомлено, що 26.03.2021 Городенківська міська рада звернулася до Снятинського районного суду про роз`яснення рішення щодо цивільної справи №342/365/18 та у відповідь судом повідомлено, що справа направлена для розгляду в Касаційну інстанцію і після повернення відбудеться розгляд заяви про роз`яснення.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 задоволено заяву міського голови Городенківської міської ради про роз`яснення рішення суду від 20.11.2020 по справі. Роз`яснено, що згідно умов вказаної мирової угоди сторона боржника передає у власність сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,70 грн.

Державним виконавцем 21.12.2021 повторно винесено постанову про арешт коштів боржника з накладенням ЕЦП та направлено банківським установам за допомогою електронної інформаційної взаємодії засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження, в частині опрацювання направлених в електронному вигляді постанов про арешт коштів.

Ухвалою Снятинського районного суду від 24.12.2021, яка постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31.03.2022 залишена без змін, надано відстрочку виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду по справі №342/365/18 від 27 березня 2019 до отримання висновку за результатом проведення експертизи у кримінальному провадженні №1020090150000015, але не більше ніж на 3 місяці.

Згідно повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Городенківському районі від 30.12.2021 від Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області 28.12.2021 отримано постанову про арешт коштів боржника ВП №64819760 від 21.12.2021 про накладення арешту на грошові кошти Городенківської міської ради. Однак, Управління Державної казначейської служби України у Городенківському районі повернуло без виконання постанову про арешт коштів боржника, у зв`язку із відсутністю правових підстав для її виконання, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45 «Про внесення змін до постанови КМУ від 03.08.2011 №845» Порядок викладено у новій редакції, зокрема, з переліку повноважень органів Казначейства виключено норму щодо виконання органами постанов державного виконавця про арешт коштів боржника. На теперішній час у органів Казначейства відсутні правові підстави для прийняття до виконання постанов державного виконавця про арешт коштів боржника.

Городенківською міською радою листом №205 від 16.03.2022 повідомлено про неможливість виконання зобов`язань згідно виконавчого ВП №64819760 про стягнення коштів з міської ради, починаючи з 24.02.2022 у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та його продовженням та наявністю листа Торгово-промислової палати України.

Державним виконавцем 13.02.2023 направлено вимогу та зобов`язано боржника надати підтверджуючі документи щодо виконання рішення суду в повному обсязі. У разі невиконання ухвали суду в повному обсязі керівнику надати письмові пояснення про причини невиконання та які заходи вживалися боржником для виконання рішення суду в повному обсязі.

У відповідь Городенківською міською радою листом №588 від 22.02.2023 повідомлено, що виплата коштів на виконання ухвали Снятинського районного суду по справі №342/365/18 буде проводитися відповідно до «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025роки» що затверджена рішенням Городенківської міської ради №593- 9/2021 від 21.08.2021 року.

Також боржником вказано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року № 181-р «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» затверджено План запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні. Даним розпорядженням надано доручення міністерствам, іншим органам, що залучаються до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, разом із Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони та органами місцевого самоврядування забезпечити виконання заходів, визначених планом. Відповідно до змісту даного плану органи місцевого самоврядування визначені такими, що входять до переліку органів, які відповідальні та такі, що залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» у разі наявності виконавчого документа про безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, зупинення операцій на таких рахунках не застосовується до скасування воєнного стану. Радою повідомлено про неможливість подальшого зупинення операцій до закінчення правового режиму воєнного стану згідно чинного законодавства та вищезазначених нормативних документів.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 2 ст. 451 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Скаржник має право оскаржити рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу. Тобто в судовому порядку можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність таких окремих процесуальних суб`єктів виконавчого провадження як: 1) державний виконавець, 2) приватний виконавець, 3) інша посадова особа органу державної виконавчої служби, до якої відноситься керівник відділу ДВС (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання завідомо протиправною бездіяльності державного виконавця та у призначенні обов`язкового строку на виконання судового рішення у виконавчому провадженні №64819760 на суму 767 932,7 грн один тиждень, суд першої інстанції виходив з того, що доказів порушення державним виконавцем прав стягувача скаржницею не надано, доводи скаржниці викладені у цій скарзі не знайшли свого підтвердження, а встановлено, що державним виконавцем, в межах його повноважень, вживаються всі передбачені чинним законодавством заходи для виконання рішення суду.

Однак, вважаючи, що державним виконавцем в межах його повноважень вживаються передбачені чинним законодавством заходи для виконання судового рішення, суд першої інтенції не врахував таке.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню судом згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби (ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом (частина п`ята статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 76 Закону № 1404-VIII за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Виконавче провадження ВП №64819760 з примусового виконання ухвали Снятинського районного суду у цій справі відкрито в частині: «Сторона боржника передає у власність Сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,7 грн, що виділені рішенням ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської міської ради з подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, переспрямовуючи їх у компромісне виконання рішення від 27 березня 2019 року, яке постановив Івано-Франківський апеляційний суд у справі №342/365/18» та ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 роз`яснено судове рішення від 20.11.2020, а саме, що згідно умов вказаної мирової угоди сторона боржника передає у власність сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,70 грн.

Неодноразовими вимогами державного виконавця Городенківську міську раду зобов`язано виконати мирову угоду затверджену судом та надати підтверджуючі документи щодо виконання, також у разі невиконання ухвали суду в повному обсязі зобов`язувалося керівника надати письмові пояснення про причини невиконання та які заходи вживалися боржником для виконання рішення суду в повному обсязі.

На вимогу державного виконавця Городенківською міською радою листом №588 від 22.02.2023 повідомлено, що виплата коштів на виконання ухвали Снятинського районного суду по справі №342/365/18 буде проводитися відповідно до «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025 роки» що затверджена Рішенням Городенківської міської ради №593- 9/2021 від 21.08.2021.

Державним виконавцем, всупереч вимог ст. 18 Закону № 1404-VIII, з метою захисту інтересів стягувача не вжито заходів щодо одержання від державних органів, установ, організацій, посадових осіб боржника, необхідної для проведення виконавчих дій інформації, в тому числі конфіденційної, про виділені рішенням Городенківської міської ради кошти на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської міської ради з подальшим використанням цього приміщення у випадку форс-мажорних обставин, які за підписаною боржником мировою угодою переспрямовані у компромісне виконання рішення від 27 березня 2019 року, затвердження «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025 роки», її зміст, виділення коштів на фінансування такої програми, наявність бюджетних асигнувань щорічно з часу їх затвердження, відповідальних осіб за виконання такої програми, отримання від банків та інших фінансових установ інформації про стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника з часу відкриття виконавчого провадження, з врахуванням наданої судом відстрочки виконання.

За результатами проведеної перевірки виконання боржником рішення, за яким він передає у власність сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,70 грн, за відсутності поважних причин невиконання судового рішення, державним виконавцем не вжито заходів, передбачених Законом № 1404-VIII.

Посилання боржника як підставу невиконання судового рішення на п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану», згідно якого у разі наявності виконавчого документа про безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, зупинення операцій на таких рахунках не застосовується до скасування воєнного стану, є неспроможними. Встановлено, що на виконанні Державної казначейської служби вказаний виконавчий документ не знаходився, відповідно до ст. 6 Закону № 1404-VIII та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, судове рішення (мирова угода у процесі його виконання) органом казначейської служби не виконувалося та зупинення операцій на рахунках боржника казначейською службою не застосовувалося, зокрема і до введення воєнного стану.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апелянта в цій частині вимог щодо невчинення державним виконавцем відповідних дій по виконанню мирової угоди є доведеними і підлягають задоволенню.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що міська рада є юридичною особою, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства та державний виконавець у відповідності до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зобов`язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Тлумачення вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що відсутні підстави вважати, що Городенківська міська рада віднесена до категорії юридичних осіб, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, визначеної Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду заявлених вимог про відшкодування шкоди, а саме: інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 360 784,3 грн та вважає безпідставними доводи апелянта в цій частині, оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Аналіз ст. 447-453 ЦПК України свідчить, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування матеріальної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов`язків.

Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про стягнення матеріальної шкоди за несвоєчасне виконання зобов`язань з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки передбачають позовне провадження.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Відділу примусовоговиконання рішеньуправління забезпеченняпримусового виконаннярішень вІвано-Франківськійта Тернопільськійобластях Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїслід скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП №64819760 щодо примусового виконання ухвали Снятинського районного суду від 20 листопада 2020 року по справі №342/365/18 про затвердження мирової угоди в частині передачі боржником у власність стягувача грошових коштів в сумі 767 932,7 грн, що виділені рішенням ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської міської ради з подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, переспрямовуючи їх у компромісне виконання рішення Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у справі №342/365/18 та зобов`язати державного виконавця цього відділу вчинити у вказаному виконавчому провадженні всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, необхідні для фактичного виконання ухвали Снятинського районного суду від 20 листопада 2020 року по справі №342/365/18 про затвердження мирової угоди.

В частині залишення без розгляду заявлених вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 360 748,30 грн оскаржувана ухвала постановлена здодержанням нормматеріального тапроцесуального права.Доводи апеляційноїскарги неспростовують їїзаконності таобґрунтованості вцій частині.Підстав дляїї скасуванняв ційчастині змотивів,наведених уапеляційній скарзі,не встановлено.Тому в цій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 429,44 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Снятинського районного суду від 13 жовтня 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Відділу примусовоговиконання рішеньуправління забезпеченняпримусового виконаннярішень вІвано-Франківськійта Тернопільськійобластях Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїта постановити в цій частині нове судове рішення.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП №64819760 щодо примусового виконання ухвали Снятинського районного суду від 20 листопада 2020 року по справі №342/365/18 про затвердження мирової угоди в частині передачі боржником у власність стягувача грошових коштів в сумі 767 932,7 грн, що виділені рішенням ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської міської ради з подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, переспрямовуючи їх у компромісне виконання рішення Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у справі №342/365/18.

Зобов`язати державного виконавця Відділу примусовоговиконання рішеньуправління забезпеченняпримусового виконаннярішень вІвано-Франківськійта Тернопільськійобластях Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціївчинити у виконавчому провадженні ВП №64819760 всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, необхідні для фактичного виконання ухвали Снятинського районного суду від 20 листопада 2020 року по справі №342/365/18 про затвердження мирової угоди.

В решті оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43316386) сплачений судовий збір в сумі 429,44 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

Є.Є. Мальцева