Ухвала

від 23.04.2024 по справі 621/2819/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/2819/20 (1-кп/621/20/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1210/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючогосудді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 09 квітня 2024 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -

УСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та застосовано у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор", тобто 07 червня 2024 року включно.

Визначено розмір застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151400 грн(сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) грн 00 коп.,яка може бути внесена протягом строку тримання під вартою.

У разі внесення застави постановлено звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 з під варти та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися за межі Харківського району без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про своє фактичне місце проживання та засоби зв`язку; прибувати за кожним викликом до прокурора чи суду.

У задоволенніклопотання обвинуваченогота йогозахисника відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що є наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, може впливати на потерпілих, свідків в даному кримінальному провадженні, може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він не працює, стабільного джерела доходу задля забезпечення елементарних життєвих потреб не має.

При цьому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, дані про особу обвинуваченого, та прийшов до переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що вагомих доказів про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів не наведено.

Зазначає, що доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, в більшій мірі ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, зазначає, що слідчим суддею не враховано того, що обвинувачений проживає разом із матір`ю, має постійне місце проживання, яке є офіційно зареєстрованим. Тобто має міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання.

Визнав повністю свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, дає згоду на надання пояснень.

У судове засідання учасники судового провадження не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про розгляд за їх участі не подавали.

Прокурор надіслав клопотання, в якому просив провести судовий розгляд за його відсутності.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести дроків, на що обґрунтовано послався суд в своєму рішенні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тієї обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності, які є тяжкими злочинами, раніше судимий, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Надаючи оцінку посиланням в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, оскільки він проживає разом з матір`ю ,має постійне місце проживання, яке є офіційно зареєстрованим, колегія суддів зауважує, що вказані обставини жодним чином не свідчать про зменшення існуючих ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, та, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та строк покарання, який загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, не можуть слугувати стримуючими факторами для запобігання існуючим ризикам та не є підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутність підстав для її за доводами апеляційної скарги.

Керуючисьст.ст.177,178, 404,405,ст.407,418,419КПК України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Зміївськогорайонного судуХарківської областівід 09квітня 2024року про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: